3. Система права і система законодавства

Правознавство розрізняє поняття "правова система" та "система права".

Система права, на відміну від правової системи, відображує не сукупність усіх правових явищ у їх взаємодії, а тільки внутрішню будову (форму), структуру права як системи правових норм.

Системна побудова права мас велике значення, тому що дозволяє більш повно і точно тлумачити окремо взяту норму права і правильно застосувати її на практиці.

Система права - це внутрішня форма права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм та розподілу їх за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

В основі розподілу права на групи лежать два критерії - предмет та метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання - це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, врегульованих правовими нормами.

Метод правового регулювання - це сукупність прийомів і способів за допомогою яких здійснюється вилив права на суспільні відносини певною виду. Метод відповідає на питання, як, яким чином право здійснює свій регулятивний вплив. Кожній галузі права характерний свій набір методів правового регулювання.

Основним структурним елементом системи права є галузь права.

Галузь права - це сукупність правових норм, що регулюють якісну однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. За місцем, яке посідають у правовій системі галузі права, вони бувають основні та комплексні. До основних галузей права відносять такі: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, сімейне, фінансове, кримінальне право, процесуальні галузі права та інші. Чим більш розвинута система права, тим більше галузей містить вона в собі.

Галузь права, у свою чергу, складається з інститутів права.

Інститут права - це сукупність відокремлених взаємозв'язаних правових норм певної галузі права, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини.

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права.

Підгалузь права - це складова частина галузі права, яка об'єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Якщо система права - це внутрішня організація та побудова права, то система законодавства - це зовнішня форма виразу та закріплення нормативного матеріалу, сукупність правових джерел. Система права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма, тобто законодавство с основною формою вираження права. Право і законодавство взаємопов'язані, але не тотожні явища. Між ними існують деякі відмінності.

По-перше, первісним елементом побудови системи права виступає норма права, а первісним елементом побудови системи законодавства -нормативно-правовий акт.

По-друге, за обсягом система законодавства ширше, ніж система права, тому що змістовно включає в себе деякі ненормативні положення (програмні цілі, мотиви та причини прийняття документа, констатуючі положення).

По-третє, предмет системи права відрізняється більшим ступенем однорідності, ніж предмет системи законодавства.

По-четверте, галузі системи законодавства формуються лише за ознакою предмета правового регулювання і не маючи, єдиного методу.

По-п'яте, у системі права не враховується юридична сила правового матеріалу.

Система законодавства - це сукупність упорядкованих певним чином нормативно-правових актів держави, що є зовнішньою формою вираження права.

Розрізняють горизонтальну та вертикальну структуру системи законодавства.

Горизонтальна (галузева) структура законодавства передбачає поділ нормативно-правових актів за галузевою ознакою. Галузі законодавства - це великі об'єднання нормативно-правових актів, які характеризуються єдністю змісту та форми.

Вертикальна (субординаційна, ієрархічна) структура законодавства передбачає розташування нормативно-правових актів в залежності від юридичної чинності і місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів.

Законодавство складається з великої кількості нормативних актів, прийнятих державними органами в різні історичні періоди, у зв'язку з чим виникають неузгодженості між новим і старим законодавством. Тому час від часу виникає необхідність приведення його в чітку систему, ліквідації протиріч шляхом внесення змін і доповнень, тобто здійснювати систематизацію законодавства.

Систематизація законодавства - це діяльність компетентних державних органів щодо впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Традиційно в юридичній літературі розрізняють три основні форми систематизації: інкорпорацію, кодифікацію та консолідацію.

Інкорпорація - це об'єднання нормативно-правових актів без зміни їх змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку.

Інкорпорація може бути офіційною, тобто здійснюватися від імені компетентних державних органів, або неофіційною, яка проводиться видавництвами, науковими установами, навчальними закладами, окремими спеціалістами. В першому випадку збірники нормативних актів є офіційною формою їх оприлюднення і тому на них можна посилатися при вирішенні юридичних справ, в другому - вони мають тільки довідково-інформаційний характер.

Кодифікація - це змістовна переробка (усунення розбіжностей і протиріч, скасування застарілих норм) нормативно-правових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання і створення зведеною нормативного акту.

Цей вид - систематизації може здійснюватися тільки державою. У результаті кодифікації створюється єдиний законодавчий акт, який завжди має офіційний характер.

Консолідація - це створення, на основі кількох нормативно-правових актів, нового об'єднаною акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після редакційної обробки, але без зміни змісту.

Метою консолідації є усунення множинності нормативних актів, їх уніфікації, створення у структурі законодавства великих блоків нормативного матеріалу як вихідною бази для проведення кодифікаційної