7. Роль держави у формуванні інформаційного суспільства

Нині багато країн світу ухвалюють нові закони, перебудовують діяльність державних органів, відповідальних за формування і проведення інформаційної та телекомунікаційної політики. Тому з упевненістю можна стверджувати, що така тенденція буде характерною і для України. В нашій країні також поширюється розуміння того, що інформація є одним з:

нетрадиційних ресурсів, які потребують широкого промислового (індустріального) освоєння;

найважливіших продуктів суспільного виробництва;

цінних і ходових товарів у національній та міжнародній торгівлі.

8. Етапи розвитку інформаційної сфери економіки і Україні та їх характеристика

На першому етапі (1949—1962 рр.) ЕОМ використовувалися в основному в наукових дослідженнях для автоматизації розрахунків. Умови для використання ЕОМ в управлінні економікою і технологічними процесами ще не склалися. Тому на цьому етапі застосування ОТ централізовано ще не планувалося, не було системи управління такими роботами. Другий етап (1962—1964 рр.) поклав початок централізованому плануванню впровадження ОТ у народне господарство та використанню її для автоматизованого управління економіко-організаційними процесами. Було створено низку спеціалізованих підприємств з виробництва ЕОМ та обчислювальних центрів (ОЦ)

На третьому етапі (1964—1970 рр.) утворено органи, що керували створенням і використанням ОТ у народному господарстві: відповідні відділи Держплану СРСР, Держкомітету з науки та технологій (ДКНТ); головне управління обчислювальних робіт у ЦСУ СРСР і союзних республіках; міжвідомча рада при ДКНТ і Президії АН СРСР з упровадження математичних методів та ОТ у народному господарстві.

Четвертий етап (1970—1976 рр.) характеризується формуванням державного підходу до використання ОТ. У 1970 р. було прийнято рішення про створення загальнодержавної системи збирання та оброблення інформації для потреб обліку, планування та управління народним господарством (ЗДАС) як сукупності взаємодіючих АСУ різного призначення.

На п’ятому етапі (1976—1980 рр.) намічено до виконання низку важливих заходів щодо подальшого вдосконалення організації створення та використання ОТ. Це, зокрема, забезпечення подальшого розвитку й підвищення ефективності АСУ та ОЦ, послідовне об’єднання їх в єдину загальнодержавну систему збирання та оброблення інформації для обліку, планування та управління народним господарством, створення ОЦ колективного користування (ОЦКК) і кастових обчислювальних центрів (КОЦ).

9. Загальні положення та принципи державної політики інформатизації України

Державна політика інформатизації (ДПІ) — це системно узгоджені концептуальні засади та принципи, які визначають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб’єктами, а також між самими суб’єктами у сфері інформатизації.

Основними завданнями державної полiтики у сферi iнформа-тизацiї є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координацiя дiяльностi центральних органiв виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцiй генерального державного замовника проектів.

Державна політика інформатизації регламентує діяльність за такими напрямами: 1. Правова політика

2. Організаційна політика

3. Економічна політика

4. Науково-технічна політика

5. Промислова політика

6. Політика інформатизації соціальної сфери

7. Політика інформаційної безпеки

8. Міжнародна політика у сфері інформатизації