1.5. Термінологічний словник

Абстрагування – мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відокремлює їх від інших і від самих об’єктів.

Аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень.

Адаптація – пристосування організму до умов зовнішнього середовища.

Адаптація відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом дії подразників.

Активна уява – динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.

Активність – енергійність (діяльність) живих організмів, джерелом якої є потреби.

Акцентуація характеру – межові варіанти норми розвитку характеру як результат підсилення його окремих рис.

Аналіз – мисленнєва операція, що передбачає розчленування об’єктів у свідо-мості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.

Аналізатор – апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.

Аналіз продуктів діяльності – метод вивчення кількісного і якісного складу матеріалізованих результатів психічної діяльності людини (щоденників, креслень, малюнків, архівних матеріалів, виготовлених предметів тощо).

Анкетування – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.

Антропогенез – процес виділення людини зі світу тварин та її розвитку.

Апперцепція – залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.

Асоціація – встановлення зв’язків між окремими частинами досвіду.

Афект – емоційний процес, який виникає у людини швидко, протікає бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями.

Бажання – усвідомлене і цілеспрямоване прагнення людини, яке не викликає довільних дій.

Бесіда – метод вивчення психічних явищ за спеціально розробленою програмою.

Верхній абсолютний поріг чутливості – максимальна сила подразника, за якої виникає відчуття, що адекватне подразнику, що діє.

Взаємодія відчуттів – зміна чутливості одного аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття.

Вибірковість відображення – властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.

Викладання – діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умни, навичок.

Виховання – цілеспрямований організований процес формування особистості.

Відображення – загальна властивість матерії, яка проявляється у здатності матеріальних об’єктів відтворювати з різною адекватністю ознаки, властивості й характеристики інших об’єктів.

Відтворення – мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.

Відчуття – відображення у мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Вольові дії – дії, які скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов’язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.

Вольові якості – відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції поведінки, її влади над собою.

Воля – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.

Впізнавання – відтворення об’єкта в умовах повторного сприймання.

Геніальність – найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Гіперболізація – прийом створення образів уяви, що полягає у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.

Дедуктивний умовивід – форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.

Дія – відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.

Діяльність – усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання і перетворення світу.

Експеримент – метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ.

Екстраверсія – спрямованість особистості на навколишній світ.

Емоція – узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму.

Забування – мнемічний процес, внаслідок якого поступово втрачається чіткість закріпленого в пам’яті матеріалу, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні, стає неможливим відтворення, а потім і впізнавання.

Загострення – акцентування якоїсь частини образу або певної властивості в ньому.

Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.

Закономірність навчання – об’єктивний, стійкий і істотний зв’язок у навчальному процесі, що зумовлює його ефективність.

Запам’ятовування – процес пам’яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.

Збереження – процес пам’яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам’яті впродовж певного часу.

Згадування – локалізоване в часі та просторі відтворення образів минулого.

Здібності – індивідуально-психологічні особливості, які є суб’єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності.

Ідентифікація – спосіб розуміння людиною іншого індивіда через усвідомлене чи неусвідомлене уподібнення його характеристикам.

Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.

Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

Інстинкт – сукупність природжених форм поведінки тварин і людей.

Інтелект – індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.

Інтерв’ю – метод отримання психологічної інформації шляхом усного опитування.

Інтроверсія – спрямованість свідомості й аги, думок, почуттів і переживань людини на свій внутрішній світ.

Каузальна атрибуція – причинне пояснення вчинків партнера шляхом «припи-сування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Меланхолік – людина, у якої процес гальмування переважає над процесом збудження в корі головного мозку, слабкі психічні процеси.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ дійсності в їх істотних властивостях і зв’язках.

Між предметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Мотиви – спонукання до діяльності, в яких виявляється активність суб’єкта і визначається його спрямованість.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички.

Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Онтогенез – індивідуальний розвиток організму з моменту народження до смерті.

Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості. розвиток її творчих сил і здібностей.

Особистість – системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву у нього суспільних відносин.

Пам’ять – процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Перцепція – чуттєве сприймання зовнішніх об’єктів.

Пізнання – процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.

Подразливість – здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи певними біологічними процесами.

Поняття – форма мислення, яка відображає загальні, істотні ознаки предметів і явищ дійсності.

Потреба – стан живого організму, який виражає його залежність від об’єктивних умов існування та розвитку і спонукає до активності відносно цих умов.

Почуття – специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює.

Пояснювально-ілюстративне навчання – вид навчання, при якому пізнавальна діяльність має репродуктивний характер.

Предмет дидактики – зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

Предмет педагогіки – навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Пригадування – вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.

Принцип навчання – твердження, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Поблекне навчання – вид навчання, істотною рисою якого є зближення психології мислення з психологією навчання.

Програмоване навчання – вид навчання, який передбачає використання спеціальних програм управління процесом засвоєння знань.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.

Психічні властивості – стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічні процеси – складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.

Психічні стани – емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров’я та інших факторів.

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

Ремінісценція – мимовільне відтворення у свідомості того, що раніше неможливо було пригадати.

Сангвінік – людина, у якої проявляється енергійність, велика емоційність, легке пристосування до різних обставин і нових людей, хороше самопочуття та інші якості особистості.

Свідомість – вища, інтегрована, керована форма психіки, складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні за допомогою мови з іншими людьми.

Симптомокомплекс – група взаємопов’язаних ознак чи властивостей, які залежать одна від одної і характеризують одне явище.

Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.

Сприймання – відображення у свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття.

Стереотипізація – привнесення в образ партнера рис, якими наділяють представників певної професійної чи національної групи.

Схематизація – прийом створення образів уяви, для його характерне спрощене зображення об’єкта у загальних рисах, що властиві багатьом об’єктам.

Талант – поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення.

Темперамент – природжені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості наших реакцій на життєві впливи.

Типізація – прийом створення образів уяви, для якого характерні виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в новому конкретному образі.

Увага – спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності індивіда.

Урок – форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння уміннями та навичками.

Уява – процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Філогенез – історичний розвиток різних родів і видів організмів.

Флегматик – людина, яка характеризується спокійністю, врівноваженістю, малою емоційною збудливістю, сповільненістю рухових і мовних реакцій, високою працездатністю і малою комунікабельністю.

Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Фрустрація – психічний стан емоційного напруження, який викликають об’єктивно нездоланні перешкоди, що виникають на шляху до важливої мети.

Характер – набута в процесі взаємодії з довкіллям індивідуальна особливість особистості,функція якої полягає в об’єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки.

Холерик – людина, якій властивий сильний, рухливий, але не врівноважений тип вищої нервової діяльності.

Центральна нервова система – основний орган психічної діяльності, який включає в себе головний і спинний мозок, що розташовані відповідно в черепі та хребті.

Я-концепція – динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.