- •1.Предмет і завдання вікової психології
- •2.Звязок вік. І пед. Псих. З заг.Псих.
- •3.Характеристика методів дослідження у в. Та п. Псих.
- •4.Характеристика основних чинників психічного розвитку дитини (спадковість, середовище, активність)
- •5.Протиріччя як рушійна сила психічного розвитку.Основні протиріччя
- •6.Характеристика закономірностей психічного розвитку(нерівномірність, сенситивність, кризовість окремих періодів розвитку та ін.)
- •7. Поняття вікової кризи. Основні характеристики вікової кризи
- •8. Проблема періодизації психічного розвитку у працях зарубіжних психологів (е.Еріксон, ж. Піаже та ін.)
- •9. Проблема періодизації психічного розвитку у працях вітчизняних психологів (л.С.Виготський, д.Б.Ельконін)
- •11. Поняття провідної діяльності, її характерні ознаки і розвиваюче значення на різних етапах онтогенезу.
- •14. Предметно-маніпулятивна діяльність як провідна діяльність раннього дитинства.
- •15. Головні психічні новоутворення дітей раннього віку
- •16. Криза 3-х річного віку та її характеристика.
- •Знецінювання
- •17. Розвиток мовлення у дітей раннього та дошкільного віку
- •19. Головні психічні новоутворення в дошкільний період: елементарні моральні почуття, внутрішнє мовлення тощо.
- •20. Психологічна готовність до шкільного навчання, її основні показники.
- •22. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра. Проблема сензитивності даного віку до певних форм навчання.
- •Сенсорний розвиток
- •Розвиток мислення
- •Розвиток уваги
- •Розвиток пам'яті
- •23. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на психіку підлітка.
- •24. Характеристика соціальної ситуації розвитку у підлітковому віці. Виникнення нових потреб.
- •26. Інтимно-особистісне спілкування як провідна діяльність у підлітковому віці.
- •27. Специфіка та розвиваюча роль учбової діяльності у підлітковому віці.
- •28. Головні новоутворення у сфері особистості підлітка, характеристика "зрушення" у розвитку самосвідомості підлітка (почуття дорослості та я-концепція).
- •29. Головні новоутворення у сфері пізнавальних процесів у підлітковому віці.
- •31. Учбово-професійна діяльність та її розвиваюче значення в юнацькому віці.
- •32. Поняття юнацької субкультури. Причини її виникнення та вплив на розвиток особистості юнака
- •33. Головні психічні новоутворення юнацького віку
- •34. Характерні особливості розвитку уваги дітей в онтогенезі.
- •35. Характерні особливості розвитку мислення дітей на різних етапах онтогенезу
- •36. Характерні особливості розвитку пам`яті дітей в онтогенезі: якісні зміни запам`ятовування, відтворення інформації тощо
5.Протиріччя як рушійна сила психічного розвитку.Основні протиріччя
Рушійні сили психічного розвитку - це виникнення та розв'язання протиріч, які є результатом розвитку дитини на попередніх вікових стадіях. Розв'язання протиріч призводить до виникнення нових властивостей, нових видів діяльності, нових характеристик свідомості та особливостей особистості дитини. Це і складає зміст її психічного розвитку.Види протиріч: 1. Між наявними старими і новими утвореннями, між наявним рівнем знань (наявними способами дій і умінь ) та недостатністю цього рівня у розв'язанні нових пізнавальних завдань в нових ситуаціях; між узагальненнями, що вже склалися і новими фактами. 2. Між новими цілями, прагненнями, потребами особистості і рівнем оволодіння засобами і можливостями, необхідними для їх задоволення (наприклад, розходження між потребою спілкуватися за допомогою мови і рівнем оволодіння мовою); між досягнутим рівнем розвитку індивіда, фізичними, психічними, соціальними можливостями дитини і наявним соціальним статусом (між бажаним майбутнім і теперішнім місцем в системі суспільних відносин); між фізичними та духовними можливостями дитини і старими формами взаємин і способами діяльності. Суперечності виникають також в процесі підпорядкування безпосередніх, близьких, індивідуальних мотивів більш опосередкованим, віддаленим, суспільним мотивам діяльності. 3. Між зовнішніми і внутрішніми умовами розвитку; між біологічним і соціальним, коли фізичний і фізіологічний розвиток випереджає соціальний; між вимогами суспільства до особистості і рівнем її психічного розвитку; 4. Між динамічністю і статичністю, між інертністю (стійкістю) і мінливістю (рухливістю); між звичними способами життя і необхідністю їх змінювати зі зміною умов. 5. Між досягнутим рівнем психічного розвитку та способом життя особистості, тим місцем, яке вона займає в системі суспільних відносин.
6.Характеристика закономірностей психічного розвитку(нерівномірність, сенситивність, кризовість окремих періодів розвитку та ін.)
Систему цих закономірностей утворюють такі чинники:
1 Нерівномірність розвитку. Виявляється вона в неоднаковому розвитку різних психічних функцій, властивостей, утворень: кожна з них має стадії піднесення, стабілізації і спаду. Про нерівномірність розвитку свідчать його темп, спрямованість і тривалість. Найвища інтенсивність коливань (нерівномірність) у розвитку функцій припадає на період їх вищих досягнень: чим вищий рівень продуктивності у розвитку, тим помітніші коливання його вікової динаміки; чим нижчий рівень розвитку системи, тим сильніші коливання (піднесення змінюються значними спадами).
2. Гетерохронність (несвоєчасність), асинхронність (розбіжність у часі) фаз розвитку окремих органів і функцій. Якщо нерівномірність розвитку обумовлена нелінійною, багатоваріантною природою системи, то гетерохронність - особливостями її структури, насамперед неоднорідністю елементів (єдністю через різноманітність). Це є причиною вибіркового розвитку структур і функцій, неоднакових темпів розвитку різних психічних утворень.
3.Сензитивність розвитку. У певні періоди свого життя дитина виявляє найвищу чутливість до тих чи інших впливів, у неї активніше відбувається становлення тих чи інших сторін її психіки, інтенсивно розвиваються її функції. Наприклад, найсприятливішим для оволодіння рідною мовою є вік з двох до п'яти років, коли дитина активно розширює свій словниковий запас, засвоює закони граматики рідної мови, опановує зв'язне мовлення.
4. Стадіальність розвитку. Психічний розвиток відбувається поетапно, кожна вікова стадія має свій темп і ритм. Наприклад, рік життя немовляти не рівноцінний року життя у дошкільному віці.
Стадіальність розвитку - різночасовість, розбіжність у часі темпу і ритму розвитку психічних процесів і властивостей у різні вікові періоди; складність організації.
Кожна вікова стадія особливо цінна для психічного розвитку дитини. Тому важливо не прискорювати, а збагачувати психічний розвиток, розширювати можливості дитини у властивих її віку видах життєдіяльності. Тільки реалізація всіх можливостей попередньої стадії забезпечує перехід до нової стадії розвитку.