H.B. Головко

Ортодонтія

Розвиток прикусу, діагностика зубощелепних аномалій, ортодонтичний діагноз

Посібник для студентів вищих медичних закладів освіти IV рівня акредитації

Полтава

2003

Автор: Головко Нонна Василівна - доцент кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії Української медичної стоматологічної академії.

Рецензенти:

Куцевляк Валерій Ісайович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої стоматології Харківського державного медичного університету.

Фліс Петро Семенович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету ім. Академіка О.О. Богомольця. Гризодуб Василь Іванович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Літературний редактор:

Лещенко Тетяна Олександрівна - кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка курсу українознавства Української медичної стоматологічної академії м. Полтава.

Підручник ознайомлює студентів із періодами розвитку прикусу (тимчасовий, знімний постійний), основними методами діагностики зубощелепних аномалій та деформацій прикусу, класифікаціями зубощелепних аномалій та основами побудови ортодонтичного діагнозу.

Передмова

Ортодонтія - наука, яка вивчає етіологію, патогенез, клініку, діагностику, методи лікування та профілактики стійких аномалій та деформацій прикусу у дітей та дорослих.

Аномалія - (від грець. - відхилення) за C.I. Ожеговим - це відхилення від норми, загальної закономірності, неправильність. У біології і медицині це стійке, зазвичай непрогресуюче з часом відхилення від нормальної структури і функції. У людини аномалії можуть виникати до народження - антенатальні: внаслідок недорозвинення зачатка органа або зміни часу його закладки чи розташування, а також після народження (постнатальні): внаслідок впливу факторів середовища на організм, що розвивається, чи генетичних порушень. Аномаліям притаманні структурні або функціональні відхилення, які обумовлені порушеннями ембріонального розвитку. До аномалій належать уроджені каліцтва і вади розвитку, відхилення від нормальних показників у будові анатомічних складових зубощелепної системи (зубів, щелеп, язика, м'яких тканин - вуздечок язика і губ, пе-реддвер'я порожнини рота і т. п.).

Деформація - (від латин, "перекручення") за C.I. Ожеговим - це зміна форми. У біології та медицині - це прогресуюча зміна розмірів чи форми тіла під дією зовнішніх факторів, що призводить до порушення форми і функції та супроводжується механічною напругою.

Аномалії зубощелепної системи займають одне із перших місць серед захворювань щелепно-лицевої ділянки і за даними різних авторів у дітей від 3 до 16 років сягають 75 %.

Розвиткові ортодонтії надають великого значення, оскільки наявність зубощелепних аномалій призводить не тільки до значних морфологічних, функціональних, але й естетичних порушень, які в свою чергу призводять до порушення психіки ортодонтичних пацієнтів.

Створена у 1999 році Асоціація ортодонтів України, яку очолює професор П. С Фліс, завідувач кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені академіка O. O. Богомольця сприяє розвиткові сучасної ортодонтії. Під її егідою проводяться міжнародні та республіканські науково-практичні конференції та семінари з обміну досвідом, з 2001 року видається журнал "Світ ортодонтії" як додаток до журналу "Сучасна стоматологія".

Сучасна ортодонтія в Україні перебуває на стадії розвитку та становлення. Існують положення, до яких ортодонти ще не розробили єдиного підходу. Це стосується термінології, класифікацій зубощелепних аномалій та ін.

У першій частині посібника з ортодонтії "Діагностика зубощелепних аномалій" висвітлені питання розвитку та будови зубощелепної системи, її вікових особливостей, методи діагностики, які застосовують в ортодонтії, класифікації зубощелепних аномалій.

Історія розвитку ортодонтії

Перші відомості про лікування аномально розташованих зубів з'явилися у XVIII сторіччі.

Термін "ортодонтія" (від грецького orthos - прямий та odontos - зуб) був започаткований JIe Фулон (1840) і трактувався як вирівнювання зубів. Протягом багатьох років ортодонти займалися саме вирівнюванням неправильного розташування окремих зубів за допомогою спеціальних пристосувань - ортодонтичних апаратів.

Болгарський учений Сл. Давидов (1971), посилаючись на дані Соломона, у розвитку ортодонтії виділяє 4 періоди.

Перший період - з 1728 по 1889 роки - отримав назву "старої школи". У 1728 році французький учений Пьєр Фошар описав зубощелепні деформації та ортодонтичні апарати, які застосовувалися для їхнього виправлення. У XVIII сторіччі було вперше описане застосування похилої площини для виправлення прогенії та пристрій для підвищення прикусу. Вікові показання до ортодонтичного лікування коливалися у межах від 12 до 24 років.

Засновником другого періоду ("нової школи") - з 1890 по 1910 роки - вважають Едварда Енгля, першого американського професора з ортодонтії. З ім'ям E. Енгля пов'язані класифікація зубощелепних аномалій, яка у незначній модифікацї широко застосовуюється у ряді країн світу і нині, універсальна ортодонтична апаратура. Принципом лікування слугувало досягнення "ідеальної оклюзії" без видалення окремих зубів. Вікові показання до ортодонтичного лікування коливалися у межах від 7 до 40 років.

Розвиток третього періоду ("сучасної школи") - з 1910 по 1929 роки - пов'язаний з ім'ям Мершона. На відміну від механістичного підходу до ортодонтичного лікування представників "старої школи", у 3 періоді була розроблена експериментальна основа біоморфології ортодонтичного лікування. Знаходить своє застосування лінгвальна дуга, пропонується ретенція досягнутих результатів. Вікові показання до ортодонтичного лікування визначаються індивідуально.

Четвертий період ("найсучасніша школа") - з 1929 і понині характеризується подальшим розвитком ортодонтії та розробкою нових методів діагностики, лікування і профілактики зубощелепно-лицевих аномалій.

Вітчизняна ортодонтія не отримала наукової спадщини від дореволюційної Росії, лікуванням зубощелепних аномалій займалися окремі ентузіасти, тому Ф. Я. Хорошилкіна та Ю. M. Малигін у статті "Отечественная ортодонтия в лицах и датах. Успехи и задачи» (1998) у розвиткові вітчизняної ортодонтії виділяють 3 періоди.

Перший період - з початку сторіччя і до 1957 року, коли відбулася І міжреспубліканська конференція лікарів-ортодонтів Прибалтики, яка практично об'єднала ортодонтів усього колишнього CPCP. На конференції були заслухані доповіді про сучасні проблеми ортодонтії, визначені наявність старих та створення нових ортодонтичних шкіл.

На той час існувало декілька ортодонтичних шкіл: ризька, санкт-петербурзька (ленінградська), московська, українська та тверська (калінінська).

Ризьку школу очолював професор Д. А. Калвеліс, у Ленінграді - професор А. Я. Катц, в Україні - професор А.І. Бетельман, у Москві - професор Б. H. Бинін та професор В. Ю. Курляндський, у Калініні - професор E. Г. Гаврилов.

Другий період (1957-1980) характеризувався подальшим розвитком ортодонтії, створенням нових шкіл.

Третій період - з 1980 понині характеризується відкриттям нових кафедр ортодонтії, розширенням міжнародних зв'язків, подальшим розвитком методів діагностики, лікування та профілактики.

Необхідно визначити, що Київська школа ортодонтів найстаріша у межах країн СНГ, так як перша кафедра ортодонтії була створена у м. Києві у 1923 році, її засновником був

К. П. Тарасов. Аналогічні кафедри у м. Москві та Ленінграді були створені наприкінці 40- х років.

До 1963 року викладання ортодонтії як предмета відбувалося на кафедрах ортопедичної стоматології. На теперішній час у більшості університетів України ортодонтію викладають на кафедрах дитячої стоматології і лише в Національному медичному університеті (м. Київ) та Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава) існують кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії.

У1980 році при Центральному інституті вдосконалення лікарів (м. Москва) була створена перша кафедра ортодонтії, яку протягом 17 років очолювала професор Ф. Я. Хорошилкіна, провідний ортодонт CPCP.

Найбільш відомими в Україні вважаються київська та харківсько-полтавська школи ортодонтів.

Перший вітчизняний підручник з ортодонтії був підготовлений до друку у 1928 році професором K. П. Тарасовим - першим деканом одонтологічного факультету Київського інституту охорони здоров'я але, на жаль, не виданий.

У1930 році одонтологічні факультети були перейменовані у стоматологічні, відповідно були перейменовані і кафедри, і ортодонтію в той час викладали на кафедрі ортопедичної стоматології.

Незадовго до початку Великої Вітчизняної війни завідувачем кафедри ортопедичної стоматології (м. Київ) був призначений Д. С. Айзенберг, який приділяв багато уваги питанням ортодонтії. Зокрема ним була опублікована стаття "Спрощені методи масового лікування аномалій положення зубів і щелеп".

Після реорганізації інституту в 1945 році кафедру очолив кандидат медичних наук, доцент І. JI. Злотник, автор підручника з ортодонтії (1952). Тоді ж для викладання ортодонтії на кафедру були запрошені із Харкова M. M. Хотимська та А.І. Позднякова. У той же час підготовку в аспірантурі пройшли А. Д. Мухіна та Г.І. Семенче-нко, а в клінічній ординатурі - В. C. Куриленко. Наукові праці тих років були присвячені головним чином питанням ортодонтії.

А.І. Позднякова у 1953 році захистила дисертацію "Влияние ор-тодонтического лечения на ткани пародонта», А. Д. Мухіна в 1954 - дисертацію на тему «Дистальний и мезиальный прикусы (клиника и лечение)», у тому ж 1954 році захищена дисертація «Открытый и глубокий прикус» 3. Ф. Василевською, у 1960 - Ю. M. Александровою "Возмещение дефектов зубов и зубных рядов у детей».

3 1949 по 1968 роки кафедру ортопедичної стоматології очолював відомий учений професор А.І. Бетельман. Під його керівництвом видані підручники з ортопедичної стоматології, а в 1958 році - монографія «Клініка і ортЬпедичне лікування деформацій зубощелепно-лицевої системи (ортодонтія і щелепно-лицева ортопедія)», була запропонована класифікація аномалій прикусу. Він презентував українську ортодонтичну школу на всіх форумах та з'їздах стоматологів того часу.

Співробітниками кафедри у цей період надруковані ряд монографій та навчальних посібників, зокрема, З. Ф. Василевська, А. Д. Мухіна "Клініка і лікування деформацій зубощелепної системи у дітей" (1960).

Уперіод керівництва кафедрою роботи з ортодонтії мають біологічний напрямок. Але найбільшим досягненням колективу авторів кафедри ортопедичної стоматології стало видання підручника "Ортопедическая стоматология» (1965) під керівництвом професора А.І. Бетельмана. Цей підручник знайшов визнання не тільки в CPCP, але і в Болгарії, Китаї та інших країнах.

Уцей час на кафедрі над дисертаціями на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук працюють доценти CI. Криштаб та 3. С. Василенко, першим дисертацію на тему "Материалы к патогенезу и диагностике деформаций нижней челюсти» у 1968 році захистив C.I. Криштаб. H. В. Хорева у тому ж 1968 році захищає кандидатську дисертацію "Клиника и лечение аномалий положения фронтальных зубов, расположенных вне

зубного ряда». У 1969 році захищена кандидатська дисертація С.І. Дорошенко «Влияние сагиттальных аномалий прикуса на функции полости рта», нею разом із C.I. Криштабом та Ю. M. Александровою розроблена та впроваджена у практику методика телерентгенографічних досліджень.

З 1969 по 1984 роки кафедру очолював професор С.І. Криштаб, який продовжив традиції та наукові розробки з ортодонтії, розпочаті професором А.І. Бетельманом. За роки його керівництва на кафедрі захищено 14 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук з питань ортодонтії, надруковано 190 наукових праць, 14 монографій навчальних посібників.

Професор C.I. Криштаб був одним із керівників кандидатської дисертації свого майбутнього послідовника В. П. Неспрядька "Комбинированное (хирургическое и ортодонтическое) лечение некоторых аномалий и деформаций прикуса» (1972), яка стала основою монографії "Лечение зубочелюстных аномалий" (С. И. Криштаб, З. Ф. Василевская, А. Д. Мухина, В. П. Неспрядько, 1982).

У1978 році були видані методичні рекомендації: С И. Криштаб, А. Д. Мухина, З. Ф. Василевская «Профилактика и лечение зубочелюстных деформаций в комплексе с удалением зубов».

У1987 році авторським колективом С. И. Криштаб, К. M. Стрелковский, Г. M. Варава виданий підручник для зуботехнічних училищ "Ортодонтия и протезирование в детском возрасте».

Під час керування кафедрою професором CI. Криштабом відбулося становлення раціоналізаторської та винахідницької роботи. Перше авторське свідоцтво на винахід у

галузі ортодонтії було отримане у 1982 році за "Способ лечения слившихся зубов" (C.I. Криштаб, C.I. Дорошенко, В. П. Неспрядько).

У 1982 році кафедра була поділена на кафедру пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії, яку очолив професор З. С Василенко, та кафедру ортопедичної стоматології, яку очолив професор C.I. Криштаб. Так іще раз відбулося відродження в Україні кафедри ортодонтії.

Колектив кафедри, очолений професором З. C Василенком, на той час складали: доцент Ю. M. Александрова, асистенти - З. Ф. Василевська, В. C Куриленко, В. П. Неспрядько, C.I. Дорошенко, П. С Фліс, Jl. M. Грекова; дещо пізніше кафедра поповнилася молодими асистентами C.I. Тріль, Г.І. Лютик, Ю. O. Самойловим, Ю.І. Бабаскіним, H. В. Ращенко, M. А. Омельчук та ін.

Під керівництвом професора З. C Василенка на кафедрі були захищені 4 кандидатські дисертації (П. C Фліс, Г.І. Лютик, В. П. Потапов, C.I. Тріль) та створені умови для роботи над докторськими дисертаціями (В. П. Неспрядько, П. C Фліс, C.I. Дорошенко). Протягом 35 років професор З. С Василенко виконував обов'язки головного стоматолога Міністерства охорони здоров'я України, він є співавтором підручника "Зубопротезная техника" (1970), а також "Справочника по стоматологии" (1990).

З 1990 року кафедру очолив професор П. С Фліс, президент Асоціації ортодонтів України. Він продовжує традиції своїх попередників щодо подальшого розвитку ортодонтії в Україні. У 1994 році H. В. Ращенко захистила кандидатську дисертацію "Стимулююча терапія в комплексному лікуванні дистального прикусу", у 1995 Г. В. Новаківська - "Профілактика демінералізації емалі зубів при ортодонтичному лікуванні незнімними апаратами".

На кафедрі працює головний ортодонт Міністерства охорони здоров'я України доктор медичних наук C.I. Дорошенко, яка підготувала "Кваліфікаційну характеристику фахівця із спеціальності "ортодонтія".

П. C Фліс, C.I. Дорошенко спільно із співробітниками Полтавського медичного стоматологічного інституту Л. П. Григор'євою та В. Д. Куроєдовою розробили "Типовий план і програму спеціалізації (інтернатури) для випускників медичних закладів освіти IІІIV рівнів зі спеціальності "Ортодонтія".

Кафедра є провідною у підготовці фахівців з ортодонтії для країн дальнього зарубіжжя (Сирія, Марокко, Ізраїль та ін.). Плануючи наукові дослідження, кафедра співпрацює з провідними науково-дослідними інститутами HAH України: матеріалознавства, електрозварювання ім. Патона, хімії покриттів, органічної хімії, проблем литва та ін.

Наукові дослідження співробітників кафедри на сучасному етапі спрямовані на розробку методів профілактики, діагностики та лікування зубощелепних аномалій і деформацій прикусу, а також дефектів окремих зубів і зубних рядів у дітей, підлітків та дорослих. Поряд із цим тривають пошуки, розробки, дослідження та впровадження у практику найбільш ефективних та високоякісних матеріалів для виготовлення ортодонтичних апаратів.

У20-і роки, коли біля витоків стоматології стояли такі відомі вчені, як Гофунг Ю. M., Фабрикант M. Б. та інші, тоді ще у Харківському стоматологічному інституті вже вирішували проблеми ортодонтії. Відтоді у цьому вузі ортодонтія пройшла чотири етапи.

Протягом першого - до 1973 року - ортодонтія викладалася, як і в інших вузах країни, на кафедрі ортопедичної стоматології. Цей етап був найбільш тривалий і пов'язаний з іменами Баранова А.1., професора Брандсбурга Б. Б., доцента Вальтера, доцента Недергіна O. K., які сприяли закладанню основ вітчизняної ортодонтії.

Удо - та післявоєнні роки лекції з цієї дисципліни читав доцент Рофе A. E., досвід якого знайшов утілення в кандидатських дисертаціях його послідовників: Хотімської M. M., яка займалася проблемами етіології та лікування прогнати; Злотника І. Л., що дав порівняльну оцінку методів дослідження та діагностики у щелепно-лицевій ортопедії; Манзюк Л. H. і Климової В. П., які розробляли питання лікування деформацій прикусу за допомогою редукційної апаратури.

Пізніше (1950-1953 pp.) ортодонтію викладав завідувач кафедри доцент Айзенберг Д. С, апарати якого і досі застосовуються в ортодонтії. Його змінили спочатку теж завідувач цієї кафедри доц. Марей M. P. (до 1959 p.) і доц. Манзюк Л. M. (1960-1967 pp.).

Практичні заняття з ортодонтії протягом 30-и років (1921-1951 pp.) вів Шепшелевич

3.Г., який стажувався в Німеччині у професора Симона (це з його ініціативи на кафедрі в 1925 році був організований ортодонтичний кабінет), а після - доц. Устименко В. Л., к. м. н. Дегтярьова А. П, к. м. н. Хасанська В. П, к. м. н. Добитко НА., доц. Григор'єва Л. П., к. м. н. Дорохова К. П., к. м. н. Пушкар Е.І.

Докторська дисертація проф. Шилової Г. Б., яка виросла від асистента до завідувача кафедри ортопедичної стоматології, була присвячена актуальній проблемі ортодонтії, зокрема, фізіологічним реакціям організму дитини при лікуванні аномалій прикусу ортодонтичними апаратами.

Професор, д. м. н. Григор'єва Л. П. почала свій лікувальний, науковий, педагогічний та творчий шлях у 1949 році клінічним ординатором кафедри ортопедичної стоматології. Вона успішно захистила у 1955 році кандидатську, а в 1973 році - докторську дисертацію на тему «Височно-нижнечелюстной сустав при дистальном прикусе и его изменения в динамике лечения». Працюючи над докторською дисертацією паралельно підготувала і перших своїх учнів кандидатів наук - Сірик В. А. та Сисоєва M. П.

На першому етапі розвитку ортодонтії в цьому вузі була апробована та впроваджена в лікування апаратура Андрезена-Гойпля; запропонований апарат для лікування прогнатії Айзенберга-Гербста; розроблена та впроваджена методика виготовлення обтураторів при незрощеннях піднебіння, а також методика звикання до ортодонтичних апаратів за допомогою лікувального комплексу.

У1974 року почався другий період розвитку ортодонтії в Полтавському медичному стоматологічному інституті з організації курсу, а з 1976 року - кафедри стоматології дитячого віку, яку очолила проф. Григор'єва Л. П. Його ознаки - ріст наукових кадрів, формування наукової школи професора Григор'євої JI. П. Дослідження проводилися за допомогою морфологічних, біометричних та рентгенологічних методик та методів

вивчення функцій порожнини рота -електроміографії, спірографії та ін. у таких напрямках: поширеність зубощелепних аномалій у різних екологічних регіонах залежно від умісту фтору у питній воді; характер ортодонтичного лікування у різні вікові періоди; поглиблене дослідження клініки, діагностики та лікування прогнатичного прикусу; дитяче протезування в період тимчасового та змінного прикусу; дисфункція скроневонижньощелепного суглоба; профілактика зубощелепних аномалій; стан прикусу та особливості росту щелеп у дітей до 7 років; зубощелепні аномалії у дітей із незрощеннями верхньої губи та піднебіння, їх лікування та профілактика; розробка класифікації видів прикусу. У цей час співробітники та учні проф. Григор'євої JI. П. проводили свої дослідження на кафедрах топографічної анатомії та гістології, застосовуючи експеримент на тваринах; у клініці ортодонтії.

Під її керівництвом захищені 2 докторські (JI. Б. Лепорська, В. Д. Куроєдова) і 11 кандидатських дисертацій з питань ортодонтії зокрема:

1.Сирык В. А. «Особенности ортодонтического вмешательства в сменном прикусе», 1975.

2.Сысоев H. П. «Морфологические нарушения при небном положении фронтальных зубов и их устранение с учетом возраста», 1975.

3.Куроедова В. Д. «Состояние жевательных и височных мышц при дистальном прикусе и его изменения в динамике лечения», 1981.

4.Головко H. В. «Особенности клиники прогнатического дистального прикуса у детей с нарушенным носовым дыханием», 1986.

5.Эйхгорн T. Ю. «Возрастные особенности строения лицевого скелета детей 7- 15 лет в норме и при прогнатическом прикусе по данным телерентгенографии»,

1988.

6.Щербакова Э. В. «Обоснование силового режима ортодонтического лечения прогнатического прикуса с учетом функционального состояния пародонта у детей 12-15 лет», 1989.

7.Чуприна Л. Ф. «Дисфункция височно-нижнечелюстного сустава у детей, перенесших на ранних этапах своего развития отиты», 1990.

8.Каськова Л. Ф. «Особенности роста челюстей и динамика функции жевания у детей 2-х групп (с наличием дистем и трем и без таковых) 5-7 лет», 1992.

9.Смаглюк Л. В. «Состояние прикуса и функциональная активность мышц челюстно-лицевой области у детей в возрастной период от 3 до 6 лет в норме и при различных формах прогнатического соотношения зубных рядов», 1992.

10.Галич Л. Б. «Зубощелепні аномалії у дітей з вродженою крізною односторонньою щілиною верхньої губи та піднебіння до та після уранопластики, їх клініка та лікування", 1993.

11.Куліш H. В. «Морфологічні та естетичні зміни у дітей 6-12 років при лікуванні різних форм перехресного прикусу», 2000.

Науковий багаж з ортодонтії кафедри стоматології дитячого віку відображений у монографіях Григор'євої Л. П. "Прогнатія" та Прикус у дітей", у десятках методичних рекомендацій, понад 250 наукових публікаціях, раціоналізаторських пропозиціях та авторських свідоцтвах, які ввійшли у практику охорони здоров'я і навчальний процес стоматологічних факультетів медичних вузів нашої країни.

Лія Петрівна Григор'єва представляла вітчизняну школу дитячих стоматологів на VІІ конгресі Всесвітньої асоціації дитячих стоматологів (Будапешт, 1979), на XVI конгресі ортодонтів у НДР (1983), на з'їздах і конференціях стоматологів; неодноразово обиралася членом обласного та Всеукраїнського правлінь наукових товариств стоматологів, нагороджена медаллю "За доблесний труд", знаком "Відмінник охорони здоров'я". Та найголовніше - до кожного хворого ставилася, як до рідної дитини.

Третій етап розвитку збігається зі світовим поглядом на ортодонтію як на окрему самостійну дисципліну, яка повинна вирішувати свої специфічні, глобальні завдання, і

починається з виділення курсу ортодонтії на факультеті удосконалення лікарів (нині - факультет післядипломної освіти). Курс ортодонтії очолила доц. Куроєдова В. Д.

Четвертий етап в історії розвитку ортодонтії розпочався з 1998 року - на кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії, яку очолив доктор медичних наук, професор M. Д. Король. Під його керівництвом була створена сучасна клінічна база для підготовки зубних техніків та навчання студентів стоматологічного факультету, яка дозволила значно підвищити рівень надання ортодонтичної допомоги. На кафедру перейшли учні професора Григор'євої Л. П., кандидати наук із багатим досвідом: Головко H. В., Галич Л. Б., Куліш H. В., а також Сухомлинова Т. Я.

Наукові дослідження співробітників кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії стоматологічного факультету та кафедри ортодонтії факультету післядипломної освіти Української медичної стоматологічної академії м. Полтави є продовженям задумів професора Л. П. Григор'євої та спрямовані на підвищення ефективності ортодонтичного лікування та профілакти пацієнтів із зубощелепними аномаліями і деформаціями прикусу.