- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Розглянуто Схвалено
- •Розділ і історія філософії як школа людинознавства
- •Філософія, її походження, проблематика та функції
- •Тема 2 Філософія Стародавнього Світу. Філософія Античності. Зародження основних парадигм осмислення людини та світу
- •Тема 3 Філософія Середніх віків
- •Тема 4 Західноєвропейська філософія епохи Відродження та Нового часу
- •Тема 5 Німецька класична філософія та некласичні філософські вчення хіх ст.
- •Тема 6 Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії
- •Тема 7 Філософська думка в Україні
- •Розділ іі теоретичні проблеми, що узагальнюють історичний досвід філософського людинознавства
- •Світ людського буття
- •Тема 9 Проблема походження і існування людини
- •Тема 10 Людина як суб’єкт пізнання
- •Тема 11 Філософська антропологія
- •Тема 12 Соціальна філософія
- •Список рекомендованої літератури
- •Словник філософських термінів (для студентів всіх спеціальностей)
Тема 3 Філософія Середніх віків
Теологія (з грец. theos - Бог, logos - слово) – богослов‘я, система теоретичного викладу, тлумачення й обґрунтування ідеї Бога, релігійних тверджень.
Християнство (з грец. christos - спаситель) – одна з трьох найбільших релігій світу, що виникла в І ст. до н.е. і засновником якої вважається Ісус Христос.
Теоцентризм – принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується абсолютним началом і центром всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл існування всього живого.
Креаціонізм (з лат. creare - створювати) – релігійне вчення про створення світу Богом з нічого; в патристиці і схоластиці – точка зору, згідно з якою в результаті зачаття виникає лише тіло, душа ж створюється Богом з нічого та об’єднується з тілом.
Одкровення – фундаментальне поняття теології та релігійно-ідеалістичної філософії, яке виражає надчуттєве пізнання надприродної реальності в акті містичного осяяння.
Фідеїзм (з лат. fides – віра) – теологічна концепція, що стверджує абсолютну першість релігійної віри над розумом: розум не здатен довести істини релігії, а тому віруючі повинні спиратися лише на віру, що виникає у релігійному досвіді.
Гностицизм (з грец. gnosis — пізнанняе, знання) – релігійно-філософська течія пізньої античності, яка виступає однією з культурних форм зв’язків сформованого християнства з міфо-філософським еліністичним фоном та віровченнями іудаїзму, зороастризму, вавілонських культів.
Гностики (з грец. gnosis - знання) – представники релігійно-філософської течії, які поєднують християнську теологію з релігіями Давнього Сходу, а також з неоплатонізмом та піфагореїзмом.
Апологетика (з грец. apologeomai – захищаю - 1) у традиційно-історичному значенні – праці ранньохристиянських письменників-філософів, що захищали основи християнського світогляду від критичних нападів прихильників язичництва; 2) у класично-богословському значенні – базова галузь теології, що займається захистом християнського віровчення через раціональне аргументування.
Апологети (з грец. ароlоgеtіkоs — захисний) — ранньохристиянські письменники (Юстін, Тертулліан, Оріген) III ст, які захищали від критики християнське вчення; захисники певних течій, учень.
Патристика (з лат. patres — отці) – термін, яким позначають сукупність філософсько-теологічних дисциплін християнських мислителів (отців церкви).
Схоластика (з грец. schola — навчальна бесіда, школа; з лат. scholastica — вчений) – інтелектуальний феномен середньовічної та постсередньовічної європейської культури в межах теолого-філософської традиції, що ставив собі за мету раціональне обґрунтування та систематичну концептуалізацію західнохристиянського віровчення.
Універсалії (з лат. universalis — загальний) – термін схоластичної філософії для позначення загальних понять.
Номіналізм (з лат. nomina — імена) – напрям у середньовічній схоластичній філософії, що визнавав первинними одиничні речі, а загальні поняття – їх “іменами”.
Концептуалізм (з лат. conceptus - думка, поняття) - напрям у середньовічній філософії, представники якого доводили, що загальні поняття реально не існують ані до речей, ані в самих речах, а є лише особливими формами пізнання дійсності.
Аскетизм (з грец. asketes — добре навчений, подвижник) – принцип поведінки людини, який характеризує крайнє обмеження його матеріальних потреб, відмову від матеріальних благ та насолод, придушення чуттєвих прагнень, самозаперечення заради досягнення морального, релігійного і соціального ідеалів.
Реалізм (з лат. realis — дійсний) - у середньовічній філософії напрям, що грунтувався на визнанні того, що загальні поняття є реальними духовними сутностями і субстанціями речей
Теософія (з грец. Theos - Бог і мудрість) - релігійно-філософське вчення, що проголошує предметом пізнання «божественну мудрість», а джерелом його - містичну інтуїцію та одкровення.
Релігія (з лат. religio - набожність, святиня) – світогляд, світовідчуття, світорозуміння, а також поєднана з ними поведінка людей та форми її концептуалізації, що визначається вірою в існування надприродної сфери, яка виступає в зрілих формах релігії у якості Бога, божества. Релігія передбачає домінування в душах людей почуття залежності по відношенню до опорної і достойної поклонінню трансцендентної, тайної сили. Релігія відображає прагнення людини та суспільства до безпосереднього зв’язку з Абсолютом (Богом, богами, субстанцією – безумовним акумулятором всього сущого, головною святинею).
Пантеїзм (з грец. pan – все, theos - Бог) -- філософське вчення про Бога і світ, яке об’єднує їх в єдине ціле.
Гілозоїзм (з грец. hуlе — тут, zое —життя) — погляд, згідно з яким матерія наділена чуттєвістю, яка різною мірою властива неживим, живим тілам і людині.
Гріх – релігійна форма усвідомлення вини людини, яке полягає у її справах, словах чи помислах, що порушують божественні настанови і призводять до відповідальності людини перед Богом, а не перед іншими людьми чи суспільством.
Антропософія (з грец. antropos – людина і sofia - мудрість) – релігійно-містичне вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину.
Раціоналізм (з лат. ratio — розум) - філософський напрям, що вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання.
Докази буття Бога - філософське обґрунтування існування Бога полягає в наданні філософських аргументів на користь реальності буття Бога. Засобами такого обґрунтування є логіка зв'язку раціонально-філософських суджень, що мають у своїй основі природно-космічні, соціально-історичні та індивідуально-життєві явища, втілені в людському досвіді. Тобто з трьох головних джерел релігійного вірування в існування Бога (прозріння, розуму і досвіду) філософсько-теологічні спроби засвідчити його існування ґрунтуються на досвіді й розумі.
Томізм — філософське богословське вчення Ф. Аквінського і його послідовників. Наприкінці XIX ст. трансформоване в неотомізм.
Ірраціоналізм (з лат. irrationalis — несвідоме, нерозумне) – філософська течія, що проголошує першість нерозумного початку та робить його основною характеристикою як самого світу, так і його світорозуміння.
Реформація – широкий релігійний і соціально-політичний рух, розпочатий у ХVІ ст. в Німеччіні і направлений на перетворення християнської церкви та самого віросповідання. Реформація стала першим рішучим виступом буржуазії проти середньовічних порядків, що віджили.
Ритуал (з лат. ritus - урочиста церемонія) - образ, норма поведінки, що історично склалася або її спеціально встановили, за якої спосіб виконання дій строго канонізується і має символічний характер.
Містицизм (з грец. mystika — таємні обряди, таїнство) — релігійно-філософський світогляд, який вважає можливим осягнення божественного (трансцендентного, надприродного) буття шляхом відходу від світу і занурення в глибини власної свідомості, віра в можливість безпосереднього спілкування з Богом через злиття з ним власної свідомості. Характерний для багатьох релігійних культів, філософських вчень.
Антиклерикалізм – система поглядів, а також суспільних течій, направлених проти церкви, але не проти релігії, і прагнення духовенства володарювати у політичному та духовному житті.
Екзегеза – розбір, пояснення, тлумачення Біблії.
Клерикалізм (з лат. clericalis - церковний) – суспільно-політичний напрям в капіталістичних державах, який намагається підсилити позиції релігії і церкви в різних сферах суспільного життя.
Утопія (з грец. букв, неіснуюче місце) - термін, яким позначають ідеальні, науково необґрунтовані проекти взірцевого суспільного устрою.
Теїзм (з грец. theos - бог) – релігійно-філософське вчення, яке визнає існування особистого бога як надприродної істоти, що має розум і волю, таємничим образом впливає на всі матеріальні та духовні процеси.