Таблиця 24.1. Функціональна оцінка концентрації алкоголю в крові

Вміст алкоголю у крові (0/00)	Функціональна оцінка
Менше 0,3	Відсутність впливу алкоголю
0,3 - 0,4 - 0,5	Незначний вплив алкоголю
0,5 - 1,5	Легкий ступінь сп’яніння
1,5 - 2,5	Сп’яніння середнього ступеню
2,5 – 3	Сильне сп’яніння
3 –5	Тяжке отруєння алкоголем, може наступити смерть
5 –6	Смертельне отруєння

При цьому необхідно мати на увазі, що прогредієнтна чи регредієнтна динаміка клініки гострої алкогольної інтоксикації має різний характер. При одній і тій же концентрації алкоголю у крові у фазі резорбції і фазі елімінації клініка може бути різною.

1. Попередні якісні проби на етиловий спирт.

Всі ці проби неспецифічні, тобто можуть бути позитивними не тільки при наявності етилового спирту, але і інших речовин. Їх потрібно розглядати лише як орієнтовні, а результати їх не повинні служити основою для остаточного висновку про наявність алкогольного сп’яніння.

Наприклад, при проведенні огляду на стан сп’яніння на місці правопорушення (у разі ДТП такий огляд є обов’язковим) враховується ряд суб’єктивних ознак. Про стан алкогольного сп’яніння свідчать: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, гіперемія обличчя, неадекватність поведінки. Враховуються також свідчення громадян та зізнання самої обстежуваної особи.

За наявності відповідної підготовки та технічних можливостей працівники органів внутрішніх справ з метою діагностики алкогольного сп’яніння використовують індикаторні трубки “Контроль тверезості”. Застосування цього методу можливе за умови особистої згоди обстежуваного та при наявності двох свідків. Якщо підозрюваний ухиляється від наркологічного огляду, то в присутності двох свідків у протоколі про адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп’яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду, а це є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Негативні результати таких проб у ряді випадків (наприклад, при дослідженні видихуваного повітря) повинні контролюватись дослідженням інших об’єктів, де алкоголь може бути виявлений (кров, сеча). Найрозповсюдженішими є наступні якісні (попередні) реакції:

а) реакція Раппопорта. Необхідне обладнання та реактиви: дві пробірки, довга скляна трубка (краще вигнута), хімічно чиста концентрована сірчана кислота, 0,5 % розчин свіжоприготованого перманганату калію, дистильована вода. Методика: у дві пробірки наливають по 2 мл дистильованої води. В одну з них вводять скляну трубку таким чином, щоб її кінець був занурений у воду. Інша пробірка - контрольна. Обстежуваний ретельно ополіскує рот і дме у трубку на протязі 15-30 секунд (не більше). Якщо у видихуваному повітрі міститься алкоголь, він поглинається водою. Після цього в обидві пробірки наливають по 15 крапель сірчаної кислоти і потім додають по 1-2 краплі 0,5 % розчину перманганату калію. У контрольній пробірці рідина буде рожевою, а в іншій - знебарвлюється протягом 1-2 хвилин при наявності у видихуваному повітрі алкоголю. Реакція неспецифічна, адже її результат може бути позитивним при наявності ацетону (діабетична кома), ефіру, метилового і пропілового спиртів, сірководню, бензину.

б) реакція Раппопорта-Архангелової. Техніка реакції та ж, але замість перманганату калію у пробірку додають по 1-3 краплі розчину біхромату калію. При наявності алкоголю жовте забарвлення розчину переходить у зелене. Реакція також неспецифічна.

в) реакція Мохова-Шинкаренко. Необхідне обладнання: спеціальні індикаторні трубки, що мають суху індикаторну набивку (реагент). Набивка складається з дрібнозернистого сілікагеля, імпрегнованого розчином хромового ангідриду в концентрованій сірчаній кислоті. При дії на реагент парами етилового спирту відбувається реакція відновлення шестивалентного хрому у трьохвалентний, у зв’язку з чим жовте забарвлення реагента змінюється на зелений колір. Перед використанням на кінцях трубки роблять два надрізи, наявним у комплекті скарифікатором і кінці обламують.

Методика: обстежуваний бере трубку в рот з боку її довгого кінця і продуває повітря протягом 20-25 секунд. На вільний кінець трубки можна надіти тонкостінний резиновий балон, за наповненням якого контролюється продуваємість. Контроль за продуваємістю можна здійснювати і іншими способами: за відхиленням полум’я палаючого сірника, при продуванні через воду і т. п. Чутливість реакції цілком достатня для виявлення парів алкоголю при концентрації його в крові від 0,2 до 3 ⁰/₀₀.

Недоліком реакції є її неспецифічність: позитивний результат можливий при дії парів ефіру, ацетону, метилового та пропілового спиртів, альдегідів. Деякі речовини, наприклад: бензин, керосин, хлороформ, бензол, толуол, фенол, скипідар, етиленгліколь, валідол, ментол та інші, також викликають зміни забарвлення реагента, але не в зелений, а в коричневий, помаранчевий, темно-сірий чи якийсь інший колір. Чутливість реагента індикаторних трубок дозволяє визначати етиловий спирт у розведеннях 1:25000 і вище. Практично це означає, що через 10-15 хвилин після вживання алкогольмістячих напоїв у видихаємому повітрі можна встановити наявність парів алкоголю протягом певного часу, який залежить від кількості і якості напоїв. Ця залежність ілюструється таблицею 24.2.

Таблиця 24.2