Операційна діяльність 2015

являють собою базу для побудови, аналізу й оцінювання різних варіантів організаційних структур.

Методика — встановлений спосіб діяльності або здійснення процесу. Методологія — сукупність методів у будь-якій науці.

Метрологічна служба — організаційна структура, відповідальна за визначення та впровадження системи контролю вимірювання.

Метрологічне підтвердження — сукупність операцій, необхідних для забезпечення відповідності засобу вимірювальної техніки вимогам з метою його передбаченого використання.

Мікропаузи — дуже короткі, тривалістю у кілька секунд, перерви між окремими елементами операції, які потрібні для перебудови процесу збудження чи гальмування в нервовій системі при зупиненні однієї дії і переході до іншої. Вони можуть становити до 9–10 % оперативного часу і включатися в норму.

Модель — умовний образ об’єкту управління. Моделі можуть бути логічними, фізичними, економіко-математичними.

Модернізація — вдосконалення, поліпшення об’єкта, увідповіднення його новим вимогам ринку та нормам.

Моніторинг — спостереження за дійсністю або діяльністю. Мультіпрофесіоналізація — навчання членів команди різним взаємодопов-

няльним навичкам, що в разі потреби дають їм змогу виконувати різні робочі завдання.

Надійність — узагальнений термін, який вживають для опису характеристики готовності та чинників, що її зумовлюють: характеристик безвідмовності, ремонтопридатності й забезпеченості технічного обслуговування.

Настанова щодо якості — документ, що регламентує систему управління якістю організації.

Невідповідність — невиконання вимоги.

Норма — встановлена гранична або середня кількість будь-чого, що допускається правилом, планом чи конкретною умовою. У сфері виробництва норма — це науково обґрунтована міра витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукту заданої якості за умов перспективного періоду.

Норма виробітку — кількість одиниць роботи (виробів), що має бути виконана в одиницю часу (година, зміна, місяць) одним робітником або групою робітників.

Норма часу — час, необхідний для виконання одиниці роботи (виготовлення продукції) одним робітником (бригадою) за певних організаційно-технічних умовах.

Норматив — елементна складова норми; вона характеризує рівень використання ресурсів або частку витрат на одиницю площі, маси, обсягу.

Нормування праці — 1) процес із визначення мінімально допустимого обсягу продукції (робіт, послуг), що виробляються в одиницю часу (годину, зміну, місяць) або максимально допустимого часу для виконання конкретної роботи в будь-якої сфері діяльності; 2) визначення необхідних витрат часу на виконання певної роботи.

Об’єкт управління виробничої системи — колективи дільниць, цехів, ви-

робництв, обслуговувальних господарств, відділів, бюро, секторів та інших підрозділів підприємства.

Обслуговувальний процес — процес, конкретно не пов’язаний із даним предметом праці, але забезпечує нормальний перебіг основних і допоміжних процесів шляхом виконання послуг з транспортування, складування, збереження тощо.

Одиничний розподіл праці — розмежування трудової діяльності людей між окремими підприємствами, між структурними підрозділами, а також між окремими виконавцями робіт.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, яка пов’язана із виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і забезпечує основну частку прибутку, що є головною метою його створення, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності.

Операційна карта — технологічний документ, що містить опис технологічної операції із вказівкою послідовного виконання переходів, даних про засоби технологічного оснащення, режими та трудові витрати. Карти розробляють по всіх операціях в умовах серійного та масового виробництва і доповнюють маршрутною картою.

Операційна система підприємства — система, що використовує операційні ресурси підприємства для перетворення фактора виробництва («вхід») на продукцію чи послугу («вихід»).

Операційна стратегія –— підсистема корпоративної стратегії, що представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення та реалізації продукту підприємства і передбачає використання та розвиток усіх її виробничих потужностей із метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Операційна функція — дії, внаслідок яких виробляються продукція чи послуги, що постачаються підприємством у зовнішнє середовище.

Оптимізація — процес вибору з-поміж множини чинників тих, що впливають на результат, з метою визначення параметрів об’єкта, коли досягається його найліпший стан. При цьому забезпечуються оптимальні параметри виходу як системи.

Організаційна культура — набір припущень, переконань, цінностей і норм, що їх сприймають усі члени колективу організації.

Організаційна політика — різноманітні прийоми, спрямовані на досягнення цілей співробітників організації і призначених посилити їхній вплив або захистити їхні особисті інтереси.

Організаційна структура — упорядкований розподіл відповідальності, повноважень і взаємовідносин між працівниками (підрозділами).

Організаційно-технологічна підготовка виробництва — комплекс робіт,

який включає аналіз технологічності конструкції виробу, розроблення і типізацію технологічних процесів, створення технологічного оснащення, нормування потреби в ресурсах, організацію забезпечення виробництва, оперативне управління підготовкою виробництва.

Організація — це сукупність людей і засобів виробництва з упорядкованим розподілом відповідальності, повноважень і взаємовідносин. Приклади: компанія, корпорація, фірма, підприємство, установа, доброчинна організація, індивідуальний торговець, асоціація або їхні підрозділи чи комбінації. Організація може бути державною або приватною.

Організація праці — створення оптимальної взаємодії працівників, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності та потреб операторів (виконавців).

Організація робочого місця — оснащення робочої зони необхідними технічними засобами і предметами праці, які розташовуються в певному порядку.

Організація трудового процесу — доцільна інтеграція у просторі та часі за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.

Перевірка — підтвердження наданням об’єктивних доказів, що встановлені вимоги виконано.

Перероблення — це дія, яку виконують із невідповідною продукцією, щоб зробити її відповідною вимогам.

Планування якості — складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості та на визначенні операційних процесів і відповідних ресурсів, необхідних для досягнення цілей у сфері якості.

Поділ праці — розмежування діяльності людей у процесі сумісної праці. Показник — величина, вимірювальник, що дозволяє судити про стан

об’єкта.

Поліпшення якості — складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості. Вимоги можуть бути пов’язаними з будь-якими аспектами, такими як результативність, ефективність чи простежуваність.

Поліпшення якості — постійна діяльність, спрямована на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, удосконалення елементів виробництва та системи якості загалом.

Політика у сфері якості — загальні наміри та спрямованість організації, пов’язані з якістю, офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Поняття — це форма мислення, яка відображає суттєві властивості, зв’язки і відносини предметів і явищ. Головна функція поняття пов’язана з виокремленням загального, що досягається відокремленням від усіх особливостей окремих предметів даного класу.

Послуга — результат щонайменше одного виду діяльності, обов’язково здійсненого у взаємодії між постачальником і замовником, і, як правило, нематеріальна.

Постійне поліпшення — повторювана діяльність щодо збільшення можливості виконати вимоги.

Потенціал людині — це сукупність її природних даних (здібностей), освіти, виховання та життєвого досвіду.

Правила — точні дії з виконання положень будь-якого документа з приводу того, що має бути зроблено в конкретній ситуації. Правила обмежують свободу вибору.

Працездатність — здатність людини підтримувати свій організм у робочому стані, тобто змінювати перебіг виробничих функцій (функції м’язової, нервової системи, дихання, кровообігу, обміну речовин), аби забезпечити високий рівень продуктивності праці.

Предмет праці — предмет, над яким працює людина для задоволення своїх потреб або перетворення предмета праці на проміжний або кінцевий продукт з метою задоволення певних потреб.

Предмет теорії організації операційних (виробничих) процесів — законо-

мірності взаємодії і суттєві зв’язки між елементами процесу та частинами операційних систем, форми і методи організації процесів матеріального і нематеріального виробництва.

Принцип — основне вихідне положення теорії, правило діяльності в будьякій сфері або правило поведінки особистості.

Проблема — невідповідність (розходження) між бажаним і фактичним станом справ (об’єкта) або станом незадоволеної потреби.

Програма якості — це документ, що визначає, хто та коли має застосовувати певні методики та відповідні ресурси до конкретних проекту, продукції, процесу чи контракту.

Продукція — результат процесу. Існує чотири узагальнені категорії продукції: послуги (наприклад, перевезення); інтелектуальна продукція (наприклад, комп’ютерна програма, словник); технічні засоби (наприклад, механічна частина двигуна); перероблені матеріали (наприклад, мастило).

Проект— це єдиний процес, що складається із сукупності скоординованих і контрольованих видів діяльності із датами початку та завершення, здійснюється для досягнення мети, яка відповідає конкретним вимогам, і містить обмеження щодо термінів, вартості та ресурсів.

Проектування і розроблення — це сукупність процесів, які перетворюють вимоги на встановлені характеристики або технічні умови на продукцію, процес чи систему.

Пропорційність в організації виробництва — відповідність пропускної спроможності всіх підрозділів підприємства з випуску готової продукції.

Простежуваність — це змога простежити передісторію, застосування або місцезнаходження того, що розглядають.

Просторова організація — раціональне розчленування виробництва на процеси і закріплення їх за окремими виробничими ланками, визначення їхніх взаємозв’язків і розташування на території підприємства.

Протокол — документ, що містить опис одержаних результатів або надає докази виконаних робіт.

Професійно-кваліфікаційний поділ праці — це поділ зайнятих за професія-

ми (спеціальностями), за розрядами, за категоріями.

Професіограма — документ, у якому відображено (описано) особливості спеціальності, фаху (психологічні, виробничо-технічні, медико-гігієнічні тощо). У професіограмах детально описано найпоширеніші та основні провідні професії з наведенням найскладніших функцій даної професії, що зумовлюють певні ускладнення в її опануванні.

Процедура — 1) обумовлений напрям діяльності чи опис процесу та його виконання у вигляді стандартів підприємства; 2) організація робочого завдання, побудованого на послідовності операцій; 3) конкретні дії як частина операції, які слід виконувати або здійснювати для досягнення обраної мети.

Процес — сукупність взаємопов’язаних видів діяльності, яка перетворює входи на виходи.

Процеси природні — процес зміни фізичного стану предмета праці під впливом сил природи.

Процеси технологічні — процес зміни предмета праці під впливом сил живої праці.

Режим праці та відпочинку — це науково обґрунтований порядок чергування тривалості періодів роботи і відпочинку, який встановлюється для кожного виду робіт з метою забезпечення підтримання високої продуктивності, збереження здоров’я працюючого.

Резерви — невикористані можливості щодо подальшого поліпшення досліджуваних явищ.

Результативність — міра реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих результатів.

Ремонт — це дія, яку виконують з невідповідною продукцією, щоб зробити її придатною для передбаченого використання.

Ремонтний цикл — сукупність різних видів планового ремонту, що повторюється і виконується через встановлену для кожного виду обладнання кількість оперативного часу роботи.

Ресурси — фінансові, матеріальні, трудові та природні засоби, які підприємство використовує у своїй діяльності.

Робота — сукупність послідовно виконуваних операцій, що характеризується логічною завершеністю дій з виконання певної частини процесу.

Робоча зона — це найактивніша частина робочого місця, що являє собою виробничу площу у тривимірному просторі (у горизонтальній чи вертикальний площинах або за глибиною), в межах якої працівник може нормально виконувати трудові дії.

Робоче місце — частина виробничої площі, обладнана всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями й призначена для ефективного виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу.

Розширення сфери праці — наділення працівника широким колом посадових обов’язків, що дає змогу знизити монотонність праці.

Роль — зразок дій, яких очікують від індивіда при виконанні діяльності, яка стосується інших людей.

Ротація робочих завдань — періодичне залучення працівників до виконання робочих завдань, абсолютно відмінних від попередніх.

Самокеровані команди — природні робочі групи, яким надана практично повна автономія в процесі прийняття рішень, здійснення контролю і відповідальності за результати. Як самокеровані команди відомі також соціотехнічні команди або напівавтономні групи.

Сертифікат відповідності — документ, виданий за правилами системи сертифікації на підтвердження відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам.

Сертифікація — діяльність третьої сторони, незалежної від виробника (продавця) та споживача продукції, щодо підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам.

Система — сукупність взаємопов’язаних, що взаємодіють, елементів.

Система обслуговування робочих місць — регламентація обсягів, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система організації виробництва — сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи й їхню взаємодію у процесі виробництва продукції.

Система управління якістю — це система, що спрямовує і контролює діяльність організації щодо якості.

Система якості — сукупність організаційної структури, розподілу відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального управління якістю.

Системний аналіз — дослідження об’єктів як систем, сукупності взаємопов’язаних компонентів іззастосуванням принципіві правил системного підходу.

Системний підхід — методологія дослідження об’єктів як системи з позиції взаємопов’язаних зв’язків із зовнішнім оточенням і внутрішньої структури.

Склад — будівлі, споруди, пристрої, призначені для приймання і збереження різних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого використання і безперебійного відпуску споживачам.

Соціальна система — складний комплекс відносин, що виникають у результаті різних взаємодій індивідів.

Спроможність — це здатність організації, системи чи процесу створювати продукцію, яка відповідатиме вимогам до цієї продукції.

Стадія — сукупність низки робіт, пов’язаних між собою єдністю змісту і методів виконання, що забезпечує виконання конкретного завдання.

Стандарт — документ загального і багаторазового використання, затверджений відповідною організацією, в якому зведено правила, керівництва чи характеристики для продуктів, процесів чи послуг і який не є обов’язковим.

Статистичний контроль якості — застосування статистичних принципів і прийомів на всіх стадіях виробництва, спрямоване на економічне виробництво максимально корисного виробу, що має збут.

Статус — соціальний ранг особистості в групі, рівень визнання, поваги і прийняття особистості її учасниками.

Структура виробничої системи — (ВС) характеризується виробничою структурою і структурою управління (від лат. struktura — будова, розташування, порядок) — сукупність сталих зв’язків об’єкта, що забезпечує його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура формує конструкцію системи,

яка стає основою для формування підрозділів підприємства і виявляє певні взаємозв’язки між ними.

Структура ремонтного циклу — перелік і чергування планових видів ремонтів.

Суб’єкт управління виробничої системи — апарат управління підприємст-

вом або сукупність його окремих органів (економічних, технічних та інших), що виконують функції управління у ВС.

Суміщення професій — виконання одним працівником різних функцій або робіт у процесі опанування кільком професій або спеціальностей.

Технічна кваліфікація — знання та вміння індивіда, які застосовувані до певного технологічного процесу чи устаткування.

Технічний експерт — особа, яка володіє спеціальними знаннями чи досвідом щодо предмета аудиту.

Технічні умови — документ, що встановлює та описує вимоги до якості продукції, її виготовлення, приймання, контролю, експлуатації, транспортування, збереження. Зазвичай є додатком до договору про створення науковотехнічної продукції.

Технологічна інструкція — технологічний документ, що містить опис технологічних процесів, методів і прийомів, що повторюються під час виготовлення або ремонту виробу, правил експлуатації засобів технічного оснащення.

Технологічна система — сукупність функціонально пов’язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва і виконавців для здійснення в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів або операцій.

Тип виробництва — комплексна характеристика технічних, організаційних й економічних особливостей виробничої діяльності підприємства.

Тривалість міжремонтного періоду — час оперативної роботи між послі-

довно виконуваними плановими ремонтами, тобто відношення тривалості ремонтного циклу до кількості ремонтів у ньому плюс одиниця.

Тривалість ремонтного циклу — кількість годин оперативного часу роботи устаткування між двома капітальними ремонтами, впродовж якого проводять всі інші види чергових ремонтних робіт.

Трудовий процес — сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливу контрольованого (керованого) людиною засобу праці на предмет праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту, що здійснюється в певних природних або штучних умовах.

Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища (виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних), що впливає на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.

Уніфікація — приведення до одноманітності створення деталей, видів продукції з метою спрощення виробництва і зниження витрат.

Управління — скоординована діяльність, що полягає у спрямовуванні та контролюванні організації.

Управління тотальною якістю — залучення кожного співробітника підприємства (організації) до постійного пошуку вдосконалення процесу праці.

Управління якістю — методи і діяльність оперативного характеру, які використовують для задоволення вимог до якості (розроблення політики та цілей у сфері якості, планування якості, контроль якості, забезпечення якості, поліпшення якості).

Усезагальне управління якістю — концепція, яка передбачає всебічне цілеспрямоване й добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю у всіх сферах діяльності від дослідження і розробок до післяпродажного обслуговування за участі керівництва та службовців усіх рівнів за раціонального використанні технічних можливостей.

Фаза — комплекс стадій і робіт, що характеризує завершену частину процесу; пов’язана із переходом об’єкта з одного стану в інший.

Функціональний поділ праці — поділ виконуваних робіт залежно від ролі та місця різних груп працівників у виробничому процесі.

Якість — це ступінь (міра), до якої сукупність власних характеристик задовольняє вимоги.

17.Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (ISO 14004:2004, IDT) : ДСТУ ISO 14004:2006. — [Чинний від

2006-07-01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2006.

18.Системи управління якістю. Вимоги : ДСТУ ISO 9001:2009. — [Чинний від 2009-04-01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2009.

19.Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності : ДСТУ

ISO 9004:2009. — [Чинний від 2009-10-30]. — К. : Держспоживстандарт України, 2009.

20.Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2005, IDT) : ДСТУ ISO 9000:2007. — [Чинний від 2007-01-01]. — К. : Держспожив-

стандарт України, 2008.

21. Управління задля досягнення сталого успіху організації. Підхід на основі управлінняякістю(ISO 9004:2009, IDT) : ДСТУISO 9004:2012. — [Чинний від 2013-05-01].

— К. : Держспоживстандарт України, 2012.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

22.Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 624 с.

23.Васильков В.Г., Василькова Н.В. Організація і управління процесами виробниц-

тва: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2011. — 503 с.

24.Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488с.

25.Кожекин ГЛ., Синица JIM. Организация производства: Учеб. пособие. — Мн.:

ИП «Экоперспектива», 1998. — 334 с.

26.Круш П.В., Подвігіна В.І, Гулевич В.О. «Організація виробництва». Підручник/ За заг. ред. П.В. Круш, В.І. Подвігіна, В.О. Гулевич. — К.: Каравелла, 2010. — 536 с.

27.Нестерчук В.П. та ін. Організація виробництва. Практикум: Навч. посіб. для

студ. вищ. навч. закл. / В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова.

—К.: Лібра, 2007. — 375 с.

28.Организация производства на предприятии: Учебник для технических и эко-

номических специальностей: Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербановского. Серия

«Экономика и управление». — Ростов-на-Дону: Издательский Центр МарТ, 2002. —

464с.

29.Организация производства на предприятиях: Учеб.-метод. пособие / Новицкий Н.И. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 392 с.

30.Організація виробництва: Навч. посіб. / В.О. Онищенко, О.В. Редкін, A.C. Старовірець, В.Я. Чевганова. — К.: Лібра, 2003. — 336 с.

31.Організація виробництва: Навч. посібник / Васильков В.Г. — К.: КНЕУ, 2003.

— 524 с.

32.Організація діяльності підприємства навчальної дисципліни «Операційний менеджмент»: навчальний посібник. / Ястремська О. М., Годзік В. Ф. Хміль Т. М. та ін. —

Харків: Видавництво ХНУ, 2008. — 224 с.

33.Основы отраслевых технологий и организации производства: Учебник / Ю.М.

Аносов, Л.Л. Бекренев, В.Д. Дурнев, Г.Н. Зайцев, В.А. Салтыков, В.К. Федюкин. Под ред. В.К. Федюкина. — СПб.: Политехника, 2002. — 312 с.

34.Основы современной организации производства: Учебник / Антонов А.Н., Мо-

розова Л.С. — Изд. ДИС, 2004. — 428 с.

35.Петрович Й.А., Захарчин Г.М. Організація виробництва: підручник. — Львів: Магнолія плюс, 2004. — 400 с.