Класифікації зубощелепних аномалій та деформацій

Унаслідок того, що існує велика кількість різновидів зубощелепних аномалій та деформацій, велике значення у практиці ортодонтії має їхня класифікація, користування якою дає можливість у стислому та зрозумілому формулюванні виразити сутність відхилення від правильної будови прикусу.

Класифікація також необхідна для єдиного обліку відхилень та їхньої систематизації; для вибору методу та складання плану лікування і, нарешті, для полегшення міжнародного спілкування ортодонтів та обміну досвідом, що сприяє розвитку науки.

За Ф. Я. Хорошилкіною (1999), існує декілька періодів розвитку класифікацій зубощелепних аномалій.

I період - доенглівський. У XIX сторіччі було описане неправильне розташування передніх зубів; Штернфельд запропонував такі терміни як фізіологічний та патологічний прикуси. Нормальний прикус він назвав ортогнатією, охарактеризував фізіологічну та патологічну прогнатію і прогенію залежно від глибини перекриття передніх зубів та наявності між ними сагітальні щілини. Запропоновані ним терміни "ортогнатія, прогнатія і прогенія" застосовують і нині.

IIперіод - енглівський. Перші спроби наукового обґрунтування порушень прикусу

всагітальній площині пов'язують з ім'ям

Едварда Енгля (Engl A., 1889), який відомий не тільки як автор найбільш популярної та єдиної загальноприйнятої класифікації аномалій прикусу у світі, але й як перший доктор наук з ортодонтії, засновник першого наукового товариства та наукового журналу з ортодонтії; він запропонував ряд універсальних апаратів, які застосовуються ортодонтами всіх країн світу і зараз.

Ця класифікація заснована на мезіо-дистальному співвідношенні зубних рядів залежно від розташування перших постійних молярів. Співвідношення перших постійних молярів верхньої і нижньої щелеп Енгль назвав "ключем оклюзії", вважаючи, що перший постійний моляр на верхній щелепі є стабільною точкою - "punctum ficsum", зважаючи на яку необхідно визначати усі аномалії, пов'язані зі зміщенням нижніх перших постійних молярів.

Рис. 115. І клас зубощелепних аномалій за E. Енглем.

Таким чином, до І класу за Енглем

належать такі аномалії прикусу, які характеризуються відхиленням від норми тільки у фронтальній ділянці з точки зору як окремих, так і груп зубів. Що стосується співвідношення перших постійних молярів, то спостерігається мезіо-дистальна гармонія, |тобто мезіальний щічний горбик першого верхнього постійного

моляра розташований у міжгорбковій (першій) борозні нижнього першого постійного моляра зі щічного боку. Енгль розрізняє 7 видів неправильного розташування окремих або груп зубів (рис. 115):

1)лабіальна, або букальна оклюзія,

2)лінгвальна, або піднебінна оклюзія,

3)мезіальна оклюзія (відносно нормального розташування зуба),

4)дистальна оклюзія,

5)тортооклюзія,

6)інфраоклюзія,

7)супраоклюзія.

II клас аномалій характеризується дистальним розташуванням нижнього першого постійного моляра. За такого співвідношення мезіальний щічний горбик першого верхнього постійного моляра знаходиться спереду від міжгорбкової борозни першого нижнього постійного моляра (визначається або контакт однойменними горбками, або мезіальний щічний горбик першого верхнього постійного моляра розташовується між горбком другого премоляра та мезіальним щічним горбиком першого нижнього постійного моляра). Другий клас має 2 підкласи.

Рис. 116. II клас І підклас зубощелепних аномалій за E. Енглем.

У II класі 1 підкласі (H1) верхні фронтальні зуби нахилені вперед і розташовані віялоподібно з проміжками (рис. 116).

У II класі 2 підкласі (ІІ2) верхні фронтальні зуби нахилені назад і можуть перекривати нижні на всю висоту коронки (рис. 117).

Рис. 117. IІ клас 2 підклас зубощелепних аномалій за E. Енглем.

В обох підкласах дистальне співвідношення у бокових ділянках може бути одно- і двостороннім.

III клас характеризується медіальним розташуванням нижнього першого постійного моляра відносно однойменного верхнього. За

такого співвідношення мезіальний щічний горбик першого верхнього постійного моляра знаходиться позаду від міжгорбкової борозни першого постійного моляра нижньої щелепи. Нижні фронтальні зуби перекривають верхні. Медіальне співвідношення може бути однота двостороннім

(рис. 118).

Рис. 118. III клас зубощелепних аномалій за E. Енглем.

Класифікація Енгля відзначається доступністю та простотою, дозволяє легко визначити аномалії прикусу в сагітальній площині, і донині вона

застосовується ортодонтами багатьох країн світу, але незважаючи на це, має і ряд

недоліків.

По-перше, порушення прикусу визначають лише в одній площині — в сагітальній.

По-друге, розташування першого верхнього постійного моляра не може бути стабільним, оскільки залежить від стану другого тимчасового моляра, бо за його передчасної втрати можливе зміщення першого постійного моляра мезіально.

По-третє, користуватися класифікацією Енгля можна тільки у змінному та постійному прикусі.

По-четверте, як суто анатомічна, класифікація Енгля не враховує функціональних та естетичних порушень.

УIII періоді - симоновському мало місце накопичення відомостей про будову зубощелепної системи, різновиди її аномалій, а також критика тверджень про стабільність розташування перших постійних молярів на верхній щелепі. Це сприяло пошуку нових, більш надійних орієнтирів для побудови морфологічної діагностики в оргодонтії.

До класифікацій, які були розроблені під час цього періоду, необхідно віднести класифікацію Симона (1919) та Андрезена (1936).

Унаступному IV періоді - бонському були запропоновані класифікації Канторовича

(Kantorowich А.„ 1932) та Коркгауза (Korkhaus G., 1939).

УV періоді, який дістав назву шварцівського, досягнення ортодонтії в розробці лабораторних методів діагностики, а особливо телерентгенографії, дозволили продовжити систематизацію зубощелепних аномалій за морфологічними ознаками. Фундаментом для створення такої класифікації були дослідження А. Шварца (Schwartz A. M., 1951). З вітчизняних класифікацій необхідно відзначити класифікацію H. И. Агапова (1928), який запропонував, спираючись на основні діагностичні положення E. Енгля, 9 видів зубощелепних аномалій.

У1939 році А. Я. Катц запропонував класифікацію, яка враховувала функціональну патологію жувальних м'язів. За основу була прийнята класифікація Енгля. Усі аномалії за Катцем підрозділяють на 3 групи.

До першої групи включають усі аномалії з порушенням функціональної норми лише в ділянці фронтальних зубів. Причиною роз витку таких аномалій може бути неправильна закладка зачатків фронтальних зубів, надкомплектні зуби, раннє видалення тимчасових зубів, смоктання пальців, недорозвинення міжщелепної кістки. Під час функціонування превалюють вертикальні рухи нижньої щелепи. Клінічна картина характеризується скупченістю і зміщенням зубів у фронтальній ділянці, набряком міжясенних сосочків і каріозним

руйнуванням бічних поверхонь фронтальних зубів.

Друга група аномалій прикусу характеризується таким відхиленням від функціональної норми: за центральної оклюзії в ділянці бічних зубів відзначається горбковий контакт, а за більш вираженої аномалії - контакт із невідповідним та неоднойменним антагоністами. В ділянці фронтальних зубів часто спостерігається глибокий прикус, рідше - відсутність різцевого контакту, яка іноді переходить у відкритий прикус. За передньої і бічної оклюзій жувальна площина значно зменшується. Функція зовнішніх крилоподібних м'язів обмежена. Етіологічними чинниками можуть бути: розлади кореляції нейроінкреторної системи; дитячі хвороби; порушення фізіологічної рівноваги та каріозний процес. Для клінічної картини характерні: ви-стояння верхніх фронтальних зубів; часто глибокий перекриваючий прикус, який переходить іноді в травмуючий; підборіддя у більшості випадків скошене назад.

До третьої групи аномалій відносять такі відхилення від функціональної норми: за центральної оклюзії увесь нижній зубний ряд зсунений уперед; бічні нижні зуби за різко вираженої аномалії перекривають верхні своїми щічними горбками; нижні фронтальні зуби розташовані спереду від верхніх. За бокової оклюзії на балансуючому боці встановлюються один проти одного однойменні горбки, а на робочому - нижні язикові горбки проти верхніх щічних. Жувальна площина значно зменшена. Функція висування нижньої щелепи превалює над іншими рухами. Передня оклюзія утруднена. Етіологія аномалій: порушення кореляції нейроінкреторної системи; смоктання пальців; дитячі хвороби і форма щелепно-лицевого скелета. Для клінічної картини характерне виступання нижньої губи та сплощення верхньої, а у більш різко виражених випадках - виступання підборіддя, прояви пародонтиту в ділянці нижніх фронтальних зубів.

Таким чином, у класифікації аномалій прикусу А. Я. Катца була спроба поєднати

морфологічні прояви порушень із причинами розвитку аномалій та функціональною патологією жувальних м'язів.

До недоліків необхідно віднести те, що теоретичні положення були побудовані на емпіричних висновках, оскільки в той час методики вивчення функції окремих м'язів не існували. З морфологічної точки зору класифікація Я. Я. Катца має ті ж недоліки, що і класифікація Енгля. В етіологічній частині класифікації знайшли відображення не всі чинники, які призводять до розвитку сагітальнийх аномалій прикусу.

У 1952 році І. Л. Злотник, доцент Київського медичного інституту, запропонував свою класифікацію.

I.Класифікація прикусів:

-нейтральний прикус,

-дистальний прикус,

-мезіальний прикус,

-відкритий прикус,

-глибокий прикус.

II.Деформація щелеп:

-витягування фронтальної ділянки,

-сплощення фронтальної ділянки,

-стиснення щелеп.

III.Деформації, які відносяться до окремих зубів:

-адентія,

-ретеновані зуби,

-затримка прорізування зубів,

-надкомплектні зуби,

-неправильне розташування зубів.

Ця класифікація є суто мофрологічною, але в ній ураховані відхилення від нормальної будови прикусу в двох площинах - сагітальній і вертикальній, представлені деформації щелеп та окремих зубів. Але недоліком цієї класифікації є відсутність аномалій прикусу у трансверзальній площині.

Рис. 119. Легка форма часткової адентії.

Згідно з класифікацією Д. А. Калвеліса (1957), зубощелепні аномалії і деформації прикусу розподіляють

зточки зору зручності роботи практичного ортодонта. В

їїоснову покладені морфологічні зміни, а також деякі етіологічні чинники. До недоліків необхідно віднести відсутність даних про функціональні й естетичні порушення та співвідношення у бічних ділянках зубних рядів.

Рис. 120. Тяжка форма часткової адентії.

І. Аномалії окремих зубів.

1. Аномалії кількості зубів:

а) адентія - часткова гіподонтія і повна (рис. 119, 120);

б) надкомплектні зуби (гіпердонтія) (рис. 121).

Рис. 121. Надкомплектні зуби у ділянці верхніх різців.

2. Аномалії величини і форми зубів:

а) гігантські зуби (рис. 122):

б) шипоподібні зуби;

в) спотворені форми зубів

(рис. 123);

Рис. 123. Спотворені форми верхніх центральних різців.

г) зуби Гетчинсона, Фурньє.

3. Аномалії структури твердих тканин зубів:

а) гіпоплазія зубних коронок

(рис. 124, 125).

Рис. 124. Гіпоплазія ріжучого краю у верхніх центральних різців, що не прорізалися (1), гіпоплазія коронок нижніх різців та іклів, що не прорізалися (2).

Рис. 125. Гіпоплазія нижнього першого премоляра (1 - зуб Турнера) та першого нижнього моляра (2 - зуб Пфлюгера).

4. Порушення процесу прорізування зубів:

а) передчасне прорізування зубів (рис. 126);

б) затримане прорізування зубів (рис. 126). II. Аномалії зубних рядів.

1.Порушення утворення зубних рядів (рис. 127, рис. 128):

1)аномальне положення окремих зубів:

а) губно-щічне прорізування зубів; б) піднебінно-язикове прорізування зубів;

Рис. 126. Передчасне прорізування нижнього другого премоляра (1), затримка прорізування нижнього другого премоляра, яка обумовлена дистопією (2).

Рис. 127. Вестибулярне розташування 12 та 22 (1), піднебінне розташування 22 (2).

Рис. 128. Схематичне зображення аномального розташування окремих зубів: а - зміщення у горизонтальному напрямку, б - зміщення у вертикальному напрямку.

Рис. 129. Мезіальне (1) та дистальне (2) розташування 23.

в) мезіальне

прорізування зубів (рис. 129); г) дистальне прорізування зубів (рис. 129);

д) низьке положення (інфраоклюзія) (рис. 130); е) високе положення (супрапозиція) (рис. 130); є) поворот зуба (тортоаномалія);

(рис. 133).

1)прогнатія;

2)прогенія: хибна й істинна.

2.Трансверзальні аномалії прикусу (рис. 134).

Рис. 133. Сагітальні аномалії прикусу: 1 - прогнатія, 2 - хибна прогенія, 3 - істинна прогенія.

Рис. 134. Транверзальні аномалії прикусу: а - нормальне трансверзальне співвідношення щелеп, b - звужений верхній зубний ряд, б -змикання однойменними горбками, г - невідповідність ширини верхнього та нижнього зубного ряду.

1)звужені зубні ряди;

2)невідповідність ширини верхнього і нижнього зубних рядів:

а) порушення співвідношення бічних зубів на обох боках (двосторонній перехресний прикус);

б) порушення співвідношення бічних зубів на одному боці (косий або односторонній перехресний прикус).

2.Вертикальні аномалії прикусу (рис. 135).

Рис. 135. Вертикальні аномалії прикусу: 1 - глибокий прикус, 2 - відкритий прикус

1) глибокий

прикус:

а) перекриваючий

прикус; б) комбінований прикус із прогнатією (дахоподібний);

2) відкритий прикус:

а) істинний прикус (рахітичний), б) травматичний прикус (унаслідок шкідливих звичок).

Класифікація В. Ю. Курляндского (1957). В основі класифікації-морфологічні зміни прикусу. Поряд із позитивними рисами необхідно відзначити певні недоліки: у класифікації не знайшли відображення аномалії, обумовлені мезіо-дистальним зміщенням зубів і зубних радів; зміщенням нижньої щелепи.

Аномалії форми і розташування зубів.

1.Аномалії форми і розмірів зубів.

2.Аномалії розташування окремих зубів. Аномалії зубного ряду.

1. Порушення формування і прорізування зубів: відсутність зубів та їхніх зачатків, надкомплектні зуби.

2. Ретенція зубів.

3.Порушення відстані між зубами (діастема, треми).

4.Нерівномірний розвиток альвеолярного відростка, недорозвиток або надмірний ріст.

5.Звуження або розширення зубного ряду.

6.Недорозвинення верхньої щелепи.

7.Недорозвинення нижньої щелепи.

Класифікація А. Й. Бетельмана (1965) - завідувача кафедри ортопедичної стоматології Київського медичного інституту - була подальшим творчим розвитком питання систематизації зубощелепних аномалій і деформацій. Вона враховувала,

по-перше, аномалії прикусу у трьох напрямках: сагітальному, вертикальному і трансвер-зальному;

по-друге, функціональну патологію м'язів; по-третє - клінічні форми дистального і мезіального прикусу;

але не враховувала аномалії окремих зубів та зубних рядів і естетичні порушення, які виникають за різних форм зубощелепних аномалій.

До сагітальних аномалій прикусу за А.І. Бетельманом належать дистальний і мезіальний прикуси. Дистальний прикус характеризується дистальним розташуванням нижньої щелепи, а також функціональною недостатністю м'язів, які висувають уперед нижню щелепу, та кругового м'яза порожнини рота. За мезіального прикусу спостерігається мезіальне розташування нижньої щелепи; нижні різці перекривають верхні; м'язи, які висувають нижню щелепу вперед, надмірно розвинені, а ті м'язи, що опускають нижню щелепу, розвинені недостатньо.

До вертикальних аномалій належать відкритий та глибокий прикуси. За глибокого прикусу визначається недостатній розвиток м'язів, які висувають нижню щелепу, а за відкритого - недостатній розвиток піднімачів та кругового м'яза.

До трансверзальних аномалій прикусу належать два варіанти косого прикусу:

І варіант - на одному боці зуби артикулюють як за ортогнатії, а на іншому - верхня щелепа здавлена і нижні зуби у бічних ділянках перекривають верхні.

За II варіанту нижня щелепа цілком переміщена в один бік і внаслідок цього на одному боці піднебінні поверхні верхніх бічних зубів перекривають щічні поверхні нижніх, а на іншому - язикові поверхні нижніх бічних зубів перекривають щічні поверхні верхніх, тобто зуби контактують не жувальними горбками, а бічними поверхнями.

Косий прикус характеризується функціональною недостатністю одного з висувачів, лівого чи правого, залежно від того, у який бік зміщена нижня щелепа.

У 1967 році Л. В. Ільїна-Маркосян, ураховуючи вплив функції м'язів ротової та біляротової ділянки на формування та розвиток зубощелепної системи, а також

особливості будови скронево-нижньощелепних суглобів, які за допомогою жувальних м'язів здійснюють рухи нижньої щелепи у різних напрямках, запропонувала класифікацію аномалій прикусу, побудовану на ознаках зміщення нижньої щелепи під час змикання зубів. Такий розподіл мав велике практичне значення. Усі аномалії прикусу були розподілені на: сагітальні, вертикальні та трансверзальні аномалії. Кожна з аномалій має З групи:

-група А - без зміщення нижньої щелепи,

-група Б - зі зміщенням нижньої щелепи,

-група В - поєднані форми, які мають ознаки груп А і Б.

Замість термінів "дистальний та мезіальний" були запропоновані терміни "постеріальний та антеріальний", які, на думку автора, більш точно визначають напрямок невідповідності співвідношення зубних рядів.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ, 1968) у CBOЇЙ систематизації захворювань рекомендує таку класифікацію зубощелепних аномалій:

Аномалії величини щелеп:

1. Макрогнатія верхньої щелепи (син. верхньощелепна гіперплазія), 2. Макрогнатія нижньої щелепи (син. нижньощелепна гіперплазія). 3. Макрогнатія обох щелеп.

4. Мікрогнатія верхньої щелепи (син. верхньощелепна гіпоплазія). 5. Мікрогнатія нижньої щелепи (син. нижньощелепна гіпоплазія). 6. Мікрогнатія обох щелеп.

Аномалії розташування щелеп відносно основи черепа.

1.Асиметрія (окрім геміфаціальної атрофії або гіпертрофії, односто-ронньої виросткової гіперплазії).

2.Нижньощелепна прогнатія.

3.Верхньощелепна прогнатія.

4.Нижньощелепна ретрогнатія.

5.Верхньощелепна ретрогнатія.

Аномалії співвідношення зубних дуг.

1.Дистальна оклюзія.

2.Мезіальна оклюзія.

3.Надмірне перекриття (син. горизонтальний перекриваючий прикус).

4.Надмірний перекриваючий прикус (син. вертикальний перекриваючий прикус).

5.Відкритий прикус.

6.Перехресний прикус бічних зубів.

7.Лінгвооклюзія бічних зубів нижньої щелепи.

Аномалії розташування зубів.

1.Скупченість (включаючи черепицеподібне розташування).

2.Переміщення.

3.Поворот.

4.Проміжки між зубами (включаючи діастему).

5.Транспозиція.

Невизначені аномалії.

Класифікація X. Каламкарова (1972) - це клініко-морфологічна характеристика прикусу, яка поєднала в собі риси попередніх класифікацій Engl (1889), Н.И.Агапова

(1928), Korkhaus (1939), Schwartz (1951), Д. А. Калвелиса (1957), Л. В. Ильиной-Маркосян

(1967), Ф. Я. Хорошилкиной (1969) та Ю. M. Малыгина (1970). Аномалії розвитку зубощелепної системи.

І. Аномалії розвитку зубів:

1.Аномалії кількості зубів:

-адентія,

-надкомплектні зуби.

2.Аномалії розташування зубів:

-вестибулярне,

-оральне,

-мезіальне,

-дистальне,

-поворот навколо осі,

-високе або низьке положення,

-транспозиція.

3.Аномалії величини і форми зубів.

4.Аномалії прорізування зубів:

-передчасне прорізування,

-ретенція.

5.Аномалії структури зубів. II. Аномалії розвитку щелеп:

1.Уроджені вади розвитку.

2.Порушення росту щелеп (надмірний ріст або затримка):

-усієї щелепи,

-якого-небудь відділу.

3.Деформації щелеп:

-усієї щелепи,

-якого-небудь відділу.

4.Неправильне розташування щелепи у черепі:

-переднє,

-заднє,

-зміщення у бік.

5.Порушення структури щелепних кісток.

III. Поєднані аномалії зубів і щелеп.

Клінічні прояви аномалій розвитку зубів і щелеп

I.Деформації і зміни розмірів (вкорочення або подовження) зубних рядів:

1)у сагітальному напрямку (всього зубного ряду, якого-небудь відділу),

2)у трансверзальному напрямку (з одного боку, з обох боків),

3)у вертикальному напрямку (переднього відділу, заднього відділу, всього

зубного ряду).

II.Порушення співвідношення зубних рядів (прикусу):

1)у сагітальному напрямку:

-прогнатичний прикус,

-прогнатичне співвідношення передніх зубів,

-прогенічний прикус,

-прогенічне співвідношення передніх зубів.

2)у вертикальному напрямку:

-глибокий прикус,

-відкритий прикус.

3)у трансверзальному напрямку:

-перехресний прикус.

У1984 році Л. П. Григор'єва запропонувала підрозділяти усі види прикусу на фізіологічні, аномальні та патологічні.

До фізіологічних видів прикусу згідно з цією класифікацією належать такі, які відповідають трьом нормам: морфологічній, функціональній та естетичній (за Ю. M. Малыгиным (1979) нормальним або фізіологічним вважають "стан достатньо гарантованої протягом тривалого часу морфологічної, функціональної та естетичної рівноваги у зубощелепній системі і лицевому скелеті в цілому, до якої необхідно прагнути під час

ортодонтичного лікування").

Аномальними, або дисгнатичними, вважають такі види прикусу, за яких незначні морфологічні відхилення від нормальної будови прикусу призводять в основному до естетичних недоліків. За аномальних видів прикусу залишається правильним співвідношення перших постійних молярів (нейтральне); тобто таке, яке відповідає І класу Енгля.

Патологічними вважають такі види прикусу, за яких морфологічні порушення призводять до значних функціональних та естетичних змін.

Діагноз будується на основі визначення порушень у трьох напрямках (сагітальному, вертикальному і трансверзальному) та співвідношення фронтальних та бічних зубів (табл.

23).

Таблиця 23

Наведені в таблиці дані про зміни у співвідношенні фронтальних і бічних зубів можуть бути:

1.Однота двосторонніми.

2.Відбуватися на фоні звуження або розширення зубних дуг.

3.Макрогнатії верхньої і мікрогенії нижньої щелеп.

4.Аномалій розвитку зубів.

5.Вад розвитку щелеп.

6.Дефектів зубного ряду (вроджена та набута адентія).

Основний принцип формування клінічного діагнозу із використанням класифікації, представленої в таблиці, полягає в наступному:

1.Спочатку визначається співвідношення фронтальних зубів у сагітальній, вертикальній і трансверзальній площинах.

2.Потім визначають співвідношення бічних зубів у тих же площинах.

3.Закінчують формування діагнозу описанням аномалій розташування окремих

зубів.

Наводимо приклад визначення виду прикусу в одній площині з урахуванням співвідношення фронтальних і бічних зубів у сагітальній площині:

-прогнатичний нейтральний прикус,

-прогнатичний дистальний прикус,

-біпрогнатичний нейтральний прикус,

-біпрогнатичний дистальний прикус,

-прогенічний нейтральний прикус,

-прогенічний мезіальний прикус.

Увертикальній площині:

-відкритий фронтальний прикус,

-відкритий бічний прикус,

-глибокий прикус.

Утрансверзальній площині:

-перехресний (косий) латерогенічний,

-перехресний (косий) латерогнатичний.

Приклади формування клінічного діагнозу з урахуванням порушень прикусу в декількох площинах:

- аномальний нейтральний прикус, вестибулярне розташування 13, супрапозиція з

недостатністю місця на 1/3 величини коронки,

-прогнатичний дистальний глибокий прикус,

-прогенічний мезіальний прикус із рівномірним звуженням верхньої щелепи у бічних ділянках,

-глибокий дистальний прикус із піднебінним розташуванням 22, недостатність місця на 1/2 величини коронки.

У1993 році співробітники кафедр стоматологічного профілю І СанктПетербурзького медичного інституту імені акад. І. П. Павлова розробили варіант класифікації зубощелепних аномалій. За її основу були взяті схема, запропонована експертами ВООЗ, деякі деталі із класифікації Д. А. Калвеліса, X. А. Каламкарова, Е.І. Гаврилова, H. Г. Аболмасова та Свенсона.

I. Аномалії величини щелеп:

-макрогнатія (верхня, нижня, комбінована),

-мікрогнатія (верхня, нижня, комбінована),

-асиметрія.

II. Аномалії розташування в черепі:

-прогнатія (верхня, нижня),

-ретрогнатія (верхня, нижня),

-асиметрія.

III. Аномалії співвідношення зубних дуг:

-дистальний прикус,

-мезіальний прикус,

-надмірне різцеве перекриття (горизонтальне, вертикальне),

-відкритий прикус (передній, бічний),

-перехресний прикус (односторонній - двох типів, двосторонній - двох типів). IV. Аномалії форми та величини зубних дуг:

-аномалії форми: звужена зубна дуга (симетрична, V-подібна, U-подібна, сідлоподібна, асиметрична); сплощена у фронтальній ділянці зубна дуга - трапецієподібна,

-аномалії розмірів: збільшена, зменшена дуга.

V.Аномалії окремих зубів:

-порушення кількості зубів (адентія, гіпота гіпердентія),

-аномалії розмірів та форми зубів (макро- і мікродентія; злиті зуби; зуби конічної або шилоподібної форми),

-порушення прорізування зубів (ретеновані зуби; терміни, парність, послідовність прорізування; тимчасові зуби, які залишилися),

-дистопія або нахили окремих зубів (вестибулярні, оральні; мезіальні,

дистальні; високе або низьке розташування; діастеми, треми; транспозиція; тортоаномалія).

Класифікація Л. C. Персина (1996) є суто морфологічною. Згідно з цією класифікацію, усі аномалії зубощелепної системи підрозділяють на 4 групи: аномалії зубів, аномалії зубних рядів, аномалії щелеп та аномалії оклюзії.

Вона базується на вищенаведених класифікаціях Д. А. Калвеліса та ВООЗ. У групі аномалій оклюзії автор виділяє 2 підгрупи: аномалії змикання зубних рядів та аномалії пар зубів-антагоністів.

А. П. Романовська - доцент Кримського державного медичного університету (1997) - запропонувала систематизацію зубощелепних аномалій та деформацій.

Зубощелепні аномалії. І. Аномалії зубів:

1.Аномалії кількості зубів.

2.Аномалії величини (макро- і мікродентія).

3.Аномалії структури (гіпоплазія емалі, флюороз, крапчастість емалі).

4. Аномалії розташування зубів (екзо- й ендопозиція; дисто- і мезіопозиція; супра- й інфрапозиція; транспозиція; ретенція).

ІІ. Аномалії величини щелеп:

1.Макрогнатія верхньої щелепи.

2.Макрогнатія нижньої щелепи.

3.Макрогнатія обох щелеп.

4.Мікрогнатія верхньої щелепи.

5.Мікрогнатія нижньої щелепи.

III. Аномалії розташування щелеп відносно основи черепа:

1.Асиметрія.

2.Прогнатія - переднє розташування верхньої щелепи, верхньощелепна прогнатія.

3.Прогенія - переднє розташування нижньої щелепи, нижньощелепна прогнатія.

4.Верхньощелепна ретрогенія.

5.Нижньощелепна ретрогнатія.

IV. Аномалії співвідношення зубних дуг:

1.Дистальна оклюзія.

2.Мезіальна оклюзія.

3.Надмірне перекриття. V. Аномалії твердих тканин:

1.Вроджене незрощення альвеолярного відростка та твердого піднебіння.

2.Широкий кістковий піднебінний шов.

VI. Аномалії м'яких тканин:

1.Аномалії прикріплення вуздечки верхньої та нижньої губ, язика.

2.Аномальна величина і форма язика, піднебінних і глоткових мигдаликів.

3.Вроджені незрощення губи, м'якого піднебіння, м'яких тканин обличчя. VII. Функціональні порушення:

1.Порушення носового дихання.

2.Неправильна мовна артикуляція.

3.Порушення функції жування.

4.Порушення функції ковтання.

5.Порушення змикання губ.

6.Порушення скронево-нижньощелепного суглоба.

Зубощелепні деформації.

І. Деформації форми зубних дуг:

1.Звуження, розширення зубної дуги.

2.Подовження, вкорочення, сплощення зубної дуги.

3.Зубоальвеолярне подовження або зубоальвеолярне вкорочення.

4.Проміжки між зубами. II. Деформації зубних рядів.

III.Деформації прикусу:

1.Дистальний прикус.

2.Мезіальний прикус.

3.Глибокий прикус.

4.Відкритий прикус.

5.Перехресний прикус.

IV. Деформації м'яких тканин:

1.Рухомість та піддатливість слизової оболонки.

2.Рубці.

V. Естетичні відхилення:

1.Подовження, вкорочення нижньої частини обличчя.

2.Різко виражені або згладжені складки обличчя.

3.Опукле обличчя (скошеність підборіддя), увігнуте обличчя (виступання підборіддя).

4.Асиметрія обличчя.

Необхідно зазначити, що всі наведені вище класифікації зубощелепних аномалій та деформацій, окрім систематизації А. П. Романовської, є описувальними і відповідають морфологічній частині діагнозу.