Четвертий етап лікування хворих на алкоголізм

Завершальним, четвертим етапом лікування алкоголізму є реабілітація хворих, повернення їх до нормальної професійної діяльності, відновлення порушених соціальних зв’язків та ліквідація медичних наслідків зловживання алкоголем.

Психотерапевтичні та фармакологічні методи корекції тісно пов’язані в процесі реабілітації хворого. Зокрема, подолання такого важливого симптому алкоголізму, як анозогнозія, пролягає лише через покращення інтелектуально-мнестичних функцій пацієнтів.

На сьогодні доведена можливість спонтанного відновлення порушених вищих функцій мозку на ранніх стадіях алкоголізму за умови утримання від вживання етанолу, покращення харчування та умов соціального проживання пацієнтів. Окрім того, полегшує реабілітацію також спеціальне тренування когнитивних функцій в період утримання від алкоголю та адекватна фармакологічна підтримка. Зворотність порушень функцій мозку підтверджує необхідність активного лікування алкоголізму, в тому числі для руйнування алкогольної анозогностичної установки, яка підсвідомо заважає пацієнту позбавитись своєї недуги.

На жаль реальна ефективність антиалкогольної терапії доволі низька. Ремісії більше року досягаються не більше ніж у 20% хворих на алкоголізм, знімаються з обліку близько 5% пацієнтів. У більшості хворих відбуваються рецидиви і лікування доводиться починати спочатку. Така ситуація пов’язана передовсім з низьким рівнем організації підтримуючого та реабілітаційного етапів лікування, значення яких часто недооцінюють.

Заняття №24 методи експертизи наркотичного та алкогольного сп’яніння. Лікарська експертиза при хворобах залежності

Лабораторні, експертні та організаційно-методичні критерії діагностики гострої алкогольної та наркотичної інтоксикації мають велике значення у практичній роботі лікарів багатьох спеціальностей. Загальновизнаним є той факт, що наявність алкоголю і продуктів його метаболізму у рідких середовищах і тканинах організму служить прямим протипоказанням до застосування деяких медикаментозних препаратів, що у свою чергу ще раз підкреслює важливість своєчасної діагностики гострої інтоксикації ПАР і вимагає акцентування уваги лікарів всіх спеціальностей на необхідності вдосконалення їх знань з цієї проблеми.

Експертиза алкогольного та наркотичного сп’яніння входить у коло професійних обов’язків наркологів, психіатрів, невропатологів, а за їх відсутності - спеціалістів іншого профілю. Лікарям швидкої допомоги для встановлення факту сп’яніння доводится проводити його диференційну діагностику з гострим порушенням мозкового кровообігу, черепно-мозковою травмою, діабетичною, печінковою, уремічною комами та ін. Хірурги, травматологи, нейрохірурги, анестезіологи, реаніматологи вимушені неодмінно вносити корективи в підготовку і хід оперативного втручання у нетверезих пацієнтів, а терапевт і кардіолог майже у кожному конкретному випадку встановлення кардіалгії повинні виключити її алкогольний генез.

Поряд з цим, накопичений досвід показує, що простота з загальномедичної точки зору діагностики стану сп’яніння на основі запаху алкоголю, слідів від ін’єкцій, зовнішнього вигляду і поведінкових реакцій обстежуваного, є лише видимою і часто оманливою. У ряді випадків вона веде до недооцінки ролі комплексного (клінічного та лабораторного) обстеження при даній інтоксикації, а відповідно, і до діагностичних помилок.

Експертиза алкогольного сп’яніння

Для визначення ступеня вираженості алкогольної інтоксикації рекомендується наступна орієнтовна схема (табл. 24.1).