Класифікація, отримання і застосування

Класифікація психоактивних речовин, які можна було б віднести до галюциногенів, викликає певні труднощі. У зв’язку з тим, що відомо понад 90 видів рослин та ще більша кількість напівсинтетичних речовин, які можна використовувати для отримання подібного ефекту. Для полегшення орієнтування в подібній групі наркотиків автори розділили їх на 4 підгрупи відносно ефектів і механізму дії.

Серотонінергічні галюциногени - перша і історично найбільш важлива група. До неї належать передусім ЛСД та його похідні: псилоцибін, мескалін, ібогаїн, гармалін та ін. Ці речовини викликають виразні яскраві галюцинації та зміни свідомості. Незважаючи на різну хімічну структуру всі вони впливають на механізм передачі серотоніну в ЦНС.

Метилові амфетаміни - до цієї групи належать MDA та MDMA ("екстазі"). Вони мають більш виразний стимулюючий вплив на організм і розглядаються у розділі присвяченому стимуляторам. Включення їх до даної класифікації обумовлене ефектами зміни свідомості та певним галюциногенним впливом на організм.

Антихолінергічні галюциногенискладають третю групу речовин. До них належать такі алкалоїди, як атропін і скополамін, що містяться у мандрагорі, беладонні, белені, дурмані та деяких інших рослинах. Серед медичних препаратів до цієї групи належать протипаркінсонічні (циклодол, паркопан) та антигістамінні (дімедрол) засоби. При їх вживанні людина занурюється у гіпнотичний транс з яскравими зоровими галюцинаціями по виході з якого спостерігається амнезія. Галюцинаторна дія дімедролу виникає при вживанні його зі спиртними напоями. Дія цих речовин зумовлена впливом на холінергічні синапси головного мозку.

Дисоціативні анестетики- четверта група, найвідомішими представниками якої є фенциклідін та кетамін (в нашій країні виробляється під назвою "каліпсол") Дані препарати є хімічно подібними і використовуються в медицині для загального знеболювання при проведенні хірургічних втручань. Під їх впливом може виникати так званий "синдром небезпеки" - незвичайні і досить важкі порушення сприйняття та емоцій, які спостерігаються при виході хворого із наркозного стану.

Форми вживання.

ЛСД, враховуючи вкрай невелику дозу достатню для отримання галюциногенного ефекту (100-300 мкг), як правило, вживають шляхом всмоктування через слизові оболонки, використовуючи для цього так звані "марки" (тонкий папір, змочений речовиною). Слід відзначити, що вживання навіть низької дози препарату (до 20 мкг) може викликати значні ефекти у людей з підвищеною чутливістю до препарату.

Псилоцибін і мескалін, незважаючи на менш виразну дію, ніж у ЛСД, мають ті ж самі клінічні ефекти. Псилоцибін і подібні до нього препарати містяться у багатьох видах галюциногенних грибів і, як правило вживаються у дозах близько 250мкг/кг (залежно від виду і розміру необхідна кількість грибів може варіювати). Мескалін вживається у дозах 5-6мкг/кг у вигляді розрізаних на шматочки "мескальних бутонів", які являють собою висушені на сонці грудочки кактусу.

Останніми роками в США та країнах західної Європи отримали розповсюдження галюциногени з дуже короткою дією - 30-40 хвилин, найбільш розповсюдженим з яких є діетілтріптамін. Його вживають у вигляді ін’єкцій або паління сигарет.

У нашій країні для отримання галюциногенної дії найбільш часто використовують відвари з мухоморів та деяких інших грибів, настоянку гіркої полині та насіння дурману, які вживають перорально, а також часто спостерігаються випадки зловживання кетаміном (ін’єкційний шлях введення). У зв’язку з високою вартістю ЛСД на чорному ринку, широкого розповсюдження цього наркотику в Україні не спостерігається.