10. Мета, основні завдання та напрями державної політики у сфері інформатизації

Державна політика інформатизації (ДПІ) — це системно узгоджені концептуальні засади та принципи, які визначають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб’єктами, а також між самими суб’єктами у сфері інформатизації.

Основними завданнями державної полiтики у сферi iнформа-тизацiї є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координацiя дiяльностi центральних органiв виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцiй генерального державного замовника проектів.

Державна політика інформатизації регламентує діяльність за такими напрямами: 1. Правова політика

2. Організаційна політика

3. Економічна політика

4. Науково-технічна політика

5. Промислова політика

6. Політика інформатизації соціальної сфери

7. Політика інформаційної безпеки

8. Міжнародна політика у сфері інформатизації

11. Стан та розвиток інформатизації

Загалом ситуація в Україні щодо інформатизації національної економіки та інших сфер діяльності людини є незадовільною — констатує Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації». Рівень інформатизації українського суспільства порівняно з розвинутими країнами Заходу становить лише 2—2,5%. Загальний рiвень упровадження iнформацiйних технологiй в Українi не можна вважати навiть близьким до задовiльного. За загальновизнаною методикою, цей показник оцiнюється у витратах на iнформацiйнi технологiї на душу населення за рiк. Так, у США цей показник (за даними Європейської експертно-аналiтичної групи з питань iнформацiйних технологiй — European Information Technology Observatory), становить 1100 євро, в Японiї — 700, у країнах Захiдної Європи — 500, у провiдних країнах Схiдної Європи (Чехiя, Угорщина, Словенiя, Естонiя та iн.) — близько 90, Польщі — 40, у Росiї (у докризовий перiод) — 20, Румунiї та Болгарiї — близько 10 євро. В Українi цей показник ще менший.

12. Сутність інформаційного бізнесу

У перекладі з англійського business - це справа, ділові відносини між людьми, або відносини між учасниками справи. Поняття "бізнес" і "підприємництво" досить близькі за значенням і ми будемо їх використовувати як тотожні.

Інформаційний бізнес - це бізнес, що здійснюється в інформаційній сфері економіки. Зародження цього виду бізнесу відносять на кінець 60-х років, формування як самостійної галузі - на 70-і роки, а в 80-і він перетворився у великий багатогалузевий комплекс зі своєю інфраструктурою. В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося в 90-х роках, коли вона стала самостійною державою й почала побудову своєї економіки на основі ринкової системи господарювання.

Поняття "інформаційний бізнес" або "індустрія переробки інформації" характеризує сферу інформаційно-управлінської діяльності на основі інформаційних технологій. Таким чином всі фірми, що здійснюють таку діяльність, відносяться до фірм інформаційного бізнесу. На початку 80-х років Асоціація інформаційної індустрії США розробила 8 критеріїв, за якими визначається поняття "інформаційна фірма" (табл. 3.5).

Сукупність інформаційних фірм утворює інформаційну індустрію, відповідно можна говорити й про інформаційний ринок.

Інформаційний бізнес, як і будь-який інший, має свої основні ознаки, що визначають його сутність. В таблиці 3.6 наведено перелік цих ознак та їх характеристика.

Суттєвим фактором у розвитку інформаційного бізнесу є розширення груп потенційних споживачів, користувачів інформаційних продуктів і послуг. Цьому сприяє розвиток, мініатюризація й здешевлення засобів комп'ютерної техніки й технології.