План

Зміст

Вступ

1. Визначення поняття “порушення зобов’язання”

2. Правові наслідки порушення зобов’язання

Висновок

Литература

Вступ

Актуальність дослідження пов’язана, у першу чергу, з тим, що проголошені Конституцією України права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб потребують ефективних засобів їх реалізації та захисту. У свою чергу, реалізація прав та інтересів особи залежить від рівня їх забезпеченості, тобто створення таких умов і засобів, за яких можливість порушення прав була б зведена до мінімуму, а в разі порушення була б надана можливість їх повного та скорішого відновлення. Встановленні в ЦК України правові наслідки порушення зобов’язання повністю спрямовані на відновлення порушених прав учасників цивільного обігу.

Стаття 610 ЦК України містить норму-дефініцію, яка закріплює легальне визначення поняття «порушення зобов’язання». Це є новелою у вітчизняному цивільному законодавстві, оскільки у попередніх кодексах подібні статті відсутні.

Порушення ж договірного зобов’язання містить відповідні правові наслідки передбачені статтею 611 ЦК України. З'ясування правової сутності кожного з передбачених законом або договором наслідків порушення зобов'язання є важливим у контексті їх призначення, умов застосування.

Тому метою даної роботи буде визначення поняття “порушення зобов’язання”, а також аналіз кожного з виду правових наслідків порушення зобов’язання і визначення правової сутності кожного з них.

1. Визначення поняття “порушення зобов’язання”

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таке визначення дозволяє стверджувати, що “порушення зобов’язання” є родовою категорією, яка складається з двох видів: невиконання зобов’язання і неналежне виконання зобов’язання. Деякі науковці вважають, що “невиконання” і “неналежне виконання” розуміються як явища, що залежать від ступені виконання зобов’язання боржником.

Визначення невиконання зобов’язання як таких дій чи бездіяльності сторони зобов’язання, внаслідок яких зобов’язання не виконане ні повністю, ні в частині більшою мірою відображає сутність цього поняття. Однак, не завжди невиконання зобов’язання полягає в бездіяльності боржника. Основною метою і результатом виконання боржником свого обов’язку є задоволення потреб кредитора. На практиці кредитор може не одержати виконання зобов’язання навіть при вчиненні боржником певних дій, що складають його обов’язок. Наприклад, за договором підряду підрядчик виконав певний обсяг роботи, але її результат був знищений до моменту передачі замовнику. Таким чином, визначаючи зміст поняття “невиконання зобов’язання”, необхідно акцентува- ти увагу не на діях (бездіяльності) боржника, а на їх результаті для кредитора. Отже, під невиконанням зобов’язання розуміється неодержання кредитором виконання обов’язку боржником. [1, с.88-89]

Для визначення поняття “неналежне виконання” зобов’язання треба виходити з зворотнього, тобто визначемо, що таке належне виконання зобов’язання. Згідно з ст.526 ЦК визначено, що зобов’язання повинно бути виконано належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Належним виконанням є виконання: належними суб’єктами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належному місті та у належний строк. Тому відхилення від одного з елементів належного виконання і є неналежним виконанням зобов’язання.[2, с.109] Неналежне виконання зобов’язання – це порушення умов, визначених змістом зобов’язання. При неналежному виконанні боржник виконує обов’язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначених законом. Іншими словами неналежне виконання – це виконання зобов’язання з певними дефектами. [2, с.109]

Виокремлення двох видів порушення зобов’язання за чинним законодавством не має практичного значення, тому що правові наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, як правило, є однаковими. В ч.1 ст. 622 ЦК України зберігся загальний принцип “виконання зобов’язання в натурі”, відповідно до якого застосування до порушника зобов’язання мір цивільно-правової відповідальності та (або) реалізація інших заходів захисту цивільних прав потерпілої особи, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання

Не завжди доцільно кваліфікувати той чи інший вид порушення зобов’язання. Тим більше, що невиконання та неналежне виконання зобов’язання не завжди можна чітко розмежувати. В окремих випадках неналежне виконання зобов’язання може перетворитися у його невиконання. Наприклад, якщо за договором перевезення вантажу перевізник не видає вантаж на вимогу одержувача протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки (ч. 2 ст. 919 ЦК), то прострочення виконання (неналежне виконання) трансформується у невиконання договору. [1, с.90]

Тому порушення зобов’язання можливе двох видів: невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, що тягнуть відповідні правові наслідки порушення зобов’язання