Заняття № 8 психічні, поведінкові та соматоневрологічні розлади при вживанні галюциногенів

Галюциногени- група психотропних речовин, які здатні викликати глибокі зміни свідомості. В медицині вони відомі також під назвою "психоміметики" та "психоделіки".

Історичні дані

Відомості про психоделічні речовини зустрічаються вперше в китайських медичних трактатах ще три з половиною тисячі років тому. Найбільшого поширення галюциногени набули в Центральній Америці, де різні доколумбові індіанські культури (ацтеки, майя, толтеки) і сучасні племена (уічолі, які, масатеки) широко використовували їх незвичні особливості впливу на організм в ритуальних релігійних церемоніях.

В Америці відомо щонайменше 16 видів рослин до складу яких входять речовини галюциногенної дії. Найбільш відомі з них - кактус пейот(Lophophora williamsii), "священий" грибтеонанакатль(Psylocybe mexicana) та насіння в’юнка -ололуікві(Turbina corymbosa). Ритуальне вживання психоделіків спостерігається і в теперішній час, особливо серед племен мексиканських індіанців. За деякими оцінками більше половини американських корінних жителів (близько 250 тис) належать до Народженої Американської Церкви - синкретичної релігії, яка сполучає культ пейота з елементами християнства.

На інших континентах також зустрічається використання з релігійною метою різноманітних рослин галюциногенної дії. Так, у Південній Америці розповсюджена аякуаска, яка виготовляється з кори лісової ліани (Baristeriopsis caapi); в Африці - кущіібога(Tabernanthe iboga); у Північній Європі та Азії -мухомор(Amanita muscaria). Останній широко вживається шаманами сибірських народів - коряків, самоїдів, чукчів та інших, для досягнення релігійного трансу. В давнину деякі племена варварів Північної Європи використовували напій із мухоморів під час війн, впадаючи в особливий стан, під час якого знижувалося відчуття болю і зникав страх. Таких воїнів називали "берсерки" ("подібні до ведмедів").

На відміну від ритуального використання психоделічних речовин, період наукового інтересу до них і систематичних лабораторних та клінічних досліджень є порівняно коротким. Першим в Європі дослідив зразки пейота і виділив з нього деякі алкалоїди німецький вчений Луї Левін. У 1887 році його колега Артур Хеффтер отримав основну психоактивну речовину даної рослини - мескалін. У 1901 році був здобутийібогаїн- психоактивний алкалоїд африканської рослини ібога, але його хімічна структура була описана лише наприкінці 60-х років ХХ сторіччя.

У 1942 році швейцарському хіміку Альберту Хофману, який досліджував медичні ефекти сумчатих грибів, які паразитують на злаках, вдалось виділити з них діетіламід лізергінової кислоти(ЛСД-25). Відкриття цього напівсинтетичного похідного, активного навіть у мікроскопічних дозах, стало науковою сенсацією, яка призвела до шаленого наукового і соціального інтересу до психоделічних рослин і речовин. Хофману також вдалося виділити активні алкалоїди мексиканських грибів -псилоцибініпсилоцин.

З того часу зловживання галюциногенами набуло широкого поширення серед молоді. Головну роль у популяризації психоделічних речовин у 60-і роки ХХ сторіччя відігравали американські письменники Кен Кізі (автор роману "Політ над гніздом зозулі") та Олдос Хакслі, а також професор психології Гарвардського університету Тімоті Лірі. Останній проводив масові експерименти з наркотиками серед студентів, через що був змушений піти з університету, заснувавши поселення-комуну з тисячами членів, які дотримувались певних релігійних канонів цілком пов’язаних з дією галюциногенів (т.з. "психоделічний культ"). Внаслідок переслідувань з боку офіційної влади Лірі став дуже популярним у всьому світі, а ЛСД на той час став найпопулярнішим наркотиком, який тільки в США вживало понад 2 мільйони осіб. З кінця 70-х років рівень споживання психоделіків почав зменшуватись, досягнувши мінімуму в 90-ті. Але в останні роки звертає на себе увагу активне зловживання ЛСД в т.з. "субкультурі рейву" серед сучасної молоді.

У нашій крайні в якості галюциногенів серед молоді досить широкого розповсюдження набуло зловживання холінолітичними засобами - астматолом, паркопаном, циклодолом та ін.