- •1. Наукова, життєва та народна психологія.
- •2. Парапсихологія як джерело знань про психіку.
- •3. Розвиток наукових знань про природу психіки.
- •4. Виникнення і становлення психіки в процесі еволюції.
- •5. Мозок і психіка.
- •6. Принципи психологічної науки.
- •7. Методи наукової психології.
- •8. Психологія в системі наук.
- •9. Галузі психології.
- •10. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб’єкт.
- •11. Психологічна структура особистості.
- •12. Активність особистості та її джерела.
- •13. Потреби і мотиви. Класифікація потреб.
- •14. Мотиви та цілі діяльності.
- •15. Класифікація мотивів поведінки.
- •16. Спрямованість особистості.
- •17. Дослідження розвитку особистості в психологічній науці.
- •19. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості.
- •20. Поняття про відчуття та сприймання як початкової ланки пізнавального процесу.
- •21. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання.
- •22. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання.
- •23. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації.
- •24. Дослідження зорових відчуттів. Ілюзії сприймання. (хз)
- •25. Поняття про пам'ять.
- •51. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви.
- •52. Фізіологічні основи уяви.
- •53. Уява та органічні процеси.
- •54. Уява і фантазія.
- •55. Розвиток уяви.
- •56. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.
- •57. Творче натхнення.
- •58. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчій тренінг.
- •59. Поняття про емоції та почуття.
- •60. Класифікація емоцій і почуттів.
- •61. Структура емоційної сфери людини.
- •62. Поняття про волю. Стадії вольової дії.
- •63. Вольові якості людини.
- •64. Дослідження вольової саморегуляції
- •65. Дослідження емоційних станів і настроїв
- •66. Поняття про темперамент.
- •67. Природна основа темпераменту.
- •68. Характеристика типів темпераменту.
- •69. Темперамент і особистість.
- •70. Поняття про характер.
- •71. Структура характеру.
- •72. Акцентуації характеру.
- •73. Формування характеру.
- •75. Структура і види здібностей.
- •76. Дослідження типу темпераменту.
- •77. Дослідження характеру особистості.
- •78. Міжособистісні стосунки.
- •79. Привабливість і взаємовплив.
- •80. Механізми взаємовпливу.
- •81. Типи міжособистісних стосунків.
- •82. Спілкування як комунікація.
- •83. Функції спілкування.
- •84. Невербальна комунікація.
- •85. Вербальна комунікація.
- •86. Сумісність та спрацьованість.
- •87. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.
- •88. Діагностика психологічного клімату в групі.
- •89. Основні положення психологічної теорії діяльності.
- •90. Психомоторика в складі діяльності.
- •91. Етапи формування сенсомоторних навичок.
- •92. Індивідуальний стиль діяльності та професійна працездатність.
- •93. Загальні ознаки ісд.
86. Сумісність та спрацьованість.
Сумісність - це ефект взаємодії людей, який означає максимальне суб'єктивне задоволення партнерів один одним за певних енергетичних витрат і значної взаємної Ідентифікації. Суб'єктивна задоволеність - це головна ознака сумісності.
Спрацьованість - це результат взаємодії конкретних учасників діяльності. Вона характеризується продуктивністю, емоційно-енергетичними витратами та задоволеністю собою, партнерами та змістом роботи. Першим критерієм розмежування спрацьованості та сумісності є характеристика умов взаємодії. Це офіційні умови (пов'язані з вирішенням завдань) та неофіційні умови (пов'язані із задоволенням потреби у спілкуванні). Другим критерієм є відносна значущість одного з партнерів та суб'єктивна задоволеність один одним. Третій критерій - напруженість (енергозатрати) в процесі вирішення спільного завдання.
Спрацьованість характеризується задоволенням змістом діяльності, сумісність - задоволенням спілкуванням. Сумісність та спрацьованість регулюють славлення людини до провідної діяльності, праці. Несумісність і неспрацьованість с головними чинниками конфліктних ситуацій.
87. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.
Конфліктна ситуація - це суперечливі позиції сторін за будь - якого приводу, прагнення до протилежних цілей, використання різних засобів по їх досягненню, розбіжність інтересів, бажань і т.д. Досить часто в основі конфліктної ситуації лежать об'єктивні протиріччя, але іноді буває досить якої-небудь дрібниці: невдало сказаного слова, думки, тобто інциденту - і конфлікт може початися. У конфліктній ситуації вже виявляються можливі учасники майбутнього конфлікту - суб'єкти або опоненти, а також предмет суперечки або об'єкт конфлікту. Конфлікт починається з того моменту, коли хоча б один з взаємодіючих суб'єктів усвідомлює відмінність своїх інтересів і принципів від інтересів і принципів іншого суб'єкта і починає односторонні дії зі згладжування цих відмінностей у свою користь (ще не розуміючи чітко, в чому вони полягають).
Деякі пропозиції щодо вирішення конфлікту: 1. Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень. 2. Після того, як проблема визначена, визначите рішення, які прийнятні для обох сторін. 3. Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони. 4. Створіть атмосферу довіри, збільшивши взаємний вплив і обмін інформацією. 5. Під час спілкування створіть позитивне відношення один до одного, виявляючи симпатію і вислуховуючи думка іншої сторони, а також зводячи до мінімуму прояв гніву і погроз.
88. Діагностика психологічного клімату в групі.
У цьому напрямку діагностики методики (частіше опитувальники, але використовуються і різноманітні модифікації соціометричною процедури) покликані оцінити згуртованість або ж роз'єднаність, конфліктність або гармонійні відносини членів малої групи між собою. Рівень аналізу тут більш узагальнений, група розглядається як одиниця, а характер взаємовідносин учасників виступає в ролі її головної риси.
Експрес-опитувальник з вивчення соціально-психологічного клімату в трудовому колективі, розроблений в Ленінграді в 1983 р О. С. Михалюк. Під кліматом автори розуміють відносно стійку систему відносин членів колективу до цього колективу як цілому. Клімат визначається за трьома компонентами: емоційному, поведінковому і когнітивному. На кожен компонент задається по три питання з готовими варіантами відповіді: позитивним, негативним, невизначеним. По поєднання відповідей встановлюється підсумкова оцінка кожного компонента кожним членом колективу: позитивна (якщо всі три відповіді або хоча б два - позитивні); негативна (поєднання трьох негативних відповідей, двох негативних і будь-якого іншого третього); невизначена, суперечлива (невизначений відповідь на всі три питання, два невизначених і будь третя відповідь, один невизначений відповідь і два інших з протилежними знаками).
Індивідуальні оцінки зводяться в загальну таблицю, вираховується середня оцінка клімату в колективі за вибіркою: спеціально розроблена схема дозволяє охарактеризувати структуру ставлення до колективу але всіх трьох компонентами.