Питання і завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення суб'єкта спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

2. Які суб'єкти запобігання злочинності Ви знаєте?

3. Назвіть основні напрями діяльності органів внутрішніх справ по запобіганню злочинам.

4. У чому полягає запобіжна робота органів прокуратури? Прокоментуйте.

5. Розкрийте специфіку роботи по запобіганню злочинності слідчими. У чому полягає зміст слідчої профілактики злочинів?

6. Як здійснюється запобігання рецидивам злочинів у місцях позбавлення волі?

7. Наведіть 2-3 приклади участі громадськості в запобіганні злочинності. (стр. 83)

8. Координація запобіжної діяльності суб'єктів: поняття, форми, недоліки

Організація та управління процесом запобігання злочинності передбачають визначення головних напрямів і методів протидії злочинності та її проявам, дотримання вимог щодо запобіжних заходів, ресурсне забезпечення, координацію і взаємодію суб'єктів запобігання.

Координація - слово латинського походження - означає погодження, з'єднання, приведення в порядок, у відповідність. У суспільно-політичній діяльності - це відповідність планів і робота різних ланок державного апарату, установ та організацій, які ставлять за мету найбільш ефективне вирішення завдань. Головна мета координації - розмежування функцій суб'єктів при здійсненні спеціально-кримінологічних заходів і разом з тим взаємозв'язок і погодження їх дій. Унаслідок координації усувається дублювання в роботі, виробляється єдиний підхід до вирішення певного завдання, активізується діяльність суб'єктів запобігання.

У науці й на практиці розрізняють декілька видів координації. Першим видом є адміністративно-територіальна координація всіх суб'єктів запобігання злочинності зверху й до низу в масштабах держави, регіонів (областей), міст (районів, сіл)⁵⁴. Завданням цього виду координації стає погодження зусиль усіх суб'єктів у протидії злочинності на державному, регіональному та місцевому (локальному) рівнях. На кожному з них функціонує відповідний координаційний орган (комітет, рада, бюро), який складається з представників взаємодіючих суб'єктів. Раніш такими органами були Координаційний комітет з питань боротьби зі злочинністю (з 1993 р.), а через декілька місяців цей орган був перетворений на Координаційний комітет по боротьбі з корупцією (стр. 84) і організованою злочинністю при Президентові України, а на місцях діяли координаційні ради. Зараз усі ці органи ліквідовані.

Другим видом є міжвідомча координація правоохоронних органів, яка має за мету посилення керованого і контрольованого начал у сфері запобіжної функції цих органів. Здійснюється цей вид координації Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Указу Президента України від 12 лютого 2000 р. «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю».

Координація має ґрунтуватися на державному комплексному плані заходів щодо протидії злочинності. Така діяльність сполучається за цілями, часом, місцем здійснення цих заходів з урахуванням компетенції і повноважень конкретних суб'єктів запобігання злочинності.

З організаційного боку координація включає: кримінологічну характеристику злочинності на певній території; вибір напрямів і форм координації; розробку пропозицій щодо запобігання злочинності чи окремих її поширених або суспільно небезпечних проявів; визначення відповідальних виконавців і строків виконання.

Об'єктом координації виступає діяльність суб'єктів по запобіганню злочинності взагалі та окремим її проявам (злочинність неповнолітніх, молоді, корислива, насильницька злочинність тощо), в окремих галузях народного господарства, тих чи інших регіонах, або по злочинах, вибраних за критерієм їх підвищеної суспільної небезпечності, резонансності, поширеності. |

Як підкреслюють деякі автори, об'єктом координації виступає не вся робота правоохоронних органів по протидії злочинності, а тільки та її частина, змістом якої є функціональні обов'язки всіх чи декількох органів. Отже, об'єкт координаційної функції прокурора - це такі питання діяльності правоохоронних органів по протидії злочинності, як:

- вивчення злочинності та її причин й умов, підготовка і внесення на цій підставі пропозицій щодо посилення протидії (стр. 85) злочинності, усунення або обмеження криміногенних явищ і процесів;

• контроль за своєчасним вжиттям заходів щодо усунення причин й умов учинення злочинів на підставі процесуальних документів прокурора, слідчого, суду;

• здійснення заходів по правовій пропаганді;

• робота по вивченню в окремих адміністративно-територіальних одиницях, на підприємствах стану боротьби з пияцтвом, наркоманією, дитячою бездоглядністю і безконтрольністю та ін.;

• надання методичної допомоги по викорінюванню криміногенних об'єктів⁵⁵.

Основні напрями координації робота правоохоронних органів зумовлюються результатами дослідження злочинності на тій території, яку вони обслуговують. Кримінологічний аналіз злочинності дозволяє цілеспрямовано планувати запобіжну діяльність і вибирати форму координації.

Координація сприяє кращому використанню засобів і методів роботи суб'єктів запобігання, що перешкоджає виникненню вузьковідомчих інтересів. Ефективність координації визначається досягненням поставлених цілей, що перевіряються й підтверджуються практикою. Тому в коло завдань прокурора включається аналіз практики координаційної діяльності, що дає можливість визначити ефективність координації у цілому або тих чи інших її форм.

Найбільшпоширені раціональні форми коордвдації із зщобігання злочинності:

а) координаційні наради (ради) керівників правоохоронних органів з питань протидії злочинності. Ці ради визначають і практично здійснюють важливі заходи для запобігання злочинності. Головою ради стає прокурор. Вивчення й узагальнення (стр. 86) практики показує, що координаційні наради в районах і містах доцільно скликати щомісяця, а в областях і республіці - один раз на квартал;

б) міжвідомчі наради працівників правоохоронних органів, які покликані виробляти рекомендації по активізації протидії злочинності. На цих нарадах відбувається обмін думок, поширюється позитивний досвід, обговорюються недоліки запобіжної діяльності, вживаються заходи щодо їх усунення. У роботі міжвідомчих нарад беруть участь не тільки працівники правоохоронних органів, але й представники інших суб'єктів залежно від проблеми, яка вирішується на нараді. Рекомендації, що виробляються на міжвідомчих нарадах, направляються на місця. Ці пропозиції повинні відповідати кримінологічним вимогам щодо організації та заходів запобігання злочинів;

в) спільне вивчення за єдиною програмою причин і умов злочинності та розробка відповідних рекомендацій з їх запобігання. Таке вивчення дозволяє одержувати більш повну і об'єктивну інформацію про злочинність чи окремі її прояви;

ґ) виїзди об'єднаних груп представників вищих правоохоронних органів для надання допомоги місцевим органам у посиленні протидії злочинності. Відповідно до програми кожний представник діє в межах своєї компетенції, потім результати аналізуються, узагальнюються і поширюються;

г) узагальнення за погодженою програмою прокурорської, слідчої, міліцейської, судової практики протидії злочинності. Таку роботу здійснюють представники правоохоронних органів, а підсумковий документ, який містить пропозиції запобіжної діяльності, складає прокурор;

д) спільна підготовка матеріалів і внесення пропозицій щодо найбільш важливих питань протидії злочинності у компетентні органи. Ця форма координації виражає єдиний підхід правоохоронних органів до поняття й оцінки криміногенних об'єктів у районі, а також застосування нормативних актів;

е) взаємний обмін інформацією з питань протидії злочинності (обмін аналітичними документами, інформаційними довідками, планами та ін.); (стр. 87)

є) спільне планування заходів щодо протидії злочинності і зміцненню законності. Плани спільних дій складаються з урахуванням дотримання законності та правопорядку в районі, області.

Ініціативна роль у координації покладає на прокурора такі обов'язки: скликання міжвідомчих нарад керівників правоохоронних органів; вивчення злочинності й розробка запобіжних заходів для усунення криміногенних об'єктів; розробка погоджених запобіжних заходів, контроль за їх здійсненням тощо.

Отже, координація має важливе значення для забезпечення єдності дій правоохоронних органів у сфері протидії злочинності. Але тут виявлено суттєві недоліки.

Багато координаційних документів носить поверховий, неконструктивний характер. Відсутність конкретних пропозицій щодо досягнення запобіжних цілей - один із недоліків, притаманних цим документам, знецінює і дискредитує саму суть координації. Пропозиції рішень координаційних нарад нерідко змішують компетенції правоохоронних органів, внаслідок чого рішення залишаються не виконаними. Звертає на себе увагу те, що багато рішень носять зайву категоричність, а іноді сприймаються суб'єктами запобігання як наказ вищого органу. Зазначимо, що рішення повинні носити рекомендаційний характер. Випадки, коли такі документи формулюються у формі наказу, слід розглядати як безпідставні спроби координаційної наради присвоїти собі право керівного органу, який стоїть над іншими суб'єктами запобігання, що суперечить принципам і завданням координації⁵⁶. Недарма у літературі відмічається, що до цієї важливої справи немає необхідної уваги з боку перших керівників органів влади⁵⁷.

Ці та інші недоліки у сфері координації одночасно є основними напрямами їх усунення. Важливу роль при цьому повинні зіграти прокурори. (стр. 88)