57. Творче натхнення.

Творчість — це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан — натхнення. Це етап найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе "потік", вона не все усвідом­лює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (го­дина, день, доба).

Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має силь­ний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов'язано­го з власним натхненням, називають харизмою.

58. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчій тренінг.

Сучасний підхід до навчання творчості пропонує чітке розме­жування того, чого у творчості можна й потрібно вчитися, а чого не можна й не треба.

Отже, безпосередньо навчати творчості у звичайному ро­зумінні слова "навчанням" неможливо. Щоб описати процеси фор­мування здатності до творчості, використовується ідея, поняття тренінгового впливу. Інтелектуально-творчий тренінг, тобто розгорнуту систе­му гнучких впливів на особистість, спрямовану на формування здат­ності до творчості, слід відрізняти від прийомів, або методів, акти­візації творчості "під конкретну задачу", тобто методів пошуку кон­кретного технічного або наукового вирішення. Системи творчого тренінгу, як правило, містять у собі комбі­нації багатьох методів, вони орієнтовані не на конкретний резуль­тат, а на поштовх до творчості, нагромадження відповідного по­тенціалу, відстрочену творчу ефективність.

Широко відома серед інженерів система ТРВЗ (теорія розв'я­зування винахідницьких задач) Г. Альтшуллера. Ця система ба­зується на філософській ідеї визначення і переборення суперечності у винахідницькій задачі. В багатьох публікаціях Альтшуллер заперечує психологічні підходи й методи формування здатності до винахідництва. Однак реальні прийоми Альтшуллера суттєво тяжі­ють саме до психологи.

59. Поняття про емоції та почуття.

Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття виділяють у сприйнятій і уявній дійсності явища, які становлять для людини стабільну потребнісно-мотиваційну значущість. Почуття мають виражений предметний характер, тобто пов'язані з конкретним об'єктом (предметом, людиною, подіями життя тощо). Одне й те саме почуття може реалізуватися в різних емоціях. Почуття формуються у процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов.

Емоції - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.

Емоційний процес включає три основні компоненти:

Емоційне збудження - що визначає мобілізаційні зміни в організмі.

Знак емоції. Позитивна емоція виникає тоді, коли події оцінюються як позитивні; негативна - коли вони оцінюються як негативні.

Ступінь контролю емоцій. Потрібно розрізняти два етапи сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), за яких ще зберігаються орієнтація і контроль; і крайнє збудження (паніка, жах, екстаз, повний відчай), коли орієнтація і контроль практично неможливі. Емоції розрізняють за тривалістю: короткочасні емоційні стани (хвилювання, афекти) і більш тривалі, стійкі настрої.