Запитання для самоконтролю:

1. Що таке цикли проекту? Що таке фази та стадії циклу проекту?

2. Чим відрізняються підходи Всесвітнього Банку та ЮНІДО до визначення циклу проекту?

3. Розкрийте сутність кожної стадії проекту.

4. На яких фазах та стадіях проекту застосовуються методи проектного аналізу?

Література до теми:

1. Баум У. Цикл реализации проекта. - Вашингтон, Институт экономического развития Всемирного Банка, 1982.

2. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. перераб. и доп. изд. - М: АОЗТ «Интерэксперт», «ИНФРА-М», 1995.-25-43.

3. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000, с. 30-47

4. Онікієнко С.В. Постаудит інвестиційних проектів//Фінанси України. -200].-№ 1-е. 99-103

5. Пересада О.А. Моніторинг інвестиційних проектів//Фінанси України. -2001.-№4.-с. 85-89

Тема 3. Методологія проектного аналізу

1. Концепція вигід і витрат в проектному аналізі.

2. Визначення цінності проекту.

3. Поняття явних та неявних вигод і витрат.

4. Альтернативна вартість та її використання в проектному аналізі.

5. Визначення вигод і затрат в проектному аналізі.

2. Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними результатами (вигодами В) та негативними результатами (затратами 3):

Цінність проекту = Вигоди - Затрати.

Аналіз вигод і витрат є базою для прийняття проектних рішень, оскільки дозволяє відповісти на наступні питання:

- яким є бажаний результат проекту?

- хто несе витрати за проектом?

- хто скористається позитивними результатами проекту?

- коли та яким чином виявляться позитивні результати проекту?

- як потрібно порівнювати і підсумовувати вигоди і затрати різного типу, щоб визначити остаточну цінність проекту?

- яким чином співвідносяться позитивні результати даного проекту з результатами інших альтернативних проектів?

Згідно із принципом маржинальності, модель цінності проекту будується на основі визначення розміру додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здійснення. Виникнення додаткових вигод і додаткових затрат обумовлюється порівнянням ситуації „з проектом" та ситуації „без проекту", тобто, це тип порівняння, який показує, що буде відбуватися упродовж певного періоду часу при реалізації проекту порівняно з тим, що буде відбуватися за його відсутності.

Модель оцінки додаткових вигод базується на розрахунку приросту вигод, отриманих завдяки здійсненню проекту:

Додаткові вигоди проекту = В · Р ,

де В - додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту;

Р - ціна одиниці додаткової вигоди.

Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів:

Додаткові затрати проекту = ОР · Р ,

де ОР - обсяг додаткових ресурсів, необхідних для реалізації проекту;

Р - ціна одиниці ресурсу.

Обсяг прирісних, або змінених завдяки реалізації проекту вигод та затрат і визначає цінність проекту:

Цінність проекту = Додаткові вигоди - Додаткові затрати.

Визначення затрат і вигод слід провадити у розрізі кожного року проекту. Для відображення вигод і затрат у грошовому виразі необхідно:

- встановлення якісного складу вигод і затрат;

- вимірювання у грошових одиницях зазначених вигод і затрат;

- визначення реальних і майбутніх грошових показників, які характеризують вигоди і затрати проекту;

- порівняння потоків вигод і затрат на основі критеріїв, прийнятих для даного проекту.

3. В концептуальному тлумаченні до вигод відносять те, що сприяє досягненню цілей проекту, а до затрат - те, що знижує можливість їх досягнення. Цілями проекту на мікрорівні може бути максимізація прибутку, диверсифікація діяльності з метою зниження ризику. На макрорівні основною метою може бути підвищення суспільного добробуту, збільшення кількості робочих місць, забезпечення національної безпеки тощо.

Для більшості країн підвищення доходу є найважливішим завданням будь-якої ініціативи в економічній галузі, а примноження національного доходу - метою національної економічної політики. Отже, все, що знижує національний доход, вважається затратами, а все, що його збільшує, - вигодами.

В аналізі інвестиційних проектів розрізняють явні та неявні вигоди і затрати.

Явними називають матеріальні вигоди (затрати), обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигод і затрат з урахуванням ринкових цін.

До неявних вигод (затрат) відносяться побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов'язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому.

Методика оцінки неявних вигод і затрат передбачає застосування таких прийомів:

- визначення цін товарів і послуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і затрати мають кількісний вимір (наприклад, для оцінки незручностей, що викликані шумом та забрудненням автомагістралі можна використовувати ціни па ринку житла);

- непряма оцінка, або оцінка цін товарів гіпотетичного ринку, що полягає в опитуванні людей, яких стосується проект, на предмет того, чи готові вони заплатити (за отримання вигоди або усунення затрат) або одержати компенсацію (за відмову від вигод або за затрати), якби існував ринок для даних неявних вигод або затрат;

- максимальна - мінімальна величина - визначення кількісної величини неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити ( наприклад, можна оцінити витрати на очищення забруднених вод, а потім вирішити, чи перевищуватимуть вигоди цю суму затрат).

4. Альтернативна вартість - це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншої, яка притаманна варіанту, найкращому з тих, що лишилися.

Іншими словами альтернативна вартість - це вигода від якої довелося відмовитися при обмеженості ресурсів, це ціна втраченої вигіднішої альтернативи.

Класифікація альтернатив:

• взаємовиключні рішення;

• заміщувальні рішення;

• незалежні рішення;

• синергетичні рішення;

• взаємодоповнюючі рішення;

• умовні рішення.

До взаємовиключннх належать такі рішення, прийняття одного з яких виключає прийняття іншого. За приклад може слугувати рішення щодо створення на конкретній земельній ділянці зони відпочинку чи спорудження металургійного комбінату.

До заміщувальних належать рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей. Наприклад, гребля будується і для роботи гідроелектростанції, і для зрошення сільськогосподарських угідь. Але технічні характеристики греблі для досягнення оптимальної роботи станції та для оптимального зрошення різні. Відтак, можливі рішення про технічні характеристики греблі будуть заміщувальними, оскільки вони так чи інакше враховують обидві мети.

До синергетичних належать рішення, прийняття одного з яких збільшує ефективність прийняття іншого. Наприклад, модернізація залізничного вокзалу та морського порту міста.

До взаємодоповнюючих належать такі рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.

До умовних належать рішення, прийняття одного з котрих є можливий лише за умови прийняття іншого. Наприклад, встановлення системі очищення викидів та запуск котельної.

5. Явні вигоди від проекту виникають або від збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості продукції у розрізі постійних витрат, або від можливості підвищення ціни на продукцію, що виробляється.

Збільшення фізичного обсягу виробництва - найбільш типовий вид матеріальних вигод, визначення яких базується на додаткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту.

В окремих випадках вигоди від проекту можуть виглядати як підвищення якості продукції, що в свою чергу забезпечить збільшення попиту на неї, а, отже, і збільшення обсягу виробництва.

До вигод, що також можуть бути отримані в результаті реалізації проекту відносять такі зміни:

1. кваліфікації працівників;

2. у часі реалізації;

3. місця реалізації;

4. виду продукту.

Витратами в аналізі інвестиційних проектів називають такі витрати, які утворюються при розробці та реалізації проекту. Вони мають наступну класифікацію: - залежно від можливості відображення в бухгалтерській звітності (бухгалтерські, економічні); - за ступенем динамічності залежно від зміни обсягу виробництва (змінні, постійні); - за періодом здійснення витрат (довгострокові, короткострокові); - за ступенем віднесення затрат на одиницю продукції (середні, граничні); - за походженням витрат (експлуатаційні, фінансові).