Операційна діяльність 2015

23.Схарактеризуйте сутність сертифікації систем якості, опишіть порядок її здійснення.

24.Які показники якості характерні для сфери обслуговування?

25.У чому полягає різниці між якістю виробу та послуги?

26.На підставі чого формується якість послуги?

27.Схарактеризуйте сутність системи якості сервісного обслуговування.

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1.Васильков В.Г., Василькова Н.В. Організація і управління процесами виробництва: Навч.посіб. — К.: КНЕУ, 2011. — 503 с.

2.Стивенсон В. Дж. Управление производством / Пер. с англ. — М.: ООО «Изда-

тельство «Лаборатория Базовых Знаний»; ЗАО «Издательство БИНОМ», 1998. — 928 с.

3.Єгупов Ю. А. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488 с.

4.Мишин В. М. Управление качеством : Учебное пособие для вузов. — М.: ЮНИ-

ТИ-ДАНА, 2002. — 303 с.

5.Основы управления качеством : Учебное пособие / C. K. Фомичев, А. А. Старостина, Н. И. Скрябина. — К.: МАУП, 2000. — 196 с.

6.8. Управление качеством : Учебник для вузов / С. Д. Ильенкова, Н. Д. Ильенкова, B. C. Мхитарян и др.; Под ред С. Д. Ильенковой. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 334 с.

7.Варакута C. A. Управление качеством продукции : Учебное пособие. — М.:

ИНФРА-М, 2001. — 207 с.

8.Петрович Й.М. Організування промислового виробництва: Підручник. — К.:

Знання, 2009. — 328 с.

9.Сервисная деятельность: Учебное пособие / С.Н. Коробкова, В.И. Кравченко, С.В. Орлов, И.П. Павлова. Под общ. ред. В.К. Романович. — СПб.: Питер, 2005. —

156 с.

Тема 15

ОРГАНІЗОВУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ТА ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

15.1.Постачання матеріальних ресурсів як початкова ланка процесів

15.2.Транспортне обслуговування процесів

15.3.Організовування процесів складування

15.4.Логістичні системи матеріального обслуговування процесів

15.5.Організовування процесів збуту продукції

Резюме Терміни і поняття

Запитання для перевірки знань Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал теми ви

ЗНАТИМЕТЕ:

сутність, значення та структуру матеріально технічного забез печення;

особливості організації та планування забезпечення матеріальни

ми ресурсами процесів виробництва;

основи організації та управління транспортно складським обслу говуванням виробництва;

системи організації збуту продукції, послуг;

УМІТИМЕТЕ:

кількісно порівнювати й економічно оцінювати ефективність різ них варіантів організації матеріального забезпечення виробничих процесів;

обґрунтовувати вибір внутрішнього транспорту підприємства і маршрутів його руху на підставі визначення техніко економічних по казників;

визначати умови зберігання матеріальних цінностей і системи

матеріального забезпечення виробничих процесів;обґрунтовувати раціональну організацію збуту продукції та на дання послуг.

15.1. ПОСТАЧАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЯК ПОЧАТКОВА ЛАНКА ПРОЦЕСІВ

Успішність функціонування будь-якого підприємства значною мірою визначається рівнем організації його забезпечення матеріально-технічними ресурсами, що пов’язане з високою (50–70 %) часткою витрат на сировину й матеріали у загальних витратах на виробництво і реалізацію продукції (послуг).

Забезпечення матеріально-технічними ресурсами, включно з їх закупівлею, є початковою ланкою операційного (виробничого) процесу, а збут готової продукції (надання послуг) — його завершенням.

Вибіркові обстеження свідчать, що в господарському циклі руху товару лише 2 % часу припадає на його виробництво, а 98 % так чи інакше пов’язані з матеріально-технічним постачанням і збутом.

Матеріально-технічні (далі — матеріальні) ресурси включають усі фізичні предмети, які використовуються в процесі виробництва продукції чи надання послуг (сировина, матеріали, комплектуючі), які перетворюються на кінцевий продукт, а також фізичні предмети для підтримки виробничого (операційного) процесу: паливо, пальне, змащувальні матеріали, інструменти, обладнання, форми, тара тощо

Організація забезпечення операційної діяльності ресурсами характеризує рух матеріальних потоків, що охоплює для багатьох підприємств такі процеси: закупівлі, отримання, збереження, переміщення в процесі виробництва, а також збут (розподіл готових виробів, надання послуг) (рис. 15.1).

Рух матеріальних ресурсів у межах підприємства передбачає виконання певних операцій:

1.Розвантаження транспортних засобів, що прибули в пункти приймання вантажів.

2.Транспортування до відповідного складу.

3.Переміщення зі складу до місця використання (цех, дільниця).

4.Пересування з одної дільниці на іншу, а також із цеху до цеху або на тимчасове збереження.

5.Переміщення з останньої виробничої операції на склад готової продукції.

6.Пересування зі складу готової продукції до пакувального цеху і пункту

відвантаження.

7. У пункті відвантаження розміщення в транспортні засоби на вивезення споживачам.

Від раціональної організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво (сервісні процеси) в необхідних асортименті, кількості й належної якості залежать виконання замовлень споживачів за номенклатурою, обсягом і якістю готової продукції (наданих послуг), що значною мірою зумовлює рівень використання засобів виробництва, підвищення продуктивнос-

ті праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку й рентабельності на підприємстві, тобто ефективність його операційної діяльності.

Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміють процеси закупівлі та забезпечення його підрозділів усіма видами матеріально-технічних ресурсів у встановлені терміни і в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності за мінімальних транспортноскладських витрат і раціонального використання ресурсів.

Основним завданням організації матеріально-технічного забезпечення є

своєчасне, безперебійне і комплектне забезпечення процесів виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для виготовлення продукції (надання послуг) у точній відповідності до планів-графіків виконання замовлень.

У практиці роботи підприємств розрізняють дві форми постачання: транзитну та складську.

За транзитної форми постачання підприємство закуповує та сировину, і матеріали безпосередньо від підприємств-виробників на підставі довготривалих прямих договорів. Застосування цієї форми економічно виправдане в усіх випадках, коли потрібно на даний відрізок часу кількість сировини і матеріалів дорівнює транзитній нормі або перевищує її.

Складську форму постачання, за якої необхідні матеріальні ресурси підприємство одержує з баз і постачально-збутових організацій, економічно доцільно використовувати для матеріалів, що споживаються в невеликих кількостях.

Крім розглянутих форм постачання поширені також форми і методи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами: товарне — сировинні біржі; аукціони, конкурси; тендерні закупівлі; оптові закупівлі; регулярні закупівлі дрібними партіями; закупівля за мірою необхідності.

Конкретну форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство обирає, виходячи із особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, кількості та ціни ресурсу.

При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами слід враховувати надійність постачальника та рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається.

Для організовування постачання підприємства сировиною, основними і допоміжними матеріалами, паливом та іншими видами матеріально-технічних ресурсів створюється відділ (служба) матеріально-технічного постачання.

До функцій служби матеріально-технічного постачання відносяться:

1.Прийом від виробничих підрозділів і служб заявок і специфікацій на потрібні матеріально-технічні ресурси та опрацювання їх.

2.Аналіз і планування потреби, розрахунок кількості матеріально-технічних ресурсів, що замовляються підрозділами.

3.Організація закупівель ресурсів.

4.Визначення методів і форм постачання.

5.Приймання, розміщення, зберігання, підготовка до відпуску і відпуск матеріально-технічних ресурсів виробничим підрозділам і службам підприємства.

6.Встановлення обґрунтованих диференційованих норм запасів матеріальнотехнічних ресурсів, доведення цих норм до працівників складів; регулювання розміру запасів і контроль за їх станом.

7.Розроблення організаційно-технічних заходів щодо заощадження матеріаль- но-технічних ресурсів.

8.Організація контролю якості, кількості й термінів постачання ресурсів до підрозділів.

9.Організація розміщення ресурсів на складах підприємства.

10.Організація контролю за витрачанням матеріально-технічних ресурсів

виробничими підрозділами і службами за їх призначенням.

11. Ведення оперативного обліку надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство, відпуск їх цехам і службам, стану виробничих запасів.

Створення відділу (служби) матеріально-технічного постачання, його організаційна структура залежать від типу виробництва, його масштабів, конструктивної складності виробів, технологій їх виготовлення, номенклатури споживаних сировини і матеріалів, комплектувальних деталей, обладнання, що використовується, рівня спеціалізації і кооперації з постачальниками, наявності транспортних шляхів і мереж, територіального розташування підприємства та форм постачання, а також інших чинників.

До складу відділу (управління) постачання можуть входити: планово-еконо- мічна група (бюро); матеріальні групи закупівель, спеціалізовані за видами матеріалів; транспортна дільниця; юридична група; диспетчерська група (бюро); матеріальні склади (рис. 15.2).

Заступник директора з комерційних питань

Рис. 15.2. Схема організаційної структури служби МТП промислового підприємства

На невеликих підприємствах функції постачання виконують окремі працівники або групи у складі господарського відділу підприємства.

На великих підприємствах створюється централізована служба постачання; іноді формують відділ закупівель, централізується складське господарство; у філіях створюють групи постачання і підкомплектувальні склади для забезпечення виробничих підрозділів матеріалами.

2.Встановлення прийнятної ціни.

3.Підтримання партнерських відносин з постачальниками.

4.Підтримання джерел постачань.

5.Отримання актуальної інформації про ціни, нові матеріали, вироби та послуги.

6.Оформлення угод з постачальниками ресурсів.

7.Отримання матеріалів за вхідними параметрами, що необхідні для функціонування операційної системи відповідальність за закупівлю.

Закупівля, як обслуговувальна функція, тісно пов’язана з іншими функціями підприємства і є його єднальною ланкою зі сторонніми постачальниками.

Підрозділ закупівель здійснює обмін інформацією з постачальниками та іншими функціональними підрозділами підприємства (рис. 15.3):

виробничі підрозділи надають замовлення на матеріальні ресурси за номенклатурою, якістю, обсягом і термінами постачання. Вони також своєчасно надають відділу закупівель інформацію щодо скасування замовлення, зміни в специфікаціях, обсягах і термінах постачань;

юридичний відділ допомагає у веденні переговорів при укладенні контрак-

тів, роз’яснює законодавчі положення з визначення цін, відповідальності за виготовлені вироби за контрактом із постачальниками;

бухгалтерія відповідає за здійснення розрахунків з постачальниками, її також необхідно повідомляти про надходження поставок матеріальних ресурсів, щоб скористатися можливими знижками та компенсаціями. У багатьох великих компаніях бухгалтерія також опрацьовує дані здійснюючи веде інвентарні записи, перевіряє рахунки і контролює роботу постачальників;

проектно-конструкторський відділ розробляє і передає підрозділу закупівель специфікації потрібних матеріалів, який, своєю чергою, інформує проектувальників про нові матеріали та вироби, пропоновані постачальниками. Співпраця працівників відділів розробників і закупівель допомагає виявити зміни у специфікаціях, проектах або застосованих матеріалах з метою скорочення вартості закупівельних матеріалів і товарів;

підрозділ, що відповідає за прийняття матеріальних ресурсів: перевіряє їх якість, комплектацію, термін надходження, спрямовує на збереження; повідомляє бухгалтерію, яка здійснює оплату про отримання вантажів; інформує відділ

закупівель у випадках запізнення вантажів; здійснює поточну оцінювання діяльності постачальників інформує підрозділи закупівель і бухгалтерію;

постачальники, які тісно співпрацюють з відділом закупівель, отримують інформацію про матеріали, які можуть бути закупленими, специфікації за якістю, обсягом і термінам постачання. Своєю чергою, підрозділ закупівель аналізує та оцінює постачальників за товарними цінами, якістю матеріалів, надійністю постачань тощо.

Закупівельний цикл характеризується тривалістю послідовних етапів (підпроцесів) — від заявки на закупівлю і до повідомленням про отримання товару (матеріалів, об-

ладнання) за параметрами замовлення. Підпроцесами закупівельного циклу є:

1. Замовлення на закупівлю — передбачає опис потрібного матеріалу (обладнання) за параметрами якості та кількості, бажану дату доставки із зазначенням замовника. Формування замовлення на закупівлю ґрунтуються на ретельному аналізі вартості матеріальних ресурсів з метою скорочення часу та витрат і / або поліпшення роботи цих предметів.

У процесі аналізу визначають: можливість використання дешевших матеріалів, комплектувальних деталей, обладнання; наскільки вони необхідні, чи збільшують вони вартість, чи їх можна виключити; існування альтернатив спрощення, заміни, власних джерел отримання або від іншого постачальника; можливість зменшення суворості специфікацій для економії часу і коштів; наявність пропозицій щодо вдосконалення від співробітників і постачальників.

За результатами аналізу може постати проблема: закуповувати певні матеріали чи виробляти їх самостійно. Причинами виникнення проблеми можуть бути: ненадійність постачальника, вільні виробничі потужності, посилення контролю над виробничим процесом, зростання цін.

При розв’язанні проблеми враховують: вартість підготовки до запуску і виготовлення порівняно з закупівлею товару; стабільність попиту і сезонність; якісні показники у постачальника і власні можливості; наявність вільних потужностей; необхідність посилення контролю над процесом виробництва; терміни власного виробництва і виконання замовлення при закупівлі; наявність патентів, експертної бази; рівень стабільності технології (у разі частої її зміні доцільний постачальник).

2. Вибір постачальника здійснюють з-поміж наявних або пошуком нових за рейтинговою інформацією. Вибір постачальника передбачає врахування таких чинників: ціни зі знижками; якості і ціни; наявності сервісних послуг; розташування постачальника (впливає на терміни постачання, транспортні витрати, виконання термінових замовлень та екстрених послуг); наявність запасів у постачальника, що гарантують надійність постачань; гнучкість постачальника до змін попиту та проектів.

Визначення закупівельної ціни здійснюють:

за прайс-листами (фіксовані на стандартні вироби, надані послуги, що закуповуються рідко і /або в невеликих кількостях);

за конкурентними пропозиціями (великі замовлення на стандартні вироби та послуги);

шляхом переговорів (коли специфікації не визначені, вироби та послуги нестандартні чи індивідуальні, якщо обмежена кількість потенційних джерел постачання).

3. Розміщення замовлення передбачає: за одноразової закупівлі обладнання з великими витратами ціна замовлення пропонується постачальником і визначається шляхом переговорів з представниками замовника (виробничниками і розробниками); при великих обсягах товарів постійного використання передбача-

ються щорічні переговори з приводу цін; при середніх обсягах товарів (наданих послуг) закупівлю здійснюють індивідуально.

4.Контроль за замовленнями ведуть постійно, особливо щодо великих із тривалими термінами поставок з метою передбачення затримок і коригування планів виробничих одиниць підприємства-замовника. У випадках змін виробничої програми підприємства-замовника за обсягами і термінами ця інформація своєчасно доводиться до постачальників для коригування їхніх планів.

5.Отримання замовлення передбачає: перевірку вантажів за номенклатурними, кількісними та якісними параметрами; повідомлення відділу закупівель, бухгалтерії, виробничої одиниці-замовника, про його отримання. Якщо товар у незадовільному стані, він повертається постачальникові для заміни або відшкодування вартості про що повідомляється відділу закупівель, бухгалтерії, вироб-

ничій одиниці-замовнику.

Раціональна організація закупівельної діяльності підприємства передбачає:

1. Вибір централізації або децентралізації закупівель.

Централізація означає покладання організації всіх постачань матеріальних ресурсів на спеціальний відділ закупівель. Перевагами централізації закупівель є: об’єднання окремих замовлень у великі закупівельні партії дає можливість знизити ціни за рахунок кількісних знижок; більше уваги і краще обслуговування постачальником; сприяння спеціалізації фахівців за певним категоріями виробів.

Децентралізація закупівель означає автономне задоволення власних потреб підрозділами або філіями підприємства. Переваги: підвищує актуальність й об’єктивність потреб; скорочує цикл закупівель; зменшує транспортні витрати; можливість розміщення замовлень за місцем розташування підрозділу або філії, що забезпечує доброзичливе ставлення населення й адміністрації.

2. Підтримання постійних, добрих зв’язків із постачальниками. Налаго-

дження і підтримання постійних, добрих зв’язків із постачальниками є найважливішим чинником конкурентоспроможності підприємства. Постачальники можуть бути джерелом потенційних ідей, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності: скорочення витрат на закупівлю, транспортування, виробничих витрат, підвищення якості, поліпшення розроблення (проекту) виробу, скорочення часу просування товару на ринок, повніше задоволення замовника (споживача), скорочення складських запасів і витрат, надання нових матеріалів (виробів) або процесів.

Вибір методики або методу визначення кількості матеріальних ресурсів залежить від профілю підприємства, можливостей замовника, виду продукції, що виробляється, наявності й виду складів на підприємстві, системи конт-

ролю за станом запасів.

Під потребою в матеріальних ресурсах розуміють їхню кількість, необхідну для забезпечення виготовлення заданого обсягу продукції (надання послуг).

Потреба в певних матеріалах для виконання виробничого завдання визначається шляхом множення програми виробництва на технічно обґрунтовані норми витрати на одиницю за відповідним виробом.

п

Мв.п. Н Ni , (15.1)

і 1

де Н — норма витрати матеріалу на один виріб; Nі — кількість виробів, що підлягають виготовленню; п — номенклатура виробів, що виготовляються з даного виду матеріалів.

Розрахунок виконують у натуральних показниках. При цьому враховується зміна залишків матеріальних ресурсів на складах підприємства.

При визначенні потреби в матеріальних ресурсах у вартісному вираженні до розрахунку додають такожпоточні абоперспективні ціни на окремівиди ресурсів.

Вартість матеріалів, що підлягає закупівлі, розраховується так:

де Ці — ціна матеріалу.

Показником використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт використання матеріалу (Кв.м), який визначають за формулою:

де Ам — корисна (чиста) витрата матеріалу на деталь, кг; Ндет — установлена норма витрат матеріалу на деталь, кг.

Аналогічно визначають коефіцієнт використання матеріалу за фактичною витратою його на деталь (виріб). Співвідношення нормативного та фактичного коефіцієнтів використання матеріалів вказує на наявність резервів у їх економному витрачанні.

Значний обсяг інформаційної роботи з документами щодо організації матері- ально-технічного постачання на підприємстві можна виконати ефективно лише

вавтоматизованому режимі.

15.2.ТРАНСПОРТНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРОЦЕСІВ

Функціонування будь-якого підприємства пов’язане з постійним переміщенням великих обсягів різноманітних вантажів як за межами підприємства, так і всередині його. Для поповнення загальнозаводських і цехових складських запасів здійснюється транспортування матеріалів, палива,

комплектувальних та інших матеріальних цінностей. Своєю чергою, готова продукція та відходивиробництва вивозяться зі складів або безпосередньоз цехів.

Процес виробництва зумовлює транспортування всередині підприємства: зі складів у цехи — між цехами — із цехів на склади та відповідні пункти призначення.

Перевезення всередині цехів пов’язані з переміщеннями заготовок, деталей і складальних одиниць між коморами та дільницями, між дільницями, на дільницях — між робочими місцями.

Необхідність координації транспортних і технологічних процесів зумовлює раціональну організацію транспортного обслуговування, від чого залежить ритмічне виконання виробничих завдань робочих місць, дільниць, цехів, обсяги випуску готової продукції, її собівартість, якість та своєчасне задоволення потреб споживачів. Транспортні операції є частиною виробничого процесу. Час транспортних операцій безпосередньо впливає на тривалість виробничого циклу.

Переміщення вантажів пов’язане з виконанням великого обсягу наван- тажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт (НРТСР), в яких зайнята 1/3 робітників підприємства; загалом допоміжні робітники в машинобудуванні становлять приблизно 54 %. Витрати на ці види робіт коливаються від 3 до 10 % у собівартості продукції.

Організація транспортного обслуговування всередині підприємства передбачає: обґрунтування складу підрозділів і управління ними; впорядкування вантажопотоку та вантажообігу; складання схем руху однорідних вантажів і виявлення їх вантажообігу; вибір вантажне-розвантажу-

вальних, транспортних засобів і тари; розроблення оптимальних схем руху транспортних засобів на підприємстві; визначення потреби в транспортних засобах; складання графіка робіт транспорту.

Основними завданнями організації транспортного обслуговування є:

1.Забезпечення ритмічності перебігу виробництва.

2.Збереження переміщуваних предметів у процесі виробництва.

3.Виконання робіт з мінімальними витратами.