- •Національна юридична академія україни
- •Передмова
- •2. Поняття і структура запобігання злочинності
- •3. Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності. Віктимологічне запобігання злочинності
- •4. Об'єкт запобігання злочинності, його поняття, характеристика, властивості, класифікація. Криміногенність об'єкта
- •Питання та завдання для самоперевірки
- •5. Методи запобіжного впливу на злочинність
- •Основні принципи організації та діяльності по запобіганню злочинності
- •7. Суб'єкти запобігання злочинності та головні напрями їх діяльності
- •Питання і завдання для самоперевірки
- •8. Координація запобіжної діяльності суб'єктів: поняття, форми, недоліки
- •Питання і завдання для самоперевірки
- •9. Інформаційне, правове та інше ресурсне забезпечення діяльності по запобіганню злочинності
- •10. Кримінологічне прогнозування та планування: поняття, види, принципи, методи. Практика державного і регіонального кримінологічного планування запобігання злочинності в Україні
- •Питання і завдання для самоперевірки
- •12. Система запобігання злочинності в зарубіжних країнах
- •Володимир Васильович Голіна
- •Навчальний посібник
Питання і завдання для самоперевірки
Обґрунтуйте необхідність координації діяльності суб'єктів по запобіганню злочинності.
Які форми координації правоохоронних органів Ви знаєте? Назвіть їх, посилаючись на спеціальні публікації.
Що таке координаційна нарада, хто її проводе і які документи на ній приймаються?
Назвіть недоліки координаційної діяльності правоохоронних органів по запобіганню злочинності.
Яким, на Ваш погляд, повинен бути координаційний орган по запобіганню злочинності в Україні? (стр. 89)
9. Інформаційне, правове та інше ресурсне забезпечення діяльності по запобіганню злочинності
У самому загальному значенні інформація - це відомість про стан якогось об'єкта, Інформація - не просто констатація будь-якого факту, групи фактів, явища, а певний ступінь їх осмисленості, що перетворює інформацію на джерело знання про об'єкт. Різновидом соціальної інформації є інформація для кримінологічних потреб, або кримінологічна інформація. Кримінологічна інформація в аспекті запобігання злочинності характеризується як сукупність осмислених та пристосованих для потреб її суб'єктів знань про криміногенні об'єкти і ефективність запобіжних методів та заходів.
Кримінологічна інформація повинна відповідати декільком вимогам, тобто тим головним показникам, які в сукупності характеризують ступінь її придатності для процесу запобігання злочинності. До них відносяться: повнота, цілеспрямованість, достовірність, доступність і своєчасність. Повнота передбачає всеосяжні знання про об'єкт запобіжного впливу. Цілеспрямованість як вимога включає установлення потрібного в кожному разі обсягу знань, їх чіткого розмежування, виявлення їх необхідності в конкретному випадку. Поняття «достовірність інформації» майже тотожне її правдивості, тобто адекватному відображенню об'єкта запобігання. Правдивість інформації про об'єкт повинна відбивати його реальну криміно- генність. Доступність інформації не означає її спрощення, вона не повинна бути нижче необхідних для роботи суб'єкта потреб, тобто передбачає різний рівень узагальнення інформації. Своєчасність інформації - це деталізація вимоги оперативності. Інформація повинна вчасно надаватися суб'єктам і збиратися ними з урахуванням їх цілей, завдань, різновидів запобігання злочинності тощо.
Отже, інформаційне забезпечення запобігання злочинності - це діяльність по цілеспрямованому збору, переробці, зберіганню, використанню, передачі кримінологічної інформації. Інформаційне забезпечення потрібно розуміти як із змістового, так і з процесуального боку. У першому випадку мається на увазі (стр. 90) сукупність необхідних і достатніх даних, які складають інформаційну базу суб'єктів запобігання злочинності, а в другому - техніка збору, переробки, зберігання, використання та передачі відомостей через систему їх інформаційного зв'язку.
Основні джерела криміногенної інформації. За ознакою походження кримінологічної інформації можна розрізняти дже- рела-носії і джерела-констататори. До перших належать криміногенні об'єкти, які необхідно установити й усвідомити відповідно до зазначених вище вимог. До других - джерела, в яких у тому чи іншому виді міститься інформація про злочинність, криміногенний потенціал суспільства, криміногенні явища і процеси, взагалі про криміногенні об'єкти. Ними можуть бути джерела, які містять:
відомості статистичного, методичного, наукового характеру щодо питань запобігання злочинності (наприклад, інформація про стан злочинності за 12 місяців певного року; дані про стан безпритульності, бездоглядності, безконтрольності дітей і неповнолітніх; дані про процес віктимізації у суспільстві та ін.);
оперативно-розшукового характеру: про криміногенну і злочинну поведінку конкретних осіб;
стихійного характеру, тобто погляди населення з тих чи інших питань запобігання злочинності, окремих груп населення та ін.
Засоби одержання інформації - це заходи її пошуку, здобуття, обробки та систематизації. Кримінологічна інформація здобувається такими ж засобами, як і соціальна, хоча джерела її, як бачимо, трохи своєрідні. Можна виділити такі напрями пошуку і виявлення необхідної інформації для запобігання злочинності: позацільове спостереження (суб'єкти запобігання злочинності не ставлять якісь конкретні цілі, вони лише збирають дані, які можуть бути корисними зараз і в майбутньому. Наприклад, кримінально-правова статистика); цільове спостереження (увага суб'єкта звернута на певну сферу діяльності без активного пошуку, скажімо, вивчення громадської думки стосовно діяльності правоохоронних органів); спостереження-пошук (активне виявлення необхідної інформації за допомогою (стр. 91) кримі- нолопчних методик, наприклад, вивчення за спеціалізованим питальником архівних кримінальних справ, інтерв'ю засуджених; вибіркове анкетування та ін.); кримінологічне прогнозування (наукове передбачення кількісно-якісних змін і тенденцій злочинності в майбутньому; індивідуальний прогноз злочинної поведінки). Можуть бути інші джерела і засоби одержання інформації для потреб запобігання злочинності.
Правове забезпечення - це встановлення в законах та інших нормативних актах цілей і завдань запобігання злочинності, кола суб'єктів, які здійснюють цю діяльність, їх компетенції, а також основні методи і форми запобіжного діяння.
Правове забезпечення повинне охоплювати, зокрема, його цілі й завдання, обмежувати коло об'єктів запобіжного впливу, закріплювати права й обов'язки учасників запобіжної діяль- ності, забезпечувати ефективність і професіоналізм запобіжних заходів у межах методів запобігання злочинних проявів, визна- чата відповідальність за порушення прав і законних інтересів людини або юридичних осіб тощо. Оскільки запобігання злочинності здійснюється на трьох рівнях - загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному, то й правове забезпечення повинне бути теж трирівневим, щоб забезпечувати відповідними правовими засобами реалізацію кримінологічних завдань за цими напрямами. Правове забезпечення на загально- соціальному рівні полягає в тому щоб, по-перше, сприяти розвитку й удосконаленню суспільних відносин, які протистоять криміногенним явищам, визначенню основних засад внутрішньої і зовнішньої політики держави; по-друге, стимулювати соціально- позитивну поведінку, протидіяти криміногенним явищам і процесам, що негативно впливають на формування та життєдіяльність особи; по-третє, забезпечувати оптимальне здійснення спеціально-кримінологічного запобігання злочинним проявам. Далеко не вся багатогранна діяльність на рівні загальносоціального запобігання піддається правовій регламентації. Деякі аспекти запобігання злочинності, зокрема, економічні, політичні, ідеологічні, педагогічні, психологічні, генетичні та інші не можуть бути безпосередньо врегульовані правом. (стр. 92)
Різні аспекти діяльності по спеціально-кримінологічному та індивідуальному запобіганню злочинності врегульовані нормами права неоднаково. Існує безліч - різноманітних за роками видання і нормативною природою, обсягом урегульованих відносин, галузей і ступеня регламентації тих чи інших питань запобігання злочинності - правових норм, які забезпечують спеціальне запобігання. На їх основі створюється система підзаконних актів щодо питань запобіжної діяльності відповідно до адміністративно-територіального рівня (область, район, місто).
Джерелами правового регулювання запобігання злочинності є: Конституція України і закони Верховної Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, департаментів з найважливіших питань протидії злочинності, які є політичною й економічною основою законодавчої діяльності у сфері запобігання злочинам. Характеристика зазначених та інших джерел права дається у відповідній літературі. Скажімо, Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (зі змінами і доповненнями), Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (зі змінами та доповненнями), Закон України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України» від 20 травня 2010 р., Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р., Закон України «Про заборону ігорного бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 р., розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо активізації участі громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадських помічників дільничних інспекторів міліції в сільській місцевості в забезпеченні правопорядку» від 21 липня 2010 р. та ін.
Найбільш суттєвими недоліками у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із запобіганням злочинності, є наступні:
правові норми про запобігання злочинності не систематизовані, що викликає ускладнення в їх використання на практиці;
наявні прогалини в регламентації питань кримінологічної профілактики та запобігання на індивідуальному рівні;
відсутність закону про запобігання злочинності в Україні; (стр. 93)
- поза правовим регулюванням залишається діяльність у сфері запобігання злочинності різних (тих, що вже існують, і тих, що тільки створюються) громадських формувань, релігійних і недержавних організацій.
Ресурсне забезпечення запобігання злочинності включає також його наукове супроводження, фінанси, кадри, матеріально-технічні матеріали, засоби, технології. Проблему ресурсного забезпечення потрібно розглядати з позиції такої забезпеченості окремих суб'єктів протидії злочинності у межах того чи іншого відомства і з позиції самої концепції її запобігання, що передбачає постійне бюджетне ресурсне забезпечення державних (і регіональних) програм у цій сфері. Ресурсне забезпечення суб'єктів протидії злочинності має декілька аспектів.
Перш за все, виділяється група спеціалізованих суб'єктів - правоохоронні органи, ресурсне забезпечення яких здійснюється в централізованому порядку, з державних джерел, (готуються кадри в навчальних закладах, фінанси - з бюджету). Правоохоронні органи, особливо органи внутрішніх справ, спрямовані на рішення актуальних завдань запобігання та припинення злочинів, розшук злочинців, розкриття кримінальних справ тощо. Ресурсне забезпечення органів внутрішніх справ йде, таким чином, на посилення оперативних напрямів запобігання злочинності, що вимагає все ще складна кримінологічна обстановка в Україні. Менше уваги приділяється забезпеченню кримінологічної профілактики. Цей напрям взагалі недостатньо забезпечений кадровими та фінансово-технічними ресурсами. Інші суб'єкти запобігання злочинності перебувають не в кращому стані.
Крім того, актуальною уявляється проблема професійної підготовки кадрів, для яких запобігання злочинності є основним завданням, адже покладатися на людей без спеціальних знань не можна. Потрібна не взагалі особа з вищою юридичною освітою, а спеціаліст-профілактик. Питання про підготовку таких фахівців потребує всебічного вивчення, розробки, обґрунтування і, безумовно, вирішення. (стр. 94)
Питання і завдання для самоперевірки
1, Як розуміти ресурсне забезпечення діяльності по запобіганню злочинності?
Що таке кримінологічна інформація? Чи достатньо для запобігання злочинності кримінально-правової статистики?
Наведіть приклади нормативно-правового забезпечення запобігання злочинності в Україні
Яким вимогам має відповідати кримінологічна інформація? Розкрийте їх більш детально (стр. 95).
