
- •Деякі джерела помилок та заходи по їх обліку або запобіганню
- •1.Оцінка випадкової помилки при прямих вимірюваннях.
- •1.1 Визначення помилки засобом середнього.
- •1.2 Відносна помилка.
- •1.3 Приладна похибка.
- •2.3. Метод середнього.
- •Зауваження.
- •3.Обробка результатів вимірювань.
- •3.1. Правила наближених обчислень.
- •3.2 Приклади обчислення похибок та оформлення відповідей деяких конкретних робіт . Приклад 1. Визначення густини твердого тіла циліндричної форми.
- •Приклад 2 .Визначення питомої теплоти пароутворення води методом конденсації.
- •Приклад 3. Визначення в'язкості рідини методом Стокса. Формула для визначення в'язкості має вигляд
- •4.Графічне оформлення робіт. Побудова поля похибок.
- •5.Користування довідковими таблицями.
- •6. Лінійне інтерполювання.
- •Лабораторна робота м—1 вимірювання лінійних розмірів та маси
- •Метод мікрометричного гвинта.
Приклад 3. Визначення в'язкості рідини методом Стокса. Формула для визначення в'язкості має вигляд
з якої видно, що для різних кульок величина В = d2t повинна бути сталою, не залежати від розмірів кульок з точністю до випадкових помилок вимірювання.
Тому, виконавши вимірювання d і t для 10 кульок, обчислюють для кожного досліду Ві=di2ti; після цього знаходять середнє значення Ввим=Всері похибкуВ, а потім обчислюють величину
і похибку =Е*вим, де
4.Графічне оформлення робіт. Побудова поля похибок.
Часто метою лабораторної роботи виявляється отримання графічної залежності одної фізичної величини від другої А=f(x). Наприклад потрібно дослідити залежність коефіцієнта внутрішнього тертя рідини від температури =f(t). Для цього при різних температурах роблять виміри і обчислюють коефіцієнт внутрішнього тертя.
Роботу оформлюють графічно, по осі абсцис відкладають температуру (аргумент), а по осі ординат коефіцієнт внутрішнього тертя (функцію). Графік бажано будувати на міліметрівці. Масштаб вибирається так, щоб було легко переходити до нього від натури, тобто, щоб в одному сантиметрі укладалося 110або 210, або 410, або 510одиниць вимірюваної величини, де- будь-яке ціле число. Для зручності користування графіком по осям проставити число одиниць через кожні 1-2 см.
Співвідношення між масштабами по осям повинно бути таким, щоб крива не була дуже похилою і дуже крутою. Це означає, що якщо вимірювання аргументу викликає невелике змінювання функції, то по осі ординат потрібно взяти більший масштаб, ніж по осі абсцис.
Після нанесення експериментальних точок на графік будують поле похибок, тобто в масштабі графіка відкладають ліворуч і праворуч від експериментальних точок похибку виміру аргументу x, а вверх і вниз похибку виміру шуканої величиниА. Потім проводять горизонтальні та вертикальні лінії довжиною 2x і 2А або будують прямокутники з сторонами 2x і 2А. Довжина цих ліній повинна бути порядку 1-5мм.
В експериментальних кривих часто спостерігається деякий розкид точок, який обумовлений похибками вимірів. При побудові графіка необхідно нанести всі точки (розмір точок повинен бути не менше 1мм) відповідно вимірам; побудувати поле похибок для кожної точки, а потім провести плавну криву так, щоб точки рівномірно розташовувалися по обидві сторони кривої і крива проходила через поле похибок експериментальних точок. Якщо поле похибок однієї – двох точок не перетинаються плавною кривою, то це свідчить о грубій похибці в поданому вимірі.
Приклад. Нехай при вимірній залежності в'язкості гліцерину від температури отримані такі значення в'язкості з відносною похибкою 3% :
t,0С |
11 |
12 |
14 |
15 |
18 |
20 |
23 |
25 |
28 |
30 |
,мПас |
3,8 |
3,3 |
2,68 |
2,30 |
1,80 |
1,35 |
1,20 |
1,06 |
1,00 |
1,00 |
,мПас |
0,1 |
0,1 |
0,08 |
0,07 |
0,05 |
0,04 |
0,04 |
0,03 |
0,03 |
0,03 |
Похибка вимірювання температури t=0,50С.Інтервал вимірювання температури 10-300С, тобто 200С. Вибираємо масштаб 100С на 5 см, тоді довжина графіка буде 10 см, а 2t зобразиться лінією довжиною 5 мм.
Інтервал вимірювання =1,0-3,8 мПас, тобто 2,8 мПас; вибравши масштаб 1 мПас на 5 см, отримаємо розмір графіка по вертикалі 14 см; довжина лінії при 2=0,2 мПас буде 10см. Для того, щоб не збільшувати розміри креслення, початок осі t вибираємо в точці 100С, а початок осів точці 1,0 мПас, потім проводимо осі координат, на осях відмічаємо значення аргументу і функції через 1- 2 см так, щоб навпроти п'ятисантиметрових ліній стояли округлені значення; наносимо експериментальні точки, будуємо поле похибок і проводимо гладку криву (див. рисунок).