2. Динаміка розвитку конфлікту та його наслідки.

Динаміка розвитку конфлікту включає такі складові:

1. Виникнення конфліктної ситуації. Конфлікт не виникає раптово, йому передують приховані або відкриті соціально-психологічні процеси між особистостями або у свідомості особистості. Конфлікт можна й необхідно запобігати на цій стадії, коли розбіжності, суперечності тільки зароджуються.

2. Усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації. Коли суперечності стають усвідомленними і протилежна сторона відповідає реальними діями (поведінкою), конфлікт стає реальністю, бо тільки сприйняття ситуації як конфліктної породжує відповідну поведінку. Для того щоб кнфлікт був усвідомлений, необхідний інцидент, тобто ситуація, при якій одна із сторін починає діяти, обмежуючи інтереси іншої сторони.

3. Перехід до конфліктної поведінки. Після того як конфлікт усвідомлений, сторони переходять до конфліктної поведінки. Розрастання та ескалація конфлікту супроводжуються зазвичай зіткненням протидіючих сторін у формі демонстративної поведінки, висловів, а іноді й фізичних дій. Це зіткнення має гострий емоційний характер і відзначається високим ступенем внутрішньої напруженості конфліктуючих.

4. Вирішення конфлікту. Воно можливе внаслідок зміни об’єктивної конфліктної ситуації та перетворення її в образі, що є в опонентів [14; С.170-174].

Встановлено, що безконфліктних взаємовідношень не може бути. Тобто несправедливо оцінювати будь-який конфлікт як суто негативну складову взаємодії [6; с.27]. Функції конфлікту мають подвійний характер – конструктивний та деструктивний. Конфлікт буває корисним, тобто конструктивним тоді, коли він допомагає вийти його учасникам на новий етап особистісного розвитку, на новий рівень міжособистісних стосунків [10; с.224]. Деструктивний конфлікт призводить до розбалансування взаємодії, руйнування міжособистісних стосунків та погіршує соціально-психологічний клімат. Адекватність сприйняття конфлікту, готовність до обговорення наявних або невиявлених проблем сприяє перетворенню деструктивного конфлікту в конструктивний, а опонентів – у союзників. Крім того, успішно вирішений конфлікт поліпшує психологічний клімат у колективі, полегшує взаєморозуміння між його учасниками [12].

Таким чином, можна стверджувати, що конфлікт ніколи не виникає раптово – йому завжди передує формування конфліктної ситуації, усвідомлення учасниками її наявності та інцидент, який штовхає їх до конфліктної поведінки. Завершальним етапом конфлікту є його вирішення, хоча необхідно намагатися запобігати його виникненню ще на стадії формування конфліктної ситуації. Конструктивне вирішення конфлікту допомагає усунити суперечності, послабити психічну напруженність, сприяє розвитку особистості й згуртуванню колективу.

3. Педагогічні конфлікти в сучасному вищому навчальному закладі та їх класифікація.

На сьогодні очевидний пріоритет у вивченні конфліктів, їх ролі в житті людини та суспільства зберігається за соціологією і психлогією. Однако науковці підкреслюють, що назріла проблема педагогізації конфліктологічного знання, що недооцінка значущості педагогічного аспекту конфліктології істотно збіднює її зміст і обмежує можливості впливу на конфліктогенне середовище освіти і суспільства. Адже не існує безконфліктного навчального процесу, оскільки він за свєю сутністю передбачає безперервність виникнення та розв’язання різного роду суперечностей особистостей і груп [6; с.27].

Педагогічний конфлікт можна визначити як найбільш гострий спосіб розвитку і подолання значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного поцесу, зазвичай супроводжується негативними емоціями та потребує розв’язання і гармонізації [7].

Усі потенційно конфліктні педагогічні ситуації можна поділити на три групи:

• конфліктні ситуації діяльності – виникають стосовно якості виконання (або невиконання) студентом навчальних завдань, якості успішності [10; с.222];

• конфліктні ситуації стосунків – виникають с сфері емоційно-особистісних взаємин та відображають особисте негативне сприйняття один одного учасниками конфлікту [12];

• конфліктні ситуації поведінки – виникають в результаті порушення студентом норм поведінки, неявці на заняття без поважної причини, невміння опанувати себе чи надати собі адекватну оцінку, з одного боку, та, з іншого, помилки викладача в оцінці знань студентів чи його завищених вимог до них, небажання педагога враховувати індивідуальні відмінності студентів, розібратися в істинності мотивів їх поведінки [6; с.27].

Ці конфліктні ситуації вирішуються засобами, які вимагають від викладача педагогічної спостережливості, педагогічної компетентності, тактовності тощо. Проте є випадки, коли жоден засіб не регулює протиріччя, коли конфліктна ситуація загострюється – виникає конфлікт [10; с.223].

Узагальнюючи найпоширеніші класифікації конфліктів, можна виділити дві класифікації, що стосуються безпосередньо педагогічних конфліктів:

• за складом і кількістю конфліктуючих сторін або учасників конфліктів: внутрішньоособистісні, міжособистісні, особистісно-групові, міжгрупові;

• за рівнем взаємодії суб’єктів соціально-педагогічного процесу: вертикальні («адміністрація – викладачі», «викладач – студент» тощо) і горизонтальні («викладач – викладач», «студент – студент» тощо) [14; с.169].

Розглянемо другу класифікацію більш детально. На сьогодні одним з найважливіших конфліктів є конфлікт у плані «вища школа – суспільство», який виникає через недостатність та нерегулярність фінансування вищої освіти. Він призводить до таких негативних тенденцій, як деградація матеріально-технічної бази навчального закладу, падіння престижу соціального статусу викладача, зниження мотивації до викладацької діяльності, відплив професорсько-викладацького складу у комерційні структури, еміграція видатних науковців країни. Досліджуючи конфлікти такого ж плану, пов’язані з процесом навчання, слід виділити такі суперечносі:

1. відставання інтелектуального та творчого рівнів випусників вищої школи від потреб сучасного суспільства;

2. недостатня гнучкість професійної освіти у питанні підготовки спеціалістів потрібного профілю, результатом чого є перенасиченість ринку праці спеціалістами «престижних» спеціальностей та дефіциту потрібної робочої сили;

3. непотрібність спеціалістів з високим рівнем освіти та інтелекту, орієнтованих на академічну науку.

У конфліктах плану «адміністрація ВНЗ – викладацький колектив» можна визначити дві причини: стиль керівництва навчальним закладом та соціально-психологічний клімат у колективі. За законами психології управління що вищим є творчий та інтелектуальний склад колективу, то більш ліберальним є стиль управління ним. Така система вимагає високого рівня відповідальності за загальну справу кожного члена колективу, що не завжди відбувається на кафедрах та в інститутах, тому часто виникають конфлікти, що мають підґрунтя несправедливого розподілу обов’язків та отримання привілеїв серед професорсько-викладацького складу.

Нездоровий соціально-психологічний клімат у колективі може виявлятись у конфліктах типу «викладач – викладач», які пов’язані із соціально-професійною ієрархією та індивідуально-психологічними особливостями професорсько-викладацького складу. Причинами таких конфліктів є різні ціннісні орієнтації викладачів, різний рівень професіоналізму, нетерпимість, нетактовність у спілкування, різні пріоритети у викладачів різних поколінь на кафедрі.

Взаємодія за лінією «викладач – студент» є однією з основних у навчальному процесі, тому ці конфлікти ми детально розглянемо у другому розділі нашої роботи.

Конфлікти у межах «студент – студент» можна розглядати як різновид міжособистісних конфліктів. Причинами конфліктів між студентам є невідповідність оцінки студента з боку інших та його самооцінки, відмінності у ціннісних орієнтаціях, нетактовність у спілкуванні, заздрість до успіхів інших [12].

Таким чином, сутність педагогічного конфлікту полягяє в розвитку і подоланні суперечностей, які природньо і штучно виникають під час взаємодії учасників педагогічного процесу. Педагогічні конфлікти через гостроту їх протікання, важко керовані емоції, як правило, мають деструктивні наслідки, руйнують систему моральних норм і цінностей у вищій школі, значно знижують якість професійної підготовки майбутнього фахівця. У разі виникнення конфлікту, необхідно намагатися знайти для нього конструктивне вирішення. Але конфлікти можна не лише вирішувати, їх можна прогнозувати та їм можна запобігати. Для цього потрібно своєчасно проаналізувати конфліктну ситуацію, та ставлення до неї всіх учасників конфлікту. Прогнозування конфлікту дає можливість запобігти його виникненню або послабити налслідки. Визначені види педагогічних конфліктів виявляють недосконалість освітнього середовища і вимагають якнайшвидшого вирішення основних засад цих конфліктів – соціальних суперечностей.

Розділ ІІ. Проблема конфлікту у взаєминах «викладач – студент» та шляхи його конструктивного вирішення.