54. Уява і фантазія.

Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення.

Крім терміна "уява" часто синонімічне використовується тер­мін "фантазія ". Однак існує думка, що за цими словами криється трохи різна психологічна реальність. Так, відомий філософ Л. Голосовкер вважає, що людині й людству властивий вищий інстинкт — культури й творчості (на відміну від низьких інстинктів — вегета­тивного й сексуального). Цей інстинкт здійснює свою функцію че­рез імажинацію — уяву. Звідси й його назва — шажинативний абсолют. У цьому підході принципово розрізняються фантазія і уява. Вони не збігаються, оскільки фантазія не пізнає, вона не вгадує, а тільки грає, ЇЇ основна діяльність —комбінування. І саме цим інколизайвим комбінуванням вона може заважати уяві в її творчо-пізна­вальному процесі.

Одначе наукова, технічна творчість і взагалі професійна твор­чість пов'язані вже не з фантазією, а з уявою, фантазією стимульо­ваною. Не фантазія, а уява підказує вченим-винахідникам нові об­рази, інсайти тощо.

55. Розвиток уяви.

Людина не народжується з розвиненою уявою, її розвиток здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення певного запасу уявлень, які стануть підґрунтям для створення образів уяви. Розвиток уяви невіддільний від розвитку особистості взагалі, здійснюється в ході навчання та виховання, а також у єдності з іншими пізнавальними процесами: мисленням, пам'яттю, волею, почуттями тощо. Розвиток уяви має індивідуальні відмінності, тому визначити конкретні вікові межі її динаміки дуже важко.

Перші вияви уяви пов'язані із сприйманням. Півторарічна дитина ще не здатна слухати простих оповідань або казок, постійно відволікається або засинає, при цьому із задоволенням слухає розповіді про те, що вона сама пережила.

Наступна стадія пов'язана з оволодінням мовою, що дає змогу дитині включити в уяву не тільки конкретні образи, але й уявлення та поняття. Головна особливість цієї стадії розвитку уяви - мимовільний характер виникнення образів відповідно до ситуації, у якій знаходиться дитина.

На наступній стадії розвитку уяви з'являються активні її форми. Уява стає довільною. Велике значення в цьому відводиться ініціативі дорослого, який просить дитину намалювати будинок, скласти піраміду з кубиків тощо.

Пізніше дитина вже здатна використовувати довільну увагу без ініціативи з боку дорослого. Це знаходить своє втілення в іграх дитини, які стають цілеспрямованими і сюжетними.

У шкільному віці відбувається розвиток відтворюючої уяви, що необхідно для розуміння навчального матеріалу. Засвоєння знань стимулює активне використання дитиною власної уяви, що сприяє розвитку здатності до переробки образів сприймання в образи уяви.

56. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.

Під творчістю розуміється передусім процес створення ново­го, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень ха­рактеризує процес творчості, який виводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у косміч­ному масштабі.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо, для певної країни світу.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей.

І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущого тільки для самої людини, що творить.

Принциповою для творчих задач є "нульова фаза" — бачення задачі, самостійність у її пошуку та постановці