Невідкладна терапія при опійній наркоманії

Передозування.

Передозування опіатами є критичним станом, для клінічної картини якого характерне пригнічення дихання, міоз і кома. У хворого з важкою інтоксикацією спостерігається виразна брадикардія і (або) гіпотензія.

У межах невідкладної терапії препаратом вибору є антагоніст морфіну та інших опіатів – налоксон (налорфін). Також проводяться заходи, спрямовані на активну дезінтоксикацію.

Налорфін є ефективним засобом при пригніченні дихання – найбільш небезпечному ускладненні передозування. Цей препарат слід вводити внутрішньовенно – 2 мл 0,5% розчину. При недостатньому ефекті від одного вливання його можна повторювати в тій же дозі ще кілька разів з паузами в 10-15 хвилин (загальна доза не повинна перевищувати 8 мл 0,5% розчину). При відсутності налорфіну або налоксону, в якості стимулятора дихання можна застосувати бемегрид – антагоніст снодійних речовин. Його вводять також внутрішньовенно в дозі 5-10 мл 0,5% розчину.

До дезінтоксикаційних засобів (див. загальні принципи невідкладної допомоги) корисно додавати кофеїн (10% розчин, на добу можна вводити до 10 мл). Застосовують також підшкірні ін’єкції атропіну (0,1% розчин – 1мл).

Враховуючи, що морфін та інші опіоіди екскретуються слизовою оболонкою шлунку, а потім знову всмоктуються в кишечник, рекомендуються повторні промивання шлунку 0,1% розчина калію перманганату. Після промивання деяку кількість розчину можна залишати у шлунку для окислення алкалоїдів опію. Зонд до стравоходу слід вводити дуже обережно, особливо при комі або сопорозному стану. Препарати опію пригнічують кашльовий рефлекс, і, якщо зонд замість шлунку опиняється в трахеї, то кашлю може не виникати, а наступне вливання рідини викличе асфіксію. Для перевірки можна застосувати досить простий прийом: епігастральну ділянку прослуховувати за допомогою фонендоскопу, а через вільний кінець зонду вдихати повітря – у шлунку буде чутно булькання, а у разі знаходження зонду в трахеї – дуючий звук.

Слід пам’ятати, що при передозуванні легко настає переохолодження, тому хворого слід тепло закутати, а до нижніх кінцівок і на ділянку серця покласти грілку.

Важка абстиненція на ІІ стадії наркоманії.

Невідкладна терапія при ускладненому абстинентному синдромі включає використання холінергічних і адренергічних засобів, антидепресантів, іноді курареподібних препаратів, небарбітурових снодійних і заходів спрямованих на дезінтоксикацію.

Невідкладна допомога при наркоманії, викликаній зловживанням препаратами коноплі

Передозування (важке психотичне сп’яніння).

Важке психотичне сп’яніння, яке проявляється панічними нападами, розвитком маячення та обманів сприйняття, потребує тамування транквілізаторами седативної дії або нейролептиками. Спочатку можна намагатись обмежитися внутрішньом’язовими ін’єкціями реланіуму (седуксену) по 2-4 мл 0,5% розчину. При виразному руховому збудженні доводиться також застосовувати аміназин (2-4 мл 2,5% розчину – також внутрішньом’язово). При розвитку гострого параноїдного синдрому більш доцільно використовувати галоперидол – спершу внутрішньом’язово (починаючи з 0,5 мл 0,5% розчину, у разі необхідності можна збільшити дозу до 1-2 мл 3 рази на день), а при поліпшенні стану перейти на пероральний прийом.