- •Контрольні запитання до змістового модуля №1 «Сучасна українська мова. Морфемологія»
- •1.Морфеміка як підсистема мови
- •2. Морфемологія як розділ морфології. Об*єкт, предмет та завдання морфемології.
- •3. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, лараднгмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).
- •4. Теоретичне і практичне значення морфології.
- •6. Поняття інваріантності / варіантності. Морфема як інваріантна одиниця мови.
- •7. Морфема і слово: спільні та відмінні ознаки.
- •8. Концепції морфеми в сучасному мовознавстві. Морфема за і. О. Бодуеном де Куртене.
- •9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.
- •10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.
- •11. Морфема і морф. Спільні та відмінні ознаки.
- •12. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем
- •13. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів
- •15. Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів
- •16. Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчення
- •17. Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів та інфіксів.
- •18. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови.
- •20. Поняття конфікса. Види та структурно-семантична роль конфіксів в ум.
- •21.Проблема інтерфіксів. Різні погляди на правомірність їх виділення.
- •22. Афіксоїди як морфеми перехідного типу. Види афіксоїдів.
- •23. Явища асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів.
- •24. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології
- •25.Явище морфемного шва. Можливість не єдиної інтерпретації явищ морфемного шва.
- •27.Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми укр. Словотворення.
- •28. Усічення та накладання морфів як характерні явища українського словотворення
- •29. Інтерфіксація як морфонологічне явище. Види інтерфіксів. Умови їх виникнення.
- •Інтерфікси
- •30.Морфемні та інверсійні словники. Принципи укладання.
- •Контрольні запитання до змістового модуля №2 «Сучасна українська мова. Словотвір»
- •1. Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору
- •2. Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3. Діахронний та синхронний аспекти словотворення.
- •4. Похідне слово. Критерій г.О. Винокура для визначення синхронних відношень похідності між словами.
- •5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
- •6.Твірні бази і морфонологічні засоби
- •8. Словотвірна структура похідного слова.
- •9.Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови
- •10.Словотвірна парадигма
- •11. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів: а) за ознакою «синтаксична/лексична деривація»; б) за ознакою «мутаційні/модифікаційні»
- •V →n (віддієсл. Іменники) боро-ти-ø-с’а – борот’-б-а. Adj→n мужн’-ій – мужн’-іст’-ø.
- •12. Словотвірне значення похідного слова; методика його визначення
- •13. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •14. Словотвірна категорія. Типові словотвірні категорії укр. Мови.
- •16. Афіксальні способи творення похідних української мови.
- •17. Безафіксні способи творення похідних української мови.
- •18. Способи творення складних і складених слів
- •19. Способи творення іменників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •20. Словотворення прикметників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •21. Афіксальне словотворення в українському іменнику
- •22.Безафіксні способи творення іменників
- •23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи
- •24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.
- •25. Субстантивація як особливий різновид синхронного словотворення.
- •26.Особливості творення якісних прикметників української мови.
- •27. Особливості творення відносних прикметників української мови.
- •28. Прикметники-композити:способи словотворення,твірні бази,словотвірні бази.
- •30. Словотворення прислівників в українській мові. Загальна характеристика
- •31. Актуальні процеси в українському словотворенні (девербативи, абревіатури, абстрактні іменники та ін.).
- •32.Словотвірні словники. Принципи укладання.
22.Безафіксні способи творення іменників
До безафіксних способів творення відносять морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний способи. Морфолого-синтаксичний спосіб – виникнення нових слів шляхом їх переходу з однієї частини мови в іншу, що відбувається внаслідок зміни синтаксичної функції,граматичної парадигми та значення частини мови, інколи призводить до зміни лексичного значення. Різновиди: субстантивація (учительська), ад’єктивація (кисле молоко), адвербіалізація (прийшов додому), прономіналізація, препозитивація (у пй), кон’юкціоналізація, партикуляція (у частку), інтер’єктивація (у вигук). Цей спосіб (окрім ад’єктивації та субстантивації) формально не слугує творенню нових слів.
Лексико-семантичний спосіб – творення нового слова шляхом розвитку в ньому нових ЛСВ і формування на їхній базі омонімів. Змінбється не форма вираження слова, а його семантика:
Мишка- «тварина» і мишка – «комп’ютерна»
Пачка «паперу»і пачка «одяг у балерини»
Лексико-синтаксичний спосіб – творення нового слова шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: Вишгород (Вышь городъ), Крутивус (крути вус).
23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи
Це ім-ки, утв.основоскладанням – сп.творення похідних шляхом обєднання в 1 лексич.од. кількох основ на твірній базі суряд.та підряд.сполук слів за допомогою Inf.та супров-ся втратою одним зі словотвірних компонентів словозмінної здатності. Поєднується з суфіксацією. Inf робить незмінюваною 1-шу частину слова та є показником осн-ння, має синтагматичне словотвірне знач. Після іменникових основ він зазвичай нульовий: китай-Ø-город-Ø, уж-Ø-город-Ø) або -о- (після основи на тверд.пригол:ікон-о-пис-ец’, жовт-о-бр’уш-к-а) або –е- (основа на мяк.пригол.: край-е-вид, жит’т’-е-л’уб-Ø-Ø.
Словотвірне знач. передається композицієї твір.основ. Інші словотвірні засоби: сталий порядок словотвірних компонентів, 1 основний наголос.
Ознаки словоскладання: основний та побічний наголос, не зберігається можливість відмінювати кожен компонент, тільки останній. Найбільш продуктивний спосіб.
В укр мові словотвірну синтагматичну ф-цію в творенні іменників виконують такі інтерфікси:
-о- - після імен. основ на тверду приголосну (ікон-о-пис-ец’- Ø)
-е- - після імен. основ на м’яку приголосну (край-е-вид- Ø)
-Ø- - після імен. сснов (Китай-Ø-город-Ø, Уж-Ø-город-Ø)
-и-, -Ø- - після дієсл. основ (Звен-и-город-Ø, Гул’ай-Ø-поле)
-е-, -о- - після займ. основ (вс-е-знай-к-а, сам-о-л’уб-Ø-Ø)
Словотвірне знач. передається композицієї твір.основ. Інші словотвірні засоби: сталий порядок словотвірних компонентів.
24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.
Абревіація – спосіб творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та значенням сполук слів. Продуктивність абревіації в сучасній мові зумовлена тенденцією до економії засобів вираження: ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.
Шляхом абревіації утворюються складноскорочені слова, які називають абревіатурами. Абревіатури мають особливу порівняно зі звичайними словами морфемну структуру - вони складаються з усічених морфем нового типу – абревіатурних морфем (аброморфем), які не є ні повноцінними коренями, ні повноцінними афіксами.
Залежно від того, які компоненти твірної бази входять до похідного слова, розрізняють такі види абревіатур:
І н і ц і а л ь н а:
буквена: АТС, КВК , МВФ;
буквена іншомовна: НАТО (The North Atlantic Treaty Organization), ЮНІСЕФ, ОПЕК
звукова: ВАК, ДАІ,МОК;
буквенно-звукова: ПАР’Є
частина слова + початкові звуки або назви початкових літер інших слів: КамАЗ
У м о в н о - с к л а д о в а: Донбас, Інтерпол, Кабмін, нардеп
П о ч а т к о в а ч а с т и н а с л о в а + п о в н е с л о в о:
у називному відмінку: зарплата, Євразія, Київрада; у непрямому відмінку: зав кафедри, завскладом;
П о ч а т к о в а ч а с т и н а с л о в а + п о ч а т о к і к і н е ц ь а б о т і л ь к и к і н е ц ь д р у г о г о с л о в а: біоніка, військкомат, мопед.
У с і ч е н а ч а с т и н а т в і р н о ї б а з и: бад, спец, студ.
Шляхом абревіації утворюються похідні іменники найчастіше на твірній базі словосполучень «прикметник+іменник»: ЄС (європейський союз), Євробачення, універмаг; «іменник+іменник»: культсектор(сектор культури).
Абревіатури-прикметники практично не утворюються. Є лише близько десяти прикметникових абревіатур: агітмасовий, санепідеміологічний, культосвітній.