Післявоєнна конверсія й циклічний розвиток економіки сша в 1945–1960 роках

Конверсія – структурна перебудова економіки, пов'язана з її переходом на випуск мирної продукції, що зазвичай супроводжується падінням обсягів виробництва й збільшенням безробіття. Конверсія американської економіки почалася ще в 1944 р. й досягла свого апогею в 1946 р., коли було зруйновано величезну кількість підприємств, частка яких складала 45% випуску промислової продукції, а її обсяг в 1946 р. скоротився на 30%.Одночасно почався спад і в сільському господарстві, де різко скоротилося виробництво кукурудзи, молока, вовни, а також зменшилося поголів'я великої та дрібної рогатої худоби. В 1946 році в США вже налічувалося 5,4 млн. безробітних. Під час конверсії уряд США провів розпродаж 2800 державних заводів, в основному військового профілю, за 60% їхньої номінальної вартості. Це було особливістю цього процесу в США, оскільки конверсія в Англії й Франції супроводжувалася націоналізацією найважливіших об'єктів різних галузей економіки (банків, електростанцій, залізниць, цивільної авіації, підприємств вугільної та сталеливарної промисловості). Після конверсії почався економічний підйом, зумовлений зростаючою потребою відновлення основного капіталу цивільних галузей, відкладеним попитом населення на споживчі товари (у т.ч. на автомобілі й житло), розширенням споживчого кредиту. Проте, в 1948 році відбувається перша післявоєнна криза надвиробництва, і з цього моменту кризи починають періодично повторюватися: в 1948–49, 1953–54, 1957–58, 1960–61, 1969–70, 1974–75, 1980–82,1992–93 роках. Криза 1948–1949рр. була неглибокою, падіння промислового виробництва склало всього 7%, його швидкому подоланню сприяв початок в 1950 р. війни в Кореї, а також реалізація «плану Маршалла» – плану економічної допомоги потерпілим у війні країнам Західної Європи, куди з 1949 по 1952рр. було вивезено товарів і капіталів на суму 17 млрд. доларів, причому 60% цих сум припадало на Англію,Францію й Західну Німеччину.

В 1953 р. після закінчення війни в Кореї й припинення дії «плану Маршалла» почалася нова криза (падіння промислового виробництва склало 9,1%). Найбільш важкою була криза 1957–1958 рр. (падіння промислового виробництва досягло 12,6%). Уперше було помічене незвичайне поводження цін: ціни не лише не падали, але, навпаки, продовжували рости, перешкоджаючи ліквідації товарних надлишків. Виходу з кризи перешкоджало те, що в неї одночасно були втягнуто і європейські країни: це не дозволяло перекинути в них частину продукції. Найбільше постраждали від кризи чорна металургія й автомобільна промисловість, де падіння виробництва сягнуло 40%. Для виходу з кризи уряд збільшив інвестиції в державне будівництво, а також державні закупівлі. Істотну роль зіграло розширення сфери кредиту, особливо споживчого та іпотечного. У результаті з середини 1958 р. розпочався черговий підйом виробництва. Саме в 50-і роки відбувся технологічний відрив США (приблизно на 10 років) від країн Західної Європи і Японії.

Стабілізація економіки сша в 1960-х роках

В 1960–1961 роках у США мала місце неглибока економічна криза (падіння промислового виробництва – 8,6%), після якої була відсутня фаза депресії, а економічний підйом, що почався в 1962 році, тривав аж до 1969 року. Це дало можливість американським економістам говорити про настання епохи процвітання, безкризового розвитку економіки. І, дійсно, темпи приросту промислового виробництва в США в цей період були дуже високі: в 1961–1966 роках вони становили від 8% до 10%.

Економічний підйом 1960-х років зумовила низка причин:

1. Посилення державного втручання в економіку шляхом збільшення державних витрат (в 1929 році через федеральний і місцевий бюджети США перерозподілялося 11,6% національного доходу США, а в 1964 році – вже 33%). Зростання державних витрат відбувалося на основі проведеної адміністраціями президентів-демократів Джона Кеннеді й Ліндона Джонсона фінансової політики збільшення державної заборгованості, що почасти гасилася за рахунок помірної інфляції. Після восьми років їхнього перебування при владі (1961–1969 рр.) державний борг зріс на 68 млрд. доларів (тоді як у попередні вісім років – лише на 23 млрд.), а кількість засобів обігу збільшилася більш, ніж на 50%. Іншими формами державного втручання в економіку були штучна підтримка певного рівня цін на сільськогосподарську продукцію за рахунок державних дотацій та зміна порядку оплати вартості відвантаженої продукції готівкою (в 1929 році 50% вартості відвантаженої продукції необхідно було оплачувати попередньо готівкою, а інші 50% – пізніше, а в травні 1967 року цю ставку було піднято до 70%).

2. Значно покращилося матеріальне становище американського народу: реальна заробітна плата в США виросла в 1965 щодо 1945 року на 26% у порівнянних цінах. Крім того, підвищенню платоспроможного попиту сприяло введення в США соціального страхування, оскільки пенсії, допомоги з безробіття й інвалідності не тільки прямо збільшували купівельні спроможності відповідних верств населення,але й сприяли збільшенню споживчих витрат здорових працюючих членів суспільства, оскільки, розраховуючи на пенсію, вони менше відкладали на «чорний день».

3. Пріоритетний розвиток у США отримали енергетика, електротехніка, машинобудування, точне приладобудування, хімічна промисловість та інші галузі, пов'язані з НТР, де продуктивність праці була набагато вищою порівняно з традиційними галузями.

4. Початок нової кризи в 1967 році було відтягнуто у зв'язку з війною у В'єтнамі. Водночас, незважаючи на успіхи в промисловості, в США тривала аграрна криза, внаслідок чого уряд щорічно витрачав 5 млрд. доларів на виплату премій фермерам за скорочення посівних площ. В 1960-і роки США втрачають позиції на світовому ринку, оскільки країни Західної Європи і Японія, що піднялися з руїн, починають випереджати США за темпами економічного росту та темпам збільшення ефективності виробництва.