5. Конструктивне розв’язання конфлікту.

Щоб конструктивно розв’язати конфлікт, треба спочатку його усвідомити, знайти причини, передбачити моживу поведінку іншої сторони, відокремити емоції від фактів та спробувати знайти вирішення [11]. У спецільній психолого-педагогічній літературі для вирішення конфлікту між викладачем і студентом пропонується наступна стратегія:

1. Збереження самовладання, витримки.

2. Надання можливості іншій стороні висловити претензії щодо предмета конфлікту.

3. Уникнення переходу на оцінку суб’єкта як особистості, а не його конкретних дій.

4. Висловлення прохання партнеру по спілкуванню та чітке формулювання очікуваного результату.

5. Дотримання об’єктивності та рівності при обміркуванні проблеми.

6. У разі помилки вміння її визнати без самоприниження.

7. Намагання підтримувати ділові стосунки у конструктивних межах.

8. Відмова від проявів агресивності (навіть у відповідь на агресивну поведінку іншої сторони) [10; с.229].

Під час вирішення конфлікту з метою посилення співробітництва викладачеві необхідно використовувати спеціальні педагогічні тактики спілкування, а саме:

1. «Я-звернення», в якому викладач використовує форму не вимоги або зауваження, а у м’якій манері висловлює власні побажання («Мені б не хотілося, щоб ви розмовляли.»);

2. «Ми-підхід» - прийом, за допомогою якого викладач представляє проблему студента як спільну («Давайте спробуймо не розмовляти.»);

3. Чотириступенева формула прохання "я бачу..., я відчуваю..., я потребую..., я хотів би...", яка створює більш переконливе обґрунтування вимоги викладача, ніж традиційне зауваження або вказівка («Я бачу, що ви недостатньо старанно готуєтесь; я відчуваю тривогу за ваші результати; мені потрібна більша впевненість у тому, що у вас все буде гаразд; я хотів би попросити вас приділяти навчанню більше уваги.») [14; с.218].

Таким чином, можна стверджувати, що вирішення конфлікту є найважчим випробуванням професіоналізму викладача. Всі вищезазначені рекомендації та прийоми потребують "творчого" використання з урахуванням конкретних умов, індивідуальних особливостей іншої сторони. Конструктивному розв’язанню конфлікта сприяє відвертий діалог студента та викладача.

Висновки

Розвиток сучасної вищої школи виявляє суперечності в педагогічній системі в цілому та в міжособистісних стосунках між викладачами і студентами зокрема. Ці суперечності часто призводять до виникнення конфлітків. На сьогодні немає загальновизнаного поняття конфлікту. У науковій літературі конфлікти характеризуються за різними аспектами, виходячи з чого можна визанчити конфлікт як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Загальними характеристиками конфлікту виступають: біполярність, активність, наявність суб’єктів взаємодії та самого «зіткнення».

В середовищі вищого навчального закладу конфлікти є неминучими, тому потрібно знати, як запобігати їх деструктивним наслідкам, як поводитися у процесі різних конфліктів, як знаходити конструктивне вирішення конфліктів, яке було б вдалим для всіх конфліктуючих сторін. Особливістю педагогічних конфліктів, зокрема конфліктів типу «викладач – студент», є те, що конфліктуючи сторони мають різний соціальний статус, різницю в життєвому досвіді, та факт присутності інших осіб (студентів або викладачів), які одночасно стають учасниками конфлікту.

Здебільшого причиною конфліктів між викладачем та студентом стає або рівень професіоналізму викладача, або рівень успішності студента. Значну роль у своєчасному розв’язанні таких конфліктів відіграють комунікативні здібності викладача та усвідомлення ним можливості виникнення комунікативних бар’єрів: інтелектуальних, вікових, соціально-культурних.

Конструктивне розв’язання конфліктів у вищій школі передбачає визнання наявності конфліктної ситуації, раціональне осмислення причин виникнення конфлікту, передбачення можливої поведінки конфліктуючих сторін та їх відвертий діалог, де б і викладач, і студент могли б на рівних висловити своє бачення конфліктної ситуації та сформулювати очікуваний ними результат від її вирішення. Адже заперечення існування конфлікту позбавляє протиборчі сторони можливості його розв’язати. Навпаки, визнаючи наявний конфлікт і виявляючи його коріння та причини, учасники отримують шанс змінити ситуацію на краще, перейти на новий етап розвитку міжособистісних відносин.

В умовах організації навчальної діяльності студентів роль викладача у розв’язанні конфліктів є визначальною. Успішність оволодіння маубутніми фахівцями системою відповідних знань, умінь і навичок зумовлюється його здатністю встановлювати суб’єкт-суб’єктні стосунки зі студентами, яка навіть за наявності конфліктних ситуацій чи комунікативних бар’єрів стане запорукою налагодження констурктивного діалогу з ними. Основою для встановлення викладачем оптимальних взаємовідносин зі студентами є постійне вдосконалення ним власної діяльності.

Список використаних джерел:

1. Барановська Л., Дьомін А. Спрямованість діяльності викладача ВНЗ на попередження конфліктів за суб’єкт-суб’єктної взаємодії. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pippo/2009_1/Baranovskа%20Diomin.htm

2. Бех Д.І. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗТН, 1998. – 2004 с.

3. Богданов Е.Н. Психология личности в конфликте: Учеб. пособие / Е.Н. Богданов, В.Г. Зазыкин. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 221 с.

4. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посібник / Н.П. Волкова. – К.: ВЦ "Академія", 2006. - 256 с.

5. Гришина Н.В. Психология конфликта. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 544 с.

6. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукоивх праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Вип. LII. – Ч.І – Слов’янськ: СДПУ, 2010. – С. 23-31

7. Індиченко Л.С., Черевко С.Д., Черевко А.Д. Поведінка студентської молоді в ситуаціях конфлікту. // http://www.rusnauka.com/26_OINXXI_2009/Pedagogica/52429.doc.htm

8. Мареєв Д.А. Засвоєння алгоритму оптимізації взаємин викладача зі студентами в процесі навчання. // http://damar.ucoz.ru/publ/20-1-0-194

9. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие./ М.В. Буланова-Топоркова. – Ростов на Дону: Феникс, 2002. – 544 с.

10. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.

11. Процак Х. Конфлікти – невід’ємна риса нашого життя. // http://h.ua/story/264518/

12. Резван О. Педагогічні конфлікти в сучасному вищому навчальному зікладі. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_2/files/ped_02_09_Rezvan.pdf

13. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 304 с.

14. Філоненко М.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник. – К.: Центр учебной литературы, 2008. – 224 с.

15. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. Як допомогти собі та іншим.: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 2000. – 190 с.