13. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.

Словотвір, предметом вивчення якого є лише похідні слова оперує значенням, яке в науковій літературі називається словотвірним значенням. Відомі 2 підходи до визначення СЗ слова – вузький і широкий.

Вузьке розуміння СЗ визначається щодо окремо взятого слова.

Казкар- казк-ар-

Лікар- лік-ува-ар-

СЗ завжди формально виражене. Формальне вираження є його словотвірна структура. Бінарній словотвірній структурі відповідає семантичний аналог у вигляді словотвірної перифрази – це двокомпонентна структура, яка є формулою словотвірного тлумачення слова, і яка складається з узагальненого займенникового слова (репрезентант) і характеристичної ознаки (значення твірного слова).

У широкому розумінні СЗ – це узагальнене значення слів, які входять до одного словотвірного типу, що формується на семантичних відношеннях між похідними і твірними та структурних відношеннях між твірними основами та словотвірним формантом.

СЗ 1 ‘хто [характеризується за відношенням] до предмета’

(казк-ар-, книг-ар-, словник-ар- і под.).

СЗ 2 ‘хто [характеризується за відношенням] до дії’

(л'ік-ар-, пек-ар-, пл'ітк-ар- і под.).

СЗ 3 ‘хто [характеризується за відношенням] до ознаки’

(скуп-ар-, глух-ар- і под.).

У простих словах формантами є афікси та конфікси: афікси — префікс (при-солити- ‘неповнота [дії]’); суфікс (муш-в-а ‘збірність [чогось]’; с'мілив-іс'т'- ‘абстрактність [ознаки]’ або ‘опредметнена [ознака]’;); постфікс (умивати--с'а ‘зворотність [дії]’); сварити-с'а (‘взаємна зворотність [дії]’);

конфікси — префікс і суфікс (перед-гір-й-а ‘місце (простір) перед [чимось]’; суфікс і постфікс (храбр-и- ти--с'а ‘виявляти [ознаку]’, родич-а-ти--с'а ‘бути [як хто]’), префікс, суфікс і постфікс (при-земл-и-ти--с'а ‘локалізація дії [при чомусь]’; з-банкрут-и-ти--с'а ‘стати [ким]’).

У складних словах (а також складених та абревіатурах) словотвірне значення має іншу, відмінну від простих похідних, природу. У складному слові твірні основи поєднуються переважно за допомогою інтерфікса, який вважають виразником особливого — єднального СЗ. Таке словотвірне значення В. Лопатін назвав синтагматичним.

Синтагматичне значення — найбільш абстрактне словотвірне значення, характерне лише для складних слів, яке полягає в “ідеї єднання” компонентів складного слова.

У складних словах виразниками словотвірних значень є такі форманти:

— інтерфікси -о-, --: жовт-о-блакитний (‘ознака + ознака’ [жовтий і блакитний]), дизел'--мотор- (‘предмет + предмет’ [дизель і мотор]);

— інтерфікси -о-, -е-, -и- і суфікс (найчастіше) або префікс і суфікс (рідше): земл-е-мір-- (‘особа [за відношенням] до дії на предмет’ [землю міряти]);

— інтерфікси -и-, -- (генетичні закінчення наказової форми діє-лова): перекот-и-пол-е (перекоти поле), гул'ай--пол-е (гуляй поле);

— інтерфікси -и-, -ох-, -- ( генетичні закінчення числівників) і суфікс: тр-и-кут-н-ий (‘ознака [за відношенням] до кількості предметів’ [три кути);

— операційний формант: усталений порядок слів, закріплений єдиним наголосом (у словах): бознашчо (орфогр. бозна-що, бог зна що); вічнозелений (‘ознака ознаки + ознака’ [вічно зелений]).

Лексичне значення — обов’язкове (властиве кожному слову); індивідуальне; найбільш конкретне та найменш абстрактне.

Граматичне значення — не індивідуальне, властиве певним класам слів; узагальнене й абстрактне; є поняттям про відношення між предметами та явищами дійсності; несамостійне.

Категорійне значення — обов’язкове (властиве кожному слову); найбільш абстрактне; узагальнення лексичних значень слів однієї частини мови як відображення зв’язку з предметами та явищами дійсності.

Словотвірне значення — необов’язкове (властиве лише похідним словам); не індивідуальне. Словотвірне значення похідних залежно від ступеня абстрагування має різний вияв конкретності / абстрактності.