Біохімічні особливості та фармакодинаміка

Серотонінергічні галюциногени.

Серотонінергічні галюциногени порушують нервову передачу серотоніну в клітинах головного мозку, викликаючи тим самим його дисфункцію. ЛСД і подібні йому препарати мають хімічну будову, схожу з серотоніном (5-гідроксітриптамін). Виразність їх галюциногенної дії корелює із ступенем спорідненості до 5-гідроксітриптамінового (5-ГТ₂) рецептору і, внаслідок цього, ефект добре блокується антагоністами цих рецепторів, такими яккетансерін.

Толерантність до поведінкових ефектів ЛСД та інших серотонінергічних галюциногенів може мати молекулярну основу: після вживання у високих дозах або повторного вживання речовин відбувається пригнічення зв’язування 5-ГТ₂-антагоністів протягом декількох годин. Базуючись на цих даних існує думка, що ЛСД викликає зниження кількості рецепторів, а це може призвести до розвитку високої толерантності.

Фенциклідін та кетамін.

Основні поведінкові ефекти фенциклідіну (ФЦД) зумовлені антагоністичним впливом на рецептори амінокіслот, особливо глутаматні. Також дані препарати блокують нормальний рух катіонів потенціалзалежним способом. ФЦД проходить процес гідроксилізації ферментами печінки і кон’югує з глюкуроновою кислотою. Невелика кількість речовини виділяється у незмінному вигляді.

Фармакодинаміка.

Серотонінергічні галюциногени швидко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті або через слизові оболонки порожнини рота, і перші симптоми зміни свідомості можуть спостерігатись вже через 10 хвилин після вживання. Виразність і розгорнутість симптомів залежить від дози і толерантності до препарату. Незважаючи на те, що період напівіснування ЛСД в плазмі крові складає тільки 2-3 години гостра симптоматика може зберігатись протягом 12 годин, а відчуття "психічного спустошення" (загальмованості) - декількох діб.

Метаболізм галюциногенів (гідроксилювання і глюкуронідація) відбувається в печінці. Більшість з них екскретується з жовчу, але ЛСД може бути знайдений у сечі до 5 діб після прийому.

Основні ефекти впливу на організм та медичні наслідки вживання

Вплив на організм серотнінергічних галюциногенів.

ЛСД в дуже низьких дозах викликає широкий діапазон психічних і соматосенсорних змін. При вживанні спочатку спостерігаються симпатоміметичні ефекти: тахікардія, підвищення кров’яного тиску, мідріаз, гіпертермія. Напруженість і відчуття тривоги, які зумовлені швидким розгортанням соматичних симптомів, можуть призводити до афективних порушень (наприклад, напади неконтрольованого сміху і плачу). До психічних ефектів, які спостерігаються через 15-20 хвилин після вживання наркотику, належать зміна настрою, перекручення сприйняття навколишнього середовища, порушення процесу мислення і поведінкові розлади. Препарат часто викликає ейфорію, маячення відношення, почуття трансцендентності, самотності, розуміння "справжньої" суті всього, що відбувається. Емоційна лабільність та паранояльні включення іноді можуть викликати панічні напади (особливо у новачків). Різке прискорення мислення виступає причиною емоційного дистресу. Іноді можуть розвиватись реакції, які потребують невідкладної психіатричної допомоги (збудження, агресивність, суїцидальні думки і спроби, помилкові умовисновки, наприклад, щодо власної здатності літати).

Медичні наслідки вживання серотонінергічних галюциногенів.

Більшість людей, які вживають серотонінергічні галюциногени тривалий час, не відчувають помітних змін особистості, працездатності та життєдіяльності. Але психічна спустошеність, як наслідок вживання, може продовжуватись протягом багатьох днів після прийому ЛСД. До хронічних наслідків належать також рецидиви галюцинацій, повернення образів і відчуттів, пов’язаних з минулим вживанням галюциногенів (виникають у 45-55% осіб і часто можуть бути зумовлені стресовою ситуацією або важкою хворобою). До теперішнього часу невідомо, що являють собою рецидиви: прояв патології ЦНС, яка спричиняється вживанням препарату чи втягнення елементів нормальної пам’яті у психотичний процес.

Вплив на організм фенциклідину і кетаміну.

Вживання невеликих доз ФЦД (менших за 5 мг) може викликати атаксію, дизартрію, ністагм, порушення зору, оніміння кінцівок та "фіксований" погляд. При дозах 5-10 мг ці симптоми стають більш виразними, викликаючи гіпертонію, гіперрефлексію, гіпертензію і тахікардію. Також для клінічної картини інтоксикації даними речовинами характерна пітливість, гіперсалівація, пропасниця, блювання, стереотипні рухи і м’язова ригідність. Передозування (прийом більше 20 мг ФЦД) може призвести до розвитку судом, ступору, коми.

Суб’єктивно інтоксикація фенциклидіном характеризується дезорієнтацією, зміною сприйняття пропорцій тіла, ейфорією, слуховими та зоровими галюцинаціями. Можуть спостерігатись депресія або збудження. Саме поведінкові ефекти, які виникають внаслідок навіть невеликого передозування ФЦД, роблять препарат небезпечним як для тих хто його вживає, так і для оточуючих. Поведінкові реакції включають: психомоторне збудження, агресивність, імпульсивність, негативну оцінку оточуючого і ослаблення адекватної оцінки власних можливостей.

Навіть після виведення препарату з організму у деяких пацієнтів спостерігаються елементи маячення або афективних розладів.