- •1.Предмет і завдання вікової психології
- •2.Звязок вік. І пед. Псих. З заг.Псих.
- •3.Характеристика методів дослідження у в. Та п. Псих.
- •4.Характеристика основних чинників психічного розвитку дитини (спадковість, середовище, активність)
- •5.Протиріччя як рушійна сила психічного розвитку.Основні протиріччя
- •6.Характеристика закономірностей психічного розвитку(нерівномірність, сенситивність, кризовість окремих періодів розвитку та ін.)
- •7. Поняття вікової кризи. Основні характеристики вікової кризи
- •8. Проблема періодизації психічного розвитку у працях зарубіжних психологів (е.Еріксон, ж. Піаже та ін.)
- •9. Проблема періодизації психічного розвитку у працях вітчизняних психологів (л.С.Виготський, д.Б.Ельконін)
- •11. Поняття провідної діяльності, її характерні ознаки і розвиваюче значення на різних етапах онтогенезу.
- •14. Предметно-маніпулятивна діяльність як провідна діяльність раннього дитинства.
- •15. Головні психічні новоутворення дітей раннього віку
- •16. Криза 3-х річного віку та її характеристика.
- •Знецінювання
- •17. Розвиток мовлення у дітей раннього та дошкільного віку
- •19. Головні психічні новоутворення в дошкільний період: елементарні моральні почуття, внутрішнє мовлення тощо.
- •20. Психологічна готовність до шкільного навчання, її основні показники.
- •22. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра. Проблема сензитивності даного віку до певних форм навчання.
- •Сенсорний розвиток
- •Розвиток мислення
- •Розвиток уваги
- •Розвиток пам'яті
- •23. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на психіку підлітка.
- •24. Характеристика соціальної ситуації розвитку у підлітковому віці. Виникнення нових потреб.
- •26. Інтимно-особистісне спілкування як провідна діяльність у підлітковому віці.
- •27. Специфіка та розвиваюча роль учбової діяльності у підлітковому віці.
- •28. Головні новоутворення у сфері особистості підлітка, характеристика "зрушення" у розвитку самосвідомості підлітка (почуття дорослості та я-концепція).
- •29. Головні новоутворення у сфері пізнавальних процесів у підлітковому віці.
- •31. Учбово-професійна діяльність та її розвиваюче значення в юнацькому віці.
- •32. Поняття юнацької субкультури. Причини її виникнення та вплив на розвиток особистості юнака
- •33. Головні психічні новоутворення юнацького віку
- •34. Характерні особливості розвитку уваги дітей в онтогенезі.
- •35. Характерні особливості розвитку мислення дітей на різних етапах онтогенезу
- •36. Характерні особливості розвитку пам`яті дітей в онтогенезі: якісні зміни запам`ятовування, відтворення інформації тощо
1.Предмет і завдання вікової психології
Вікова психологія є галуззю психологічної науки про індивідуальний розвиток людської психіки в онтогенезі. Вона вивчає психічний розвиток людини на різних вікових стадіях, тобто предметом вікової психології є дослідження закономірностей психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенезу. Предметом вікової психології є вивчення виникнення і розвитку психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей похилого віку, тобто вікова психологія вивчає на всіх зазначених вікових етапах життя особливості відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення та інші психічні функції; вона вивчає як змінюються ці функції з віком людини.
Методологічні завдання.
Так, наприклад, до основних проблем спеціальної методології наукового пізнання в межах вікової психології відносять:
1) проблему рушійних сил психічного розвитку людини;
2) проблему співвідношення навчання і розвитку;
3) проблему вікової періодизації.
Теоретико-пізнавальні завдання.
1) визначення еталонів зрілості особистості;
2) виявлення актуальних і потенціальних можливостей людини в різні періоди її життя;
3) побудова концептуальної моделі материнства;
4) співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у загальному психічному розвитку дитини;
5) наукове прогнозування в розвитку психічних ресурсів дитини.
Практичні завдання.
1) організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування;
2) проблема психологічної допомоги в періоди різних вікових криз;
3) проблема гуманізації навчально-виховного процесу;
4) проблема важких дітей.
2.Звязок вік. І пед. Псих. З заг.Псих.
Тісний зв'язок існує між віковою і загальною психологією, яка вивчає загальнопсихологічні закономірності, визначає теоретичні засади і принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарат, систематизує та узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень. Майже всі видатні вчені, які переймалися проблемами загальної психології, збагачували своїми знаннями і вікову психологію. Та якщо загальна психологія виявляє закономірності функціонування і розвитку психічних процесів, станів і властивостей, то вікова психологія вивчає зумовлену віком динаміку співвідношення між ними.
Вікова психологія активно взаємодіє з педагогічною психологією, зосередженою на вивченні психологічних закономірностей навчання і виховання, умов, чинників і механізмів ефективного навчання та виховання. Ця взаємодія зумовлена неможливістю розглядати навчання і виховання відірвано від віку школяра, без врахування досягнутого ним рівня розвитку. Виявляючи структурні зміни, новоутворення, що виникають з віком дитини в її психічній діяльності та особистості, можна зробити висновки про роль навчання і виховання. Спираючись на дані вікової психології, зважаючи на вікові можливості особистості, педагогічна психологія формує методи навчання і виховання. Наукове обґрунтування мети, змісту навчання і виховання, педагогічних методів і технологій не може обійтися без урахування знань про вікові особливості дітей, підлітків і юнаків.