Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
наркология.doc
Скачиваний:
587
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Профілактика розвитку залежності від снодійних та транквілізаторів.

Завдяки наявності вищеописаних фармакологічних властивостей седативно-снодійні засоби є основними лікарськими препаратами при тривалій терапії панічних розладів, тривожних станів і короткотривалому лікуванні диссомній та алкогольної абстиненції. З метою запобігання небажаного побічного ефекту лікарям, які призначають психотропні речовини, потрібно знати реальну небезпеку розвитку синдрому залежності (табл. 9.4.) та намагатись запобігати призначення даних препаратів без достатньо обґрунтованих причин.

Таблиця 9.4. Бензодіазепіни, що використовуються в лікарській практиці.

Сила, тривалість дії та ризик розвитку синдрому залежності

Препарати

Сильнодіючі/короткотривалий ефект

Вірогідність розвитку залежності найбільш висока

Алпразолам (Ксанакс)

Мідазолам (Версед)

Лоразепам (Атіван)

Тріазолам (Галціон)

Сильнодіючі/довготривалий ефект

Вірогідність розвитку залежності висока

Естазолам (Просом)

Клоназепам (Клоніпін)

Низькоактивні/ короткотривалий ефект

Можуть бути найбільш адекватними при призначенні в умовах стаціонару

Оксазепам (Серакс)

Темазепам (Ресторіл)

Низькоактивні/ довготривалий ефект

Залежність розвивається рідко при терапевтичному застосуванні, але може розвинутись при зловживанні і перевищенні доз.

Хлордіазепоксід (Лібріум)

Хлоразепат (Транксен)

Діазепам (Валіум)

Флуразепам (Далман)

Галазепам (Паксіпам)

Празепам (Сентракс)

Квазепам (Дорал)

Правила зменшення ризику розвитку залежності при призначенні бензодіазепінів (p. Baumann & с. Calanca)

1. Потрібно дуже ретельно добирати пацієнтів, які підлягають лікуванню транквілізаторами, виключивши іншу патологію.

2. Лікар повинен бути впевненим, що без призначення транквілізаторів лікування хворого не­достатнє.

3. Потрібно уникати призначення бензодіазепінів пацієнтам молодого віку.

4. Лікування бензодіазепінами починати з мінімальної дози препа­рату.

5. При відсутності поліпшення стану протягом 6 тижнів лікуван­ня - прийом препарату припиняється з метою зниження ризику звикання без досягнення терапевтичного ефекту.

6. Вперше препарат, який призначається, потрібно виписувати на обмеже­ний період часу, з використанням "терапевтичних вікон" на кілька днів при використанні бензодіазепінів із тривалим періодом напіввиведення.

7. Тривале лікування бензодіазепінами припустиме лише пацієн­там з важкими хронічними формами тривоги, при відсутності належного ефекту від немедикаментозних засобів.

8. Лікування тривожних станів бензодіазепінами повинно допов­нюватися соціальними і психотерапевтичними заходами.

9. При лікуванні тривожного синдрому перевага віддається бензодіазепінам із тривалим періодом напіввиведення для зменшення ризику розвитку синдрому відміни.

10. Літнім і соматичнообтяженим хворим доцільно призначати препарати без активних метаболітів.

11. Слід дотримуватися обережності призначаючи бензодіазепіни особам, схильним до залежності.

12. Хворі, що одержують бензодіазепіни, потребують постійного нагляду.