Клінічна картина галюциногенових наркоманій

гостре сп’яніння серотонінергічними галюциногенами.

Ефект сп’яніння настає при вживанні препаратів в кількості, що вимірюється мілі- або мікрограмами. Для ЛСД - це 50-300 мкг, мескаліну - 200-500 мг, псилоцибіну - 10-50 мг. Швидкість появи суб’єктивних і об’єктивних ознак сп’яніння коливається від декількох (ЛСД) до 15-30 хвилин (мескалін).

Зміна свідомості при вживанні галюциногенів представлена переважно делірієм, у деяких випадках порушення набуває форми сутінок. Можливий розвиток онейроїду з характерними для нього симптомами (космічна, релігійна, містична тематика переживань, ступор і т.д.), коли сп’янілий ніби знаходиться у глядацькій аудиторії і збоку спостерігає за подіями. Незважаючи на порушення свідомості, слід відмітити, що у багатьох випадках, особливо після інтоксикації ЛСД, мескаліном і псилоцибіном, зберігаються яскраві, чуттєві спогади про перенесений стан.

Гостре сп'яніння фенциклідіном та кетаміном.

Клінічна картина сп’яніння при вживанні кетаміну досить різноманітна, основні прояви інтоксикації наведені у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1. Прояви інтоксикації при вживанні фенциклідіну і кетаміну.

Час виникнення реакцій після вживання	Психічні реакції	Фізіологічні реакції
Приблизно 5 хв. (при палінні, або ін’єкціях) або 1 година (при пероральному вживан-ні).	Дезорієнтація Перекручене сприйняття пропорцій тіла Ейфорія Слухові і (або) зорові галюцинації Депресія Тривожність Паранояльний синдром Апатія Аналгезія Агресивність	Атаксія Дизартрія Ністагм Оніміння кінцівок Фіксований погляд Гіперрефлексія Гіпертензія Тахікардія Спітніння Лихоманка Блювання Стереотипія рухів М’язова ригідність

Атипові форми сп’яніння.

Галюциногенний параноїд. Розвивається після вживання наркотику, на тлі викликаного ним галюцинозу, коли може виникнути переконаність у тому, що всі незвичайні переживання відображають дійсну реальність, а не є уявними. Критичне ставлення до галюцинацій повністю втрачається, їх маячна інтерпретація може зберігатись і після припинення галюцинозу, але через декілька діб знову з’являється критичність до перенесеного стану. Якщо маячна інтерпретація галюцинацій триває більше декількох діб, виникає систематизація, маячні ідеї набувають нових деталей, то цей стан може свідчити про дебют параноїдної форми шизофренії спровокований дією галюциногену.

Лікування галюциногенного параноїду.На протязі декількох діб можна обмежитись сібазоном (реланіумом), тіорідазіном (меллерилом, сонапаксом) а на ніч призначати тизерцин.

Галюциногенна депресія. Депресивний стан виникає одразу після прийому галюциногену або на першу добу після перенесеного галюцинозу. Частіше спостерігається клінічна картина ажитованої депресії. Хворі говірливі, у їх висловлюваннях звучать самодокори, самозвинувачення, страх збожеволіти, назавжди залишитись у подібному пригніченому емоційному стані. Також пацієнти скаржаться на безсоння, відсутність апетиту. Іноді відмічається наплив думок, на висоті тривоги можливий розвиток суїцидальних тенденцій.

Тривалість подібних депресивних станів може бути різною - від однієї доби до декількох тижнів.

Лікування галюциногенної депресіїпочинається з призначення транквілізаторів (седуксен) або нейролептиків антидепресивної дії (тизерцин). Застосування антидепресантів при даному стані (особливо імізіну) може призвести до різкої зміни емоційного стану - переходу в гіпоманіакальну фазу з підвищеною активністю, багатомовністю, відволікаємістю і раптовою зміною ідей самозвинувачення на ідеї величі.

Наркоманії при вживанні галюциногенів.

Наркоманії спричинені вживанням галюциногенів розвиваються досить повільно у зв’язку з тим, що даний тип речовин переважно вживається епізодично. Регулярні, щодобові ексцеси вживання серотонінергічних психодизлептиків, з розвитком постійного потягу до стану галюцинозу, тобто розвиток психічної залежності є досить рідкісним явищем.

Інша картина спостерігається при вживанні протипаркінсонічних засобів, зокрема циклодолу. В останні роки серед деяких соціальних груп намітилась тенденція до досить регулярного вживання їх у невеликих дозах, які викликають своєрідну ейфорію (шаленство, почуття підвищеної активності), але явищ власне деліріозного синдрому при цьому не спостерігається. У таких випадках можливий розвиток потягу до циклодолу, що подібний до психічної залежності і стає можливою постановка діагнозу "токсикоманія". Описані випадки важкої циклодолової токсикоманії із зростанням толерантності до 30 пігулок по 0,002 на прийом.

У країнах Західної Європи та США деякі пацієнти, що звертались за допомогою у наркологічні служби мали досить стійку і виразну залежність від ЛСД. У таких пацієнтів переживання явищ галюцинаторного синдрому складало основний сенс життя. Наслідком цього був досить швидкий розвиток ознак психоорганічного порушення пам’яті, уваги, інтелекту. Перерва у вживанні галюциногенів може призводити до явищ абстиненції, яка проявляється тривогою і страхом або злобно-тужливим настроєм, загальним м’язовим тремором, болем у м’язах і суглобах.