Криза 1930-1933 рр. В Англії і її економічний стан напередодні Другої світової війни

Світова економічна криза 1929-1933 рр. розпочалася в Англії з певним запізненням – в першому кварталі 1930 року, і падіння промислового виробництва складало лише 18% (в той час як в США – 46,2%, в Німеччині – 40,2 %, а в усьому капіталістичному світі – 36%). Проте, враховуючи, що, на відміну від США і Німеччини, Англія не пережила в 1920-х роках економічного підйому, ця рецесія мала дуже важкі наслідки, особливо в традиційних галузях. Так, виробництво чавуну скоротилося на 53% і сягнуло рівня 1860-х років, а продукція суднобудівної галузі (тоннаж побудованих кораблів) скоротилася майже в 12 разів. В сільському господарстві ціни скоротилися на 34%, і це призвело до різкого скорочення посівних площ і банкрутства багатьох англійських фермерів. Рівень безробіття в Англії збільшився з 1930 по 1932 рр. з 16,8% до 25,2% загальної чисельності робітників, що склало майже 3 млн. безробітних в 1933 р. Загальний оборот зовнішньої торгівлі зменшився на 60%, зарубіжні інвестиції знецінились на 24%. Через різке скорочення «невидимого експорту» зовнішній баланс Англії був в 1931 році вперше був зведений з пасивом (110 млн.ф.ст.).

Лейбористський уряд Макдональда здійснив ряд заходів по боротьбі з безробіттям (бюджетне фінансування суспільних робіт, переміщення безробітних з «депресивних регіонів» в домініони, надання їм невеликих земельних ділянок), що не дало суттєвих результатів.

Новий кабінет, сформований Макдональдом за участю консерваторів, запровадив «план економії», розроблений комісією на чолі з банкіром Меєм, що передбачав скорочення державних витрат на соціальні потреби, допомогу безробітним, збільшення прямих і непрямих податків.

Криза стимулювала посилення державно-монополістичних тенденцій в Англії: у високомонополізованих галузях держава ініціювала встановлення єдиних цін, а там, де ступінь монополізації був недостатнім, уряд розробляв схеми примусового об’єднання фірм (через механізми санкцій, державних гарантій, кредитних привілеїв).

У вересні 1931 р. уряд відмінив золотий стандарт фунту стерлінгів і девальвував його на 1/3, що підвищило конкурентоспроможність англійських товарів. В 1931–1932 рр. відбувається також остаточний перехід від політики вільної торгівлі до протекціонізму, що захистило внутрішній ринок Англії від іноземних конкурентів. Уряду вдалося зміцнити зовнішньоторгові позиції країни через створення в 1931 р. «стерлінгового блоку», до якого, крім колоній і домініонів Англії (за виключенням Канади), увійшли Голландія, Португалія, скандинавські країни, Бразилія, Аргентина та ін. (загалом 25 країн-членів). Його учасники зберігали свої валютні резерви в Лондоні і зобов’язувалися девальвувати свої валюти разом із фунтом стерлінгів. Це дозволило зберегти позиції фунта, який навіть в умовах відміни золотого стандарту продовжував обслуговувати майже половину світового товарообігу (на противагу долару США).

Перші ознаки пожвавлення англійської економіки спостерігалися в кінці 1933 р., а вже в 1934 р. було досягнуто докризового рівня промислового виробництва. Наступні три роки в Англії, на відміну від США, спостерігалося помітне прискорення темпів приросту промисловості, яке відбувалося на основі модернізації виробництва, і було значною мірою зумовлене військовими потребами держави (з 1929 по 1937 рр. військові витрати збільшилися в 2,5 рази) напередодні Другої світової війни. Відбувається прискорений розвиток авіаційної і радіотехнічної галузей, моторобудування і автомобільної промисловості.

З кінця 1937 року Англія втягується в нову економічну кризу (падіння рівня промислового виробництва склало в 1938 році 14%), з якої їй вдається вийти лише з початком Другої світової війни за рахунок військової кон’юнктури (прийнята в 1937 році програма виробництва засобів озброєння армії передбачала бюджетне фінансування в розмірі 1,5 млрд. ф. ст.).