Посилення нерівномірності розвитку і структурні зрушення в народному господарстві фрн в 1970-х-1980-х роках

ФРН не була винятком серед найрозвиненіших капіталістичних країн, економіка яких характеризувалася протягом 1970-х–початку 1980-х років нерівномірністю, глибокими спадами і тривалими депресіями. Це пояснювалося загальними об’єктивними причинами – структурними кризами, що сколихнули світове капіталістичне господарство саме в цей період і викликали різку стагнацію національних економік в 1974–1975 рр. і в 1980–1982 рр. Мова йде про загострення енергосировинних проблем, апогеєм якого став «нафтовий шок» 1973 р., світову валютно-фінансову , екологічну кризи, наростання протиріч в міжнародній торгівлі. Все це примусило ФРН в числі інших економічно розвинених країн розпочати процес «реіндустріалізації» на основі пріоритетного розвитку наукомістких, ресурсозберігаючих галузей з використанням досягнень «мікропроцесорної революції, біотехнології, генної інженерії, нових синтетичних матеріалів та ін. Відбувається зміна державних пріоритетів в науково-технічній стратегії таким чином, що на перший план виходять розробки мікропроцесорної техніки, особливо в напрямку створення сучасних систем зв’язку, передачі і обробки інформації. За витратами на науково-дослідні і конструкторські роботи ФРН займала наприкінці 1980-х років лідируючі позиції в світі (разом із Японією), що дозволило цій країні досягнути великих успіхів в створенні електронно-обчислювальної техніки, засобів зв’язку, високоточного верстатобудування, автомобілебудування, хімії, будівництва атомних електростанцій і ліквідувати «технологічний відрив» від світового науково-технічного лідера – США – в цих галузях. За виробництвом наукомістких виробів ФРН наприкінці 1980-х років обігнала Японію і її доля досягла 20% від загального обсягу продаж даної категорії товарів на світовому ринку.

Зміна галузевих пріоритетів, надзвичайно мала частка сфери послуг в економіці ФРН, відносно слабкий розвиток інфраструктури в умовах форсованого переходу до інноваційного розвитку промисловості об’єктивно вимагали збільшення ролі малого і середнього бізнесу. З середини 1970-х років держава виділяє субсидії на підготовку науково-дослідницького персоналу дрібних і середніх фірм.

В середині 1970-х років в ФРН налічувалося приблизно 1,9 млн. дрібних і середніх підприємств, до яких відносяться невеликі фабрики, місцеві підприємства по виконанню будівельних робіт, ремісничі майстерні, ресторани, аптеки, вільно практикуючі адвокати, лікарі, архітектори та ін. В 1993 році їхня кількість зросла до 2,6 млн. (з яких 2,2 млн. припадали на землі колишньої ФРН і 400 тис. виникло на території колишньої ГДР). В цих фірмах було зайнято 66% економічно активного населення і вироблялось майже 50% ВВП Німеччини. До того ж 80% всієї молоді отримували кваліфікацію саме в цій сфері бізнесу. Враховуючи ці переваги дрібного і середнього бізнесу, держава, починаючи з 1975 року, посилює їхню фінансову підтримку, посилює її кредитними і податковими пільгами (особливо слід відзначити податкові реформи 1986-1988 і 1990 років).

Важливим моментом структурної перебудови західнонімецької економіки став перенос за межі країни нерентабельних і екологічно шкідливих виробництв, перш за все хімічних, фармацевтичних (філії фірм «Хехст», «Байєр», «БАСФ»), а також частини машинобудівних підприємств. В самій ФРН залишаються як правило екологічно «чисті» галузі із технологічно складним високорентабельним виробництвом, чия продукція користується високим попитом.

В цілому ж економіка ФРН пережила в цей період дві кризи (в 1974-1975 і в 1980-1981), після чого в 1980-х роках відбувався потужний економічний підйом, що тривав майже 8 років і досяг свого «піку» в 1990-му році, коли приріст ВНП склав 4,5% (максимальна величина за останні 14 років), а випуск промислової продукції збільшився на 5,2%. Пріоритетними темпами розвивалися харчова промисловість (12,5%), загальне машинобудування (8%); автомобільна (7%), електротехнічна (6%) і хімічна (5%) галузі.

Сільське господарство ФРН розвивалося протягом 1970-х – 1980-х років усталеними темпами, незважаючи на процес скорочення посівних площ і кількості зайнятих в аграрному секторі (їх доля склала в 1989/1990 р. всього 4,5% від усього економічно активного населення країни). Виробництво м’яса виросло за цей період на 20%, валові збори цукрових буряків – на 44%, поголів’я овець – на 28%, свиней – на 10%. Сільське господарство ФРН задовольняло в 1990-му році 75% потреб країни в продуктах харчування.