- •1. Предмет, мета і завдання соціальної педагогіки.
- •2. Зв'язок соціальної педагогіки з іншими науками і галузями суспільної практики.
- •3. «Європеїзація» методів соціально-педагогічної роботи.
- •4. Структура соціальної педагогіки.
- •5. Основні категорії соціальної педагогіки. Принципи соціальної педагогіки.
- •6. Архаїчний період. Форми взаємодопомоги у східних слов'ян до X ст.
- •7. Період князівської та церковно-монастирської підтримки за часів Київської Русі. Період церковно-державної допомоги з XIV до 2 пол. XVII ст.
- •8. Період державної опіки з 2 пол. XVII ст. До 2 пол. XIX ст. Період суспільної та приватної опіки з к. XIX ст. До поч. XX ст.
- •9. Період державного забезпечення з 1917 р. До 1991 р. Період соціально-педагогічної практики з поч. 90-х років і до теперішнього часу.
- •10. Соціальне середовище як провідна категорія соціальної педагогіки.
- •12. Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності.
- •13. Технологічна організація соціально-педагогічної діяльності.
- •14. Суть соціалізації, її складники. Стадії соціалізації.
- •15. Сучасні концепції соціалізації особистості.
- •16. Людина як жертва соціалізації.
- •17. Людина як об'єкт і як суб'єкт соціалізації.
- •18. Макро-, мезо, мікро фактори соціалізації.
- •19. Віктимологія як соціально-педагогічна проблема.
- •20. Інтеграція школи з соціальним середовищем (зарубіжний та український досвід).
- •21. Логіко-гносеологічна та науково-змістовна структура соціальної педагогіки.
- •22. Інформаційне забезпечення наукових досліджень у соціальній педагогіці.
- •24. Професійний портрет соціального педагога. Професія і особистість.
- •25. Професійні стандарти соціального педагога.
- •26. Професійна деформація соціального педагога.
- •27. Соціально-педагогічний процес і шляхи його вдосконалення.
- •28.Поняття професійної етики соціального педагога.
- •29. Педагогічна культура соціального працівника, її зміст і структура.
- •30. Саморозвиток трудових ресурсів у соціальній педагогіці.
3. «Європеїзація» методів соціально-педагогічної роботи.
Класифікації методів соціально-педагогічної роботи мають свою структуру. Так загальна класифікація містить такі групи: методи формування свідомості (пояснення, роз'яснення, навіювання, бесіда, приклад, диспут, дискусія тощо); методи організації діяльності і формування позитивного соціального досвіду (вправа, привчання, вимога, створення виховних ситуацій, інструктаж тощо): методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки (ігрові методи, покарання, схвалення, заохочення та інші); методи контролю ефективності соціально-педагогічного процесу (діагностика, самозвіт, аналіз та узагальнення результатів діяльності). Інша класифікація методів за функціями соціально-педагогічної діяльності: соціальної адаптації, соціальної діагностики, соціальної профілактики, організаційно-управлінські, корекційно-реабілітаційні, терапевтичні, методи соціально-педагогічної допомоги та підтримки та інші. Окреслимо такі групи методів: соціально-економічні (допомога); організаційні методи (методи організації дисципліни : пспхолого-педагогічні методи (спостереження, ведення щоденника, бесіда, анкетування, інтерв'ю, тестування, підтримка особистості, подолання конфлікту, методи лікувальної педагогіки; індивідуального навчання, виховання природою, метод народної педагогіки, корекції розвитку; самовиховання, перевиховання, самоорганізації, ділового спілкування, тренінгу; соціометрії, моніторингу, генерації настрою, біографічний метод, переконання, музикотерапії, методи виховання особистості в колективі (організація, самоуправління, традиції, перспективних ліній, вибуху).
Соціально-педагогічні методи:
- методи соціального виховання (мотивування та залучення до діяльності, метод репродукування, закріплення та збагачення досвідом, сприяння та співтворчості);
- методи впливу (на свідомість, на почуття, на поведінку);
- методи організації соціально-педагогічної взаємодії (ціле-покладання, ціннісної орієнтації, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації).
4. Структура соціальної педагогіки.
Структуру соціальної педагогіки складають:
а) андрогогіка – наука про навчання і виховання людини протягом усього її життя;
б) агогіка – наука, що вивчає проблеми попередження відхилень у поведінці;
в) герогогіка – наука, що вивчає проблеми людей похилого віку;
г) віктимологія – наука, що вивчає проблеми людей які стали жертвами соціального виховання або насильства.
Вікова психологія – вивчає розвиток людини на кожному віковому етапі онтогенеза ( все життя людини від народження до смерті). Вона поділяється на: дитячу психологію (0-10 ); психологію пубертата і юності (від 11-18 років); психологія дорослості ( від 20 до 55-60 років); Геонтопсихологія ( від 56-60 років).
Психологія праці – вивчає психологічні особливості трудової діяльності і способи більш ефективного засвоєння трудових навиків.
Інженерна психологія – вивчає особливості взаємодії людини з сучасною технікою.
Медична психологія – вивчає психологічні особливості діяльності лікаря та поведінки хворого розробляють психологічні методи лікування ( гіпноз).
Юридична психологія – вивчає психологічні особливості поведінки учасників кримінального процеса ( заключних) .
Парапсихологія – вивчає механізми виникнення не звичних паранормальних здібностей людини.
Педагогічна психологія – вивчає процес розвитку особи в ході навчання і виховання, а також взаємодію учасників навчального процесу ( учнів, учитель-учень.)