- •1. Наукова, життєва та народна психологія.
- •2. Парапсихологія як джерело знань про психіку.
- •3. Розвиток наукових знань про природу психіки.
- •4. Виникнення і становлення психіки в процесі еволюції.
- •5. Мозок і психіка.
- •6. Принципи психологічної науки.
- •7. Методи наукової психології.
- •8. Психологія в системі наук.
- •9. Галузі психології.
- •10. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб’єкт.
- •11. Психологічна структура особистості.
- •12. Активність особистості та її джерела.
- •13. Потреби і мотиви. Класифікація потреб.
- •14. Мотиви та цілі діяльності.
- •15. Класифікація мотивів поведінки.
- •16. Спрямованість особистості.
- •17. Дослідження розвитку особистості в психологічній науці.
- •19. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості.
- •20. Поняття про відчуття та сприймання як початкової ланки пізнавального процесу.
- •21. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання.
- •22. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання.
- •23. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації.
- •24. Дослідження зорових відчуттів. Ілюзії сприймання. (хз)
- •25. Поняття про пам'ять.
- •51. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви.
- •52. Фізіологічні основи уяви.
- •53. Уява та органічні процеси.
- •54. Уява і фантазія.
- •55. Розвиток уяви.
- •56. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.
- •57. Творче натхнення.
- •58. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчій тренінг.
- •59. Поняття про емоції та почуття.
- •60. Класифікація емоцій і почуттів.
- •61. Структура емоційної сфери людини.
- •62. Поняття про волю. Стадії вольової дії.
- •63. Вольові якості людини.
- •64. Дослідження вольової саморегуляції
- •65. Дослідження емоційних станів і настроїв
- •66. Поняття про темперамент.
- •67. Природна основа темпераменту.
- •68. Характеристика типів темпераменту.
- •69. Темперамент і особистість.
- •70. Поняття про характер.
- •71. Структура характеру.
- •72. Акцентуації характеру.
- •73. Формування характеру.
- •75. Структура і види здібностей.
- •76. Дослідження типу темпераменту.
- •77. Дослідження характеру особистості.
- •78. Міжособистісні стосунки.
- •79. Привабливість і взаємовплив.
- •80. Механізми взаємовпливу.
- •81. Типи міжособистісних стосунків.
- •82. Спілкування як комунікація.
- •83. Функції спілкування.
- •84. Невербальна комунікація.
- •85. Вербальна комунікація.
- •86. Сумісність та спрацьованість.
- •87. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.
- •88. Діагностика психологічного клімату в групі.
- •89. Основні положення психологічної теорії діяльності.
- •90. Психомоторика в складі діяльності.
- •91. Етапи формування сенсомоторних навичок.
- •92. Індивідуальний стиль діяльності та професійна працездатність.
- •93. Загальні ознаки ісд.
51. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви.
Уява- психічний (інтелектуальний) процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами та знаннями.Уява створює образи результату діяльності, а також забезпечує розробку стратегії діяльності, зокрема розумової, у ситуаціях невизначених та ймовірних. Тому творча уява є психологічною основою багатьох видів творчої діяльності, що теж характеризується новизною як процесу, так і одержаного продукту. Пасивнауява - це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві. Ця уява пов'язана з аутичним мисленням, вона створює образи та програми, які не здійснюються або с взагалі нездійсненними.
В активнійуяві теж можна виділити два типи -відтворюючу і творчууяву.
Відтворюючауява створює образи на основі опису (в широкому смислі), який може проводитися в різних знакових системах, скажімо в словесній, числовій, формульній, графічній, нотній та ін.
Творчауява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості. Продуктом творчої уяви є художній образ
52. Фізіологічні основи уяви.
У здійсненні складних процесів уяви бере участь кора головного мозку. Але складність структури уяви та її зв'язок з емоціями свідчать на користь гіпотези, що фізіологічні механізми уяви розташовані не тільки в корі головного мозку, а й у глибших відділах мозку. Такими глибинними відділами мозку, які разом з корою великих півкуль формують образи уяви і включають їх у процеси діяльності, є гіпоталамо-лімбічна система, гіпоталамус у його зв'язках з древньою корою і підкірковими ділянками, що утворюють лімб, або кордон, навкруги передньої частини стовбура мозку при вході в півкулі головного мозку. Деякі вчені розглядають фізіологічний механізм уяви як рух уявлень, які змінюють одне одного подібно до морських хвиль. Ці уявлення сполучуються певними асоціативними зв'язками. Тривалість уявлення (тобто тривалість його усвідомлення) залежить від часу, який необхідний для того, щоб воно прийшло в рівновагу.
53. Уява та органічні процеси.
Якщо людині запропонувати уявити, що вона піднімає певну вагу, то її м'язи напружуються і можна зареєструвати біоструми м'язів. За цим принципом виконані протези з біострумовим керуванням.
У професіях, пов'язаних зі спілкуванням з людьми, треба враховувати, що вплив на уяву людини може принципово змінити її стан здоров'я, поведінку тощо. Так, відомо, що студенти-медики нерідко помічають у себе або у своїх близьких уявні симптоми тих хвороб, які вони вивчають. Стан хворих погіршується, якщо вони почують розмову лікарів щодо їхньої хвороби, від необережного слова лікаря вони починають уявляти, що хворі дуже небезпечно, смертельно, Такі хвороби в медицині називають ятрогенними. Трапляються також нервові розлади в дітей, викликані помилками вчителів або вихователів, їх необережними, нетактовними вчинками чи словами — такі нервові розлади називаються дидактогенними.
З механізмами уяви пов'язані проблеми посттравматичного стресу — психічного й фізіологічного стану людини, яка зазнала психотравми навіть у далекому минулому.