6. Соціально-економічний устрій європейського міста

За доби середньовіччя.

Причини відродження античних і виникнення

Нових європейських міст у XI столітті:

1. Розвиток продуктивних сил у сільському господарстві (трипілля, залізний плуг, застосування добрив і т.п.) призвів до зростання продуктивності праці такою мірою, що з'явилася можливість вивільнити з аграрного сектору певну кількість робочої сили і зосередити її виключно на ремісничому виробництві.

2. Розвиток ремісничої техніки в цей період (плавка й обробка металів, виробництво зброї, виготовлення тканин і обробка шкіри, будівництво кам'яних будинків, тощо) потребувало найвищого професіоналізму і, отже, вузької спеціалізації на окремих видах ремесла.

3. Підвищення попиту на важке озброєння, металеве начиння, вовняні тканини, кам'яні будинки, водяні млини.

4. Протиріччя феодального маєтку, що виникають через його натуральний характер. Багатство феодала, яке мало на той час натуральний характер, могло бути спожите всередині вотчини лише в незначній кількості. Продати надлишок було нікуди, оскільки в інших господарствах також вироблялося все необхідне. Разом з тим феодалам була потрібна готівка для купівлі предметів розкоші, що з'явилися на ринках: східних пряностей і шовкових тканин, арабських скакунів, зброї, збруї і т.д. Найдоступнішим для феодалів джерелом грошей були власні ремісники (кріпаки), що на відміну від селян виробляли товарний продукт, який користується попитом на ринку. У зв'язку з цим, феодали були змушені надати цим ремісникам деяку свободу пересування, беручи з них певний грошовий оброк. Це було важливим кроком на шляху остаточного розриву ремісника з вотчиною (маєтком) і феодалом. Такий ремісник шукає місце, де існували б найкращі умови для збуту продукції, закупівлі сировини, для забезпечення безперебійної виробничої діяльності. Такими місцями могли бути укріплений центр феодального князівства, що знаходиться на перетині доріг і водних артерій, околиці великого монастиря, руїни античного міста, де періодично проводилися ярмарки. Так виникає середньовічне місто – центр ремесла і торгівлі, тому що міські ремісники, на відміну від селян, фізично не можуть існувати, не обмінюючи продукт своєї праці на продукцію сільського господарства.

Ремесло в містах організовувалося за цеховим принципом.

Цех – це територіальне об'єднання ремісників однієї спеціальності, переважно у межах одного міста, що монополізували виробництво і збут певних видів продукції на відповідній території. Цехи мали строгу ієрархічну структуру: учень (7 років підготовки), підмайстер (10–12 років), майстер, цехова старшина на чолі з старостою. Перехід на кожну нову ступінь був утруднений професійним і майновим цензом. Так підмайстер, що претендує на звання майстра (тобто на право мати власну майстерню, учнів і продавати свою продукцію на ринку), повинен був виконати із свого матеріалу екзаменаційний виріб (шедевр), після чого дати банкет членам цеху, і тільки тоді він сам ставав його повноправним членом. Крім того, існували цехи зі строго обмеженою кількістю членів, де заміщення посади майстра могло відбутися тільки після смерті попереднього майстра.

Оскільки міста знаходилися на землі, що належала феодалам, останні намагалися змусити платити їхніх мешканців якнайбільше оброків, повинностей, судових штрафів на свою користь, що не могло не викликати різкого опору з боку міст і привело врешті-решт до комунальних революцій XI-XII століть. Ці революції були повстаннями всієї маси міського населення, що мала на меті домогтися незалежності від сеньйорів, тобто одержати право на самоврядування, найчастіше по типу Магдебурзького права (повне самоврядування).

Більше всього незалежних комун було в північній Франції й Італії (найвідоміші і найбагатші – Флоренція, Венеція); на другому місці стояла Німеччина: Магдебург, Любек, Аусбург; і найменше вільних міст було в Англії, де навіть Лондон не мав статусу комуни, хоча підкорявся безпосередньо королеві.

Європейські міста вели інтенсивну світову торгівлю, що ділилася на два великих транзитних маршрути:

1. Ганзейська торгівля, яка зв'язувала більше сотні міст балтійського узбережжя (Гамбург, Амстердам, Архангельськ) договорами про скасування митних кордонів і надання пільг.

2. Левантійська торгівля, що з'єднувала всю Європу через італійські міста (Флоренція, Венеція, Генуя) і далі через Константинополь і інші міста Візантійської імперії з Азією (у т.ч. з Індією, Китаєм, Індокитаєм),Передньою і Середньою Азією. Цим шляхом у Європу доставлялися пряності, чай, предмети розкоші (перські килими, шовки, племінні породи коней і т.д.).