Зверніть увагу!

Суфікси -анн-, -енн- завжди наголошені.

Похідні іменники на -ість зберігають подвоєння: законність, недоторканність, благословенність.

2. Сполучення однакових букв на позначення приголосних звуків у словах: бовваніти, лляний, овва (вигук), ссати.

Подовження – явище, притаманне українській мові (на відміну від російської), зумовлене історичними фонетичними законами, що відбувалися в процесі розвитку української мови. Порівняйте: рос. знание – укр. знання, рос. судья – укр. суддя). За аналогією пишемо: життя, взуття, питання, рілля, обличчя та ін.

Подовження приголосних маємо також:

1. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду (які в називному відмінку мають нульове закінчення): мить – миттю, сіль – сіллю, розкіш – розкішшю, подорож – подорожжю.

2. У формах теперішнього часу дієслова лити та похідних від нього: ллю, виллю, піділлю; ллєш, виллєш, піділлєш і т.д.

3. У прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню та ін.

4. В іменниках типу: козаччина, Туреччина, Донеччина, донеччанка і под.

Зверніть увагу!

Подовження приголосних в іменниках не обмежене певним родом. Але в родовому відмінку множини при нульовому закінченні (в середньому роді) та закінченні -ей (в жіночому роді) подовження зникає: сторіччя – сторіч, угіддя – угідь, знання – знань, стаття – статей, а при закінченні -ів (у середньому та чоловічому родах) подовження зберігається: життя – життів, суддя – суддів.

ЗАЯВА

Заява — вид документа, що містить прохання особи (особиста заява) чи установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. У широкому значенні — це письмове офіційне повідомлення, твердження або прохання.

Реквізити:

1. Адресат (куди і кому подається заява – назва установи, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку) і адресант (від кого подається заява – назва установи, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку; при необхідності із зазначенням посади і місця роботи, домашньої адреси, паспортних даних тощо) — розташовуються вгорі праворуч один під одним.

2. Назва документа (пишеться посередині без крапки після слова).

3. Текст (починається з абзацу; при потребі містить перелік додатків із зазначенням кількості сторінок).

4. Дата (розташовується нижче тексту ліворуч).

5. Підпис заявника (розташовується праворуч напроти дати).

Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Заяви поділяються на прості (Прошу прийняти мене на роботу прибиральницею), вмотивовані (У зв'язку з сімейними обставинами (одруження дочки), прошу надати мені відпустку за власний рахунок на 3 дні з 8.09.04. по 10.09.04) і складні, що містять відомості про те, які саме документи подані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в заяві прохання. Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо. Заява може мати додаток – перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.

Правила написання й оформлення заяв

• Посада й прізвище особи, котрій подається заява, ставиться у давальному відмінку (при необхідності зазначається повна назва установи).

• Посада й прізвище, ім’я та по батькові заявника пишуться повністю в родовому відмінку; слово “від” не вживається.

• При необхідності зазначається місце проживання заявника, його освіта та інші відомості про нього.

• У заяві-прохання обов’язково вживається слово “прошу”.

• Мотивація заяви зазначається як на початку тексту, так і в кінці.

• Перелік документів, що додаються до заяви, починається словами: До заяви додаю або До заяви додаються такі документи.