2. Розгляд іншою стороною оферти та її акцепт

Відповідно до п.1 ст.438 ЦК акцептом визнається відповідь особи, якійбула адресована оферта, про її прінятіі.1 Такий акцепт повинен бути повним ібеззаперечним. Акцепт у такій же мірі виражає волю особи, як іпропозицію. Вимоги до акцепту випливають з його особливостей якрефлекторного волевиявлення. Стандартна ситуація полягає в тому, щоакцепт набуває юридичну силу, якщо вони повні тобто висловлює схваленняусього, що зазначено в оферти, і беззаперечний, тобто не містить ніякихдодаткових умов.

Якщо відповідь дано на інших умовах, ніж запропоновано в оферти, він неє акцептом. Це лише зустрічна оферта (ст. 443 ЦК). Однак діїакцептанта можуть розглядатися як зустрічна оферта лише за умови, щовони володіють зазначеними ознаками оферти. Оскільки такого роду зустрічнаоферта направляється початкового оферента, тобто конкретній особі,необхідно зберегти в такої зустрічної оферти всі істотні умовидоговору. Отже, відповідь на оферту, в якому виключено з неї хочаб одне з істотних умов, не може розглядатися як зустрічнаоферта. Така відповідь є відмова від укладання запропонованогооферентом договору та запрошення до укладення іншого договору. Акцепт наінших умовах звичайно оформляється протоколом розбіжностей, якийнаправляється іншій стороні. Договір вважається укладеним тільки післяврегулювання всіх розбіжностей між сторонами.

До протоколу розбіжностей, направленому контрагенту, у повному обсязізастосовуються правила закону, що регулюють оферту.

Відсутність відповіді на оферту (мовчання адресата оферти) не єакцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або зколишніх ділових відносин сторін. Мовчання піддано особливомуврегулювання. За самим своїм характером воно може бути тільки акцептом. При цьому існує єдина для всього цивільного права презумпція того,що мовчання взагалі не є юридичним фактом. Така презумпціявключена в загальну норму, присвячену значенню мовчання. Мається на увазі ст. 158 ЦК про форму угод. Вказана стаття, як і ст. 438 ГК, передбачаєті виняткові випадки, коли мовчання набуває правообразующее (правозмінюючі або правопрекрашающее) значення. З п. 3 ст. 158 ГКвипливає, що мовчання може бути визнано вираженням волі здійснити операціютільки у випадках, коли це передбачено законом або угодою сторін,той час як за п. 2 ст. 438 ГК мовчання набуває чинності, якщо цепередбачено або законом, або звичаєм ділового обороту, або витікає зколишніх ділових відносин сторін. При цьому п. 2 ст. 438 ГК має на увазі,що у зазначених трьох випадках мова йде тільки про акцепт. Тим самимзнімається питання про можливість використовувати мовчання як оферти.1

За своєю юридичною конструкції акцепт і оферта в певній частинізбігаються. У зв'язку з цим деякі з положень, які відносяться до оферти,поширюються і на акцепт. Мається на увазі, що акцептант може відкликатизроблений акцепт до моменту отримання оферентом повідомлення про відмовуакцептанта від укладення договору чи одночасно з таким повідомленням. Уцьому разі акцепт визнається неотриманими. Відповідно відмова від акцептуне вважається зробленим і тоді, коли моменти отримання оферентом самогоакцепту та повідомлення про його відмову збігаються.