Невідкладна допомога при наркоманіях, викликаних зловживанням стимуляторів

Передозування амфетамінами, ефедрином та первітіном.

Лікування в основному є симптоматичним. При пероральному прийомі необхідно провести промивання шлунку і дати активоване вугілля. Якщо це не було зроблено своєчасно -перейти до наступних підтримуючих заходів:

• антипсихотичне медикаментозне лікування (наприклад, галоперидол 2-5 мг або аміназін 1мг/кг кожні 4-6 год.);

• медикаментозне лікування гіпертензії (α-блокатори, такі як фентоламін, або прямі вазодилятатори, такі як нітропруссид);

• температурний контроль (охолоджуюче обгортання і застосування аміназіну для попередження розвитку гіпертермії;

• блокатори β-рецепторів можуть полегшити деякі катехоламінергічні симптоми, а бензодіазепіни попереджають розвиток тривожності;

• у випадках розвитку судомних нападів застосовується внутрішньовенне введення діазепаму, лоразепаму або фенітоіну, якщо вони не тамуються бензодіазепінами;

• у зв’язку з можливістю розвитку серцевих аритмій, які мають пряму загрозу для життя людини, необхідно проведення серцевого моніторінгу; для тамування аритмій використовують пропранолол;

• заходи, спрямовані на підкислення сечі (аммонію хлоріду 2,75 ммоль/кг або аскорбінова кислота 8 мг/кг) до рН нижче за 5, це прискорює виведення препарату.

Передозування кофеїном.

Використовують транквілізатори і небарбітурові снодійні. При сильних болях в епігастральній ділянці показаний атропін (0,5-1 мл 0,1% розчину підшкірно). При хронічному зловживанні кофеїном в зв’язку з можливістю розвитку пептичних виразок шлунку, його промивання слід проводити з великою обережністю.

Передозування кокаїном.

Проводяться наступні невідкладні заходи:

• при відчутті тривоги, неспокою, розвиткові субпсихотичних станів - застосування бензодіазепінів (мідазолам, лоразепам, діазепам);

• при судомних нападах - внутрішньовенне введення діазепаму, при продовженні нападу - барбітурати з нетривалої дії (амобарбітал) з міорелаксантами для досягення стану нервово-м’язового паралічу;

• при гіпертермії - охолоджуюче загортання, вентилятор, холодні ванни. Моніторинг температури тіла;

• при тахікардії із стенокардією - застосовуються β - блокатори (пропанолол, есмолол) або (α+β) - блокатори (лабеталол). Для зменшення ішемії міокарду краще використовувати нітропрепарати або блокатори кальцієвих каналів, а не β - блокатори. Це пов’язано з тим, що кокаїн є сильним α-адренергічним агентом. Застосування β - блокаторів при отруєнні кокаїном може призвести до некоригованого збільшення α-активності і підвищенню кров’яного тиску;

• при розвитку шлуночкової тахікардії - застосовують лідокаїн, β

Важка ефедронова або первітінова абстиненція.

Інтенсивна терапія у даному випадку поєднує використання транквілізаторів, небарбітурових снодійних, аетидепресантів з протитривожною дією, а також заходи, спрямовані на дезінтоксикацію. Нейролептики застосовуються обережно, у зв’язку з виразною протитривожною дією в період абстиненції. Аміназін і навіть тизерцин (левомепромазін) здатні призводити до розвитку колаптоїдних станів, а галоперидол і подібні йому препарати - до виразного паркінсоноподібного синдрому.

При важкій дисфорії з фенотіазінових препаратів може бути використаний неулептил (періціазін) у краплях (4% розчин, в 1 краплі міститься 1 мг), починаючи з 10 мг 3 рази на день (дозу можна збільшувати до 20-30 мг на прийом). Менш виразний ефект має сонапакс (меллеріл, тіоридазин) у дозі по 25-50 мг 3 рази на день (75-150 мг на добу).

Дезінтоксикаційна терапія повинна бути в перші дні досить інтенсивною. Рекомендуються крапельні внутрішньовенні вливання гемодезу (по 400 мл на добу 2-6 днів після припинення інтоксикації) із швидкістю 60-80 крапель на хвилину. Перед початком першого крапельного вливання необхідне проведення біологічної проби: після 1-2 хвилинного вливання потрібно зробити перерву на 15-20 хв., з метою виявити індивідуальну непереносимість. Використовуються також крапельні вливання внутрішньовенно 15% глюкози - по 500 мг на добу; до неї можна додавати 8-20 ОД інсуліну.

Ефедроновий або первітіновий параноїд.

У перші 2-3 доби, незалежно від того, виник параноїд на тлі інтоксикації, в постінтоксикаційному періоді чи в період абстиненції, краще не застосовувати антипсихотичні нейролептики. Можна обмежитися реланіумом (по 2-4 мл 0,5% розчину внутрішньом’язово), вранці і вдень призначати хлопротиксен по 50 мг, на ніч - 25 мг тизерцину (левомепромазину) перорально.

Якщо параноїдний синдром триває більше 3-4 днів, то показано лікування галоперидолом, починаючи з 1-2 мл 0,5% розчину 2-3 рази на день внутрішньом’язово. Потім при поліпшенні стану, пацієнтів переводять на пероральне вживання по 5 мг 2-3 рази на добу. Лише при різко виразних паркінсоноподібних явищах доводиться використовувати аміназин. Лепонекс (клозапін) є менш показаним, у зв’язку з тим, що його прийом може провокувати розвиток нічних деліріїв.

Амфетамінова сплутаність.

Перевага також надається внутрішньовенним ін’єкціям реланіуму, в сполученні їх з інтенсивною дезінтоксикацією. Враховуючи, що подібний стан часто супроводжується ознаками набряку мозку (точніше - інтрацелюлярним набряканням нервових клітин), також показана невідкладна дегідратаційна терапія - внутрішньовенні вливання розчину маніту і мочевини, а також еуфіліну (1 мл 24 % розчину на 20 мл ізотонічного розчину або 40 % розчину глюкози, вводити повільно на протязі 5 хвилин).