12. Система запобігання злочинності в зарубіжних країнах

Майже для всіх сучасних розвинутих зарубіжних країн характерні негативні кількісно-якісні зміни рівня, структури й динаміки злочинності. Крім зростання традиційних корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких злочинів, злочинності неповнолітніх і рецидивної злочинності та інших злочинних проявів, з'являються нові види злочинів, пов'язаних з організованими і професійними її формами (наркобізнес, торгівля людьми, зброєю, землею, комп'ютерні злочини, тероризм, шлюбне шахрайство, злочини у кредитно-фінансовій сфері, валютних операцій та ін.). Все це не може не турбувати світову спільноту і суспільства багатьох зарубіжних країн, для яких проблема протидії злочинності стає першорядною. Злоякісне зростання злочинності з усією очевидністю свідчить про те, що система державних заходів репресивного характеру не досягає мети - скорочення злочинності або хоча б зниження теміив їі зростання. За словами відомого російського кримінолога В.В. Лунєєва, загальна злочинність у світі у розрахунку на 100 тис. населення за останні 20-25 років збільшилася майже в 4 рази⁷⁰. Виникає не менш важлива проблема пошукуІнших підходів до вирішення завдання протидії злочинності. Розв'язання цієї проблеми більшість зарубіжних кримінологів і політиків убачають у використанні заходів, котрі не пов'язані з правовим прймусом. Такий підхід характерний для деяких країн «великої вісімки «, зокрема США, Великої Британії, Японії, хоча стан злочинності у них різний. Вибір англо-американської і японської систем запобігання злочинності обґрунтовується, по-перше, тим, що кримінологічна (стр. 112) думка зазначених країн є домінуючою в Європі, Америці і Японії і, по-друге, система запобігання злочинності в цих країнах будується, в основному, на базі соціологічних теорій. Незважаючи на певні відмінності, їх суть полягає в тому, що злочинність іманентна соціальному організмові і саме в ньому, в його мікрогрупах, осередках знаходяться джерела формування криміногенних властивостей особистості.

^ Просщді^дочинності здійснюється у трьох головних напрямах: соціальна превенція; спеціальне запобігання злочинності державними органами і організаціями; запобігання злочинності силами громадськості.

Соціальна превенція складається із двох груп заходів. Перша пов'язана з діяльністю державних органів по удосконаленню найбільш значних соціальних інститутів політики, економіки, ідеології, культури, міжнаціональних, расових і релігійних стосунків, тобто макросфери соціального життя. Друга група спрямована на поліпшення мікросфери (сім'я, школа, громада). Американський кримінолог Е.ІИур пише, що зараз слід перенап- равити кошти й енергію, які витрачаються на боротьбу зі злочинністю, із різних спеціалізованих виправних та інших репресивних програм на фундаментальні довгострокові програми, котрі розраховані на поступове «усунення соціально-економічних хвороб нашого суспільства»⁷¹.

Спрямованість заходів на малі групи й ті відносини, що в них склалися, ґрунтується на положенні, що такі групи є одним із видів соціальної системи, яка робить можливим встановлювати певний контроль над криміногенними факторами і ситуацією. Класичним зразком програм запобігання злочинності у локальному суспільстві, які здійснюються, наприклад, у Японії, можуть бути програми запобігання злочинності і правопорушенням серед неповнолітніх і молоді спільними зусиллями всіх мешканців локального (на місцевому рівні) суспільства. Існує два види (стр. 113) таких програм: програми запобігання злочинності шляхом технічного удосконалення життєвого середовища людей, яке б сприяло солідарності мешканців (оптимальне планування вулиць з достатньою видимістю, без зайвих провулків, прохідних дворів, недобудованих споруджень; розбивка парків, зелених насаджень тощо); і культурно-освітні програми, безпосередньо спрямовані на формування свідомості мешканців району та їх взаємовідносин (діяльність по підвищенню якості досугу, формування солідарності та ін.)⁷².

Спеціальне запобігання злочинам виконується як у межах діяльності кримінальної юстиції, оскільки ця робота пов'язана з використанням заходів кримінально-правового характеру, так і з реалізацією урядових програм по стабілізації злочинності.

Велика увага приділяється удосконаленню запобіжної діяльності правоохоронних органів. У названих та інших зарубіжних країнах існують відомчі центри в межах судових, слідчих, пенітенціарних та постпенітенціарних закладів. Більш того, існує також чимало дрібних або диференційованих установ, які ведуть кримінологічні дослідження і спеціалізуються на розробці заходів захисту невеликих підприємств від різних організованих форм злочинності (крадіжка, розбій, рекет тощо). Значні кошти вкладаються в пенітенціарні заклади з метою запобігання рецидиву злочинів. При цьому в пенітенціарній системі приділяється увага зменшенню відчуження засуджених, послабленню впливу на в'язнів закоренілих злочинців, посиленню адаптаційних якостей та ін. Широко застосовуються в пенітенціарній практиці, наприклад США, численні програми «модифікації*» поведінки і лікування певних категорій засуджених за допомогою психіатрії і психології (електрошок, інтенсивний психічний вплив, психохі- рургія тощо).

Урядові програми по протидії злочинності являють собою комплекс різних методів і заходів, у здійсненні яких беруть участь поліція, юстиція, органи місцевого самоврядування, (стр. 114) представники науки і громадських організацій, які використовують різноманітні заходи при вирішенні конкретних запобіжних завдань. Відмітною рисою роботи по запобіганню злочинності в Америці за останні десятиріччя було прагнення до централізованого планування й координації даної сфери діяльності, створення для цих цілей спеціальних органів і надання їм широких повноважень. Так, у 1989 р. уряд США прийняв цільову програму «Стратегія національного контролю за наркотиками». Вона передбачає комплекс заходів запобігання наркоманії, котрі здійснюються правоохоронними органами від федеральних до муніципальних. Програма базується на багаторічних наукових дослідженнях урядового Інституту з проблем наркоманії та широких статистичних даних. Приймаються і реалізуються численні запобіжні програми в окремих штатах та правоохоронних відомствах, зокрема у ФБР. Існують міжштатні програми боротьби з угонами автомашин, літаків, важкої будівельної техніки, крадіжками дорогоцінних металів, посяганнями на життя і здоров'я державних службовців, які виконують обов'язки з підтримання правопорядку⁷³. Усього в США з початку 60-х до 80-х років було прийнято більш як десяток національних програм протидії злочинності й окремим криміногенним явищам. На реалізацію загальних програм було асигновано понад 20 млрд доларів, які призначалися, головним чином, на розробку і здійснення заходів запобіжного характеру⁷⁴.

Програми комплексного запобігання злочинності в Японії можна розділити на два види. Перший - це програми, які зазвичай розробляються навчальними або науковими установами з метою кримінологічного вивчення різних сторін злочинних проявів. їх реалізація немислима без участі громадян. Другий - являє собою програми, які розробляються державними або (стр. 115) муніципальними органами. Вони у більшості випадків здійснюються за ініціативою чи за вимогою мешканців району⁷⁵.

У США, Англії, Японії значна увага приділяється також і діяльності громадськості. Мета її - спрямувати в єдине русло запобігання злочинності зусилля сім'ї, школи, громади, громадських організацій, громадян. Форми залучення громадськості дуже різноманітні і пов'язані із специфікою кожної країни. У СІЛА, наприклад, ще 1972 р. прийнято закон про надання федеральним урядом фінансової, організаційної, методичної допомоги школам, громадським службам, державним і приватним організаціям у превенції правопорушень на рівні громади. Відповідно до цього закону суб'єкти запобігання на місцях користуються фінансовою підтримкою при розробці різних запобіжних заходів (плани й програми підготовки кадрів у сфері профілактики, здійснення надзору за криміногенними особами, створення молодіжних центрів, добровільних робочих таборів, загонів скаутів тощо для залучення підлітків і молоді до позитивних форм діяльності).

Сім'ї і школі, за думкою англо-американських кримінологів, належить значна роль у запобіганні злочинності. На вирішення завдань профілактики злочинів йдуть пошуки спеціалізації шкільного колективу (спорудження спецшкіл, куди направляють криміногенних підлітків; тісне співробітництво вчителів і батьків у створенні належних умов формування дитини та ін.). У Японії, до речі, існують асоціації батьків і учителів, які займаються проблемами оздоровлення умов розвитку особистості, та інші організації.

Істотне місце у справі запобігання злочинності приділяється громаді, церкві, які покликані підвищувати солідарність суспільства в підтриманні громадського порядку і непорушності загальнолюдських цінностей. Наприклад, у Лондоні заснований консультативний комітет по зв'язку поліції з місцевими громадами, завдяки діяльності якого набула поширення в місті, а потім і по всій Британії система сусідського патруля (СП) під назвою «Під доглядом сусідів». Ця система полягала в тому, що декілька (стр. 116) сімей, які беруть у ній участь, домовляються вести спостереження за будинками сусідів і в разі небезпеки повідомляють про це поліцію. Результати такої діяльності поліції і громадськості в цілому оцінюється фахівцями дуже високо, оскільки там, де вона застосовувалася, відзначено зниження квартирних крадіжок зі зломом на 20-50%. Найціннішим результатом цих програм є повсюдне зменшення страху громадян перед злочинністю. Число респондентів, які говорили, що «дуже бояться», знизилось на 75%. Важче оцінити, наскільки СП зміцнюють соціальну згуртованість, яку виміряти складно. Але популярність СП сприяла створенню нових програм: «Діловий патруль», «Офісний патруль», «Нагляд за автомобілями» та ін.⁷⁶. Ці програми знайшли своє поширення в США, де стала популярною програма «Спинити злочинця», яка передбачає тісне співробітництво засобів масової інформації, правоохоронних та адміністративних органів і добровільних інформаторів у сфері боротьби зі злочинністю. В Японії діють комітети самоврядування (квартальні комітети), які об'єднують усіх мешканців окремого району. Ці комітети ведуть конкретну роботу, спрямовану на запобігання ситуаційній злочинності і делінквентності. Вони вимагають від адміністративних органів усунення умов, які сприяють учиненню злочинів або створенню умов, що утруднюють наведення порядку в громадських місцях, закриття сумнівних, з точки зору моралі, закладів тощо.

Показано лише деякі напрями й форми запобіжної діяльності окремих зарубіжних країн, які далеко не вичерпують усю багатогранну роботу по запобіганню злочинності в цих та інших країнах, як, наприклад, Італії, Німеччині, Франції, Іспанії⁷⁷.

Оцінюючи цю діяльність, треба підкреслити, що протидія злочинності у країнах Європейського Союзу і США (стр. 117) здійснюється на основі науково обґрунтованих комплексних ресурсно забезпечених програм, які розробляються фахівцями для різних адміністративно-територіальних рівнів. Запобіжна діяльність стала невід'ємною частиною цілеспрямованої роботи по науковому управлінню соціальними процесами. Проте ця робота ніколи не була легкою й не давала швидких результатів, адже злочинність - складне соціальне явище і для його подолання потрібні час і великі зусилля держави і суспільства.

Питання і завдання для самоперевірки

1. Назвіть головні напрями запобігання злочинності у провідних країнах Європи, Азії, США. Прокоментуйте їх особливості.

2. Розкрийте зміст і специфіку «ситуативної*» профілактики в Англії та в інших країнах.

3. Наведіть приклади організаційних форм участі громадськості в запобіганні злочинності в США, Великій Британії, ФРН, Японії.

4. Охарактеризуйте локальні програми запобігання злочинності в Японії.

5. Використовуючи Інтернет, знайдіть декілька нормативно-правових актів, прийнятих Конгресом США, по контролю за злочинністю, починаючи з 1990 р. (стр. 118)

СПИСКИ ЛІТЕРАТУРИ

Основний список літератури

Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1989.-72 с.

Голіна В.В. Попередження злочинності правоохоронними органами: навч. посіб. - К.: УМК ВО, 1991. - 92 с.

Голіна В.В. Попередження злочинності: конспект лекц. - X.: Укр. юрид. акад., 1994. - 40 с.

Голіна В.В. Злочинності - організовану протидію: навч. посіб. - X.: Рубікон, 1998. - 128 с.

Запобігання злочинності в Україні: навч. посіб. / В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська. - X.: Нац. юрид, акад. України, 2007. - 107 с.

Голіна В.В. Соціальні та психологічні чинники кримінологічної віктимізації в Україні // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2007.-№3.-С. 185-193.

Голіна В.В. Кримінологічна політика держави: концептуальні положення та основні принципи її формування / В.В. Голіна, С.Ю. Лукашевич // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Вип.16. - X.: Кроссроуд, 2008. - С. 36-48.

Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В.В. Голіни. - 2-ге вид., переробл. і допов. - X.: Право, 2009. - 288 с.

Кримінологічна віктимологія: навч. посіб. / за заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Атіка, 2006. - 352 с.

Список рекомендованої літератури

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: [у 3-х кн.]. - К.: Ін Юре, 2007. - кн.1: Теоретичні засади та історія української науки. — 2007. - 424 с.

Курс кримінології: Загальна частина: підруч.: [у 2 кн.] / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / за заг. ред. Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова. - X.: Кроссроуд, 2008. - С. 364. (стр. 119)

Навчальне видання