- •1. Наукова, життєва та народна психологія.
- •2. Парапсихологія як джерело знань про психіку.
- •3. Розвиток наукових знань про природу психіки.
- •4. Виникнення і становлення психіки в процесі еволюції.
- •5. Мозок і психіка.
- •6. Принципи психологічної науки.
- •7. Методи наукової психології.
- •8. Психологія в системі наук.
- •9. Галузі психології.
- •10. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб’єкт.
- •11. Психологічна структура особистості.
- •12. Активність особистості та її джерела.
- •13. Потреби і мотиви. Класифікація потреб.
- •14. Мотиви та цілі діяльності.
- •15. Класифікація мотивів поведінки.
- •16. Спрямованість особистості.
- •17. Дослідження розвитку особистості в психологічній науці.
- •19. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості.
- •20. Поняття про відчуття та сприймання як початкової ланки пізнавального процесу.
- •21. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання.
- •22. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання.
- •23. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації.
- •24. Дослідження зорових відчуттів. Ілюзії сприймання. (хз)
- •25. Поняття про пам'ять.
- •51. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви.
- •52. Фізіологічні основи уяви.
- •53. Уява та органічні процеси.
- •54. Уява і фантазія.
- •55. Розвиток уяви.
- •56. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.
- •57. Творче натхнення.
- •58. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчій тренінг.
- •59. Поняття про емоції та почуття.
- •60. Класифікація емоцій і почуттів.
- •61. Структура емоційної сфери людини.
- •62. Поняття про волю. Стадії вольової дії.
- •63. Вольові якості людини.
- •64. Дослідження вольової саморегуляції
- •65. Дослідження емоційних станів і настроїв
- •66. Поняття про темперамент.
- •67. Природна основа темпераменту.
- •68. Характеристика типів темпераменту.
- •69. Темперамент і особистість.
- •70. Поняття про характер.
- •71. Структура характеру.
- •72. Акцентуації характеру.
- •73. Формування характеру.
- •75. Структура і види здібностей.
- •76. Дослідження типу темпераменту.
- •77. Дослідження характеру особистості.
- •78. Міжособистісні стосунки.
- •79. Привабливість і взаємовплив.
- •80. Механізми взаємовпливу.
- •81. Типи міжособистісних стосунків.
- •82. Спілкування як комунікація.
- •83. Функції спілкування.
- •84. Невербальна комунікація.
- •85. Вербальна комунікація.
- •86. Сумісність та спрацьованість.
- •87. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.
- •88. Діагностика психологічного клімату в групі.
- •89. Основні положення психологічної теорії діяльності.
- •90. Психомоторика в складі діяльності.
- •91. Етапи формування сенсомоторних навичок.
- •92. Індивідуальний стиль діяльності та професійна працездатність.
- •93. Загальні ознаки ісд.
20. Поняття про відчуття та сприймання як початкової ланки пізнавального процесу.
Відчуття — це відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучання, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її оточують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціонуванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окремих його частин. Сприймання — це відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. Коли людина перебуває в оточенні звичайних речей, у неї формуються цілісні образи навколишніх предметів. Вона бачить речі, чує їхнє звучання, торкається їх.
21. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання.
Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор. В організмі функціонує система аналізаторів, кожен з яких забезпечує формування відчуттів певної якості — зорових, слухових, температурних, больових, м'язових тощо. Будь-який аналізатор складається з периферійної частини — рецепторів, провідникових нервових шляхів — та центральної частини в корі та підкірні головного мозку. Мозкова, центральна, частина аналізатора складається з ядра та розсіяних по корі окремих спеціалізованих клітин.
22. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання.
Головною характеристикою відчуттів, у якій виявляється їх специфічність, зумовлена фізично-хімічними властивостями адекватних для відповідного аналізатора подразників, є їхня якість. Інтенсивність дії подразників на аналізатори відбивається в інтенсивності відчуттів. Для виникнення відчуття необхідна певна енергія подразника. Мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття, називається нижчим абсолютним порогом чутливості даного аналізатора. Для кожного виду відчуттів існують свої абсолютні пороги. Окрім нижчого, існує верхній абсолютний поріг чутливості. Це максимальна сила подразника, що викликає адекватне йому відчуття. Подальше зростання сили подразника викликає больову реакцію.
Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається сенсорною адаптацією. Процес адаптації виявляється у зниженні чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких. Явище підвищення чутливості аналізаторів унаслідок їхнього тренування називається сенсибілізацією. Вона є доказом того, що відчуття людини пристосовані до умов її життя та діяльності й можуть значною мірою розвиватися під впливом суспільної практики. Предметність сприймання полягає в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і відносяться до цього предмета як до окремої речі, що має певне призначення. Іншими суттєвими рисами сприймання є його цілісність та структурність. Відчуття від предмета можуть відрізнятися своїми характеристиками, властивості предметів можуть відображатися більш або менш точно, послідовно чи одночасно, але попри це предмет сприймається як єдине ціле. З предметністю і цілісністю сприймання тісно пов'язана така його важлива риса, як константність. Вона виявляється в тому, Що в образі сприймання предмети і явища відбиваються такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження.