Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
наркология.doc
Скачиваний:
589
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Отримання і застосування

Ефедрон і первітін.

Ефедрон (жаргонна назва "мулька") виготовляється лабораторними методами з препаратів, які містять ефедрин (жаргонна назва - "джефф") - очні каплі, мазі від нежиті, засоби для лікування бронхіальної астми. Похідне первітіну (гідрохлорід йодпервітін) входить до складу речовини, яка виробляється підпільними методами і у середовищі наркоманів має назву "вінт".

Найбільш розповсюджений спосіб вживання - внутрішньовенні ін’єкції. Даний тип наркоманії був одним із найпоширеніших в колишньому СРСР - майже кожен третій ін’єкційний наркоман в ті часи зловживав не опіатними наркотиками, а ефедроном, який тоді був широко доступним. Зараз на Україні розповсюдилась первітінова наркоманія, яка за тяжкістю клінічного перебігу, швидкістю розвитку залежності і небезпекою ускладнень в декілька разів складніша за ефедронову.

Кокаїн.

Препарати виготовляють із листя коки, яка росте у Південній та Центральній Америці. Найбільш розповсюдженою формою є порошок, який вживають через слизові оболонки носа і ротової порожнини. У США та країнах Західної Європи набув популярності "крек" - стійкий до високих температур препарат кокаїну, який має більш сильний стимулюючий і ейфоризуючий ефекти, та частіше вживається шляхом паління або у вигляді жуйок.

Амфетаміни.

Найчастіше амфетаміни вживаються у вигляді пігулок, які містять певну кількість наркотичної речовини.

Етіологія вживання стимуляторів

Серед факторів, які сприяють початку вживання ефедрону і первітіну значне місце займає реакція наслідування. Переважно мова йде не просто про імітацію, а про вплив групи на особу (реакції групування з однолітками, груповий конформізм та ін). Часто залучення відбувається у групі, де є досвічений наркоман ("вчитель"), який має великий психологічний вплив на своїх "підлеглих", це пов’язане з певною складністю приготування наркотичної речовини. Іноді група наркоманів цей процес може перетворювати на справжній ритуал.

Початок зловживання амфетамінами і кокаїном також пов’язаний з реакціями групування серед підлітків, які часто ходять на дискотеки з метою "покращення настрою", "посиленного сприйняття музики" тощо. Таким чином провідним фактором у даному випадку виступають гедоністичні установки.

Біохімічні особливості та фармакодинаміка стимуляторів

Кокаїн.

Існує два види кокаїну: кокаїну гідрохлорід (власне кокаїн) та отриманий з нього методом лужної екстракції кокаїн-основа ("крек"). При вдиханні першого пік його концентрації в плазмі крові досягається через 30 хвилин. Це призводить до вазоконстрикції слизової оболонки носа, що зменшує всмоктування препарату на 40%. При внутрішньовенному застосуванні дія наркотику починається не пізніше 2 хвилин після ін’єкції. Період напіввиведення препарату складає від 40-60 хвилин.

Кокаїн-основу переважно палять у цигарках, він має більш виразний загальностимулюючий ефект. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається швидко, але тривалість дії відносно невелика. Ейфорія при палінні розвивається протягом 8-10 секунд, а триває до 20 хвилин. Холінестерази печінки і плазми крові метаболізують 90-95 % наркотичної речовини до водорозчинних метаболітів, які виводяться з сечею. Близько 5-10 % кокаїну виводиться нирками у незмінному вигляді.

Амфетаміни і ефедрин.

Амфетамін, рацемічний фенілізопропіламін - синтетичний "родич" ефедрину. Метамфетамін синтезується або шляхом відновлення ефедрину, або в результаті реакції конденсації фенілацетону і метіламіну.

Амфетаміни і ефедрин повністю всмоктуються у шлунково-кишковому тракті і розповсюджуються по всьому організмові. Внутрішньовенне введення дозволяє препаратам досягнути головного мозку за лічені секунди. В печінці амфетаміни метаболізуються до активних похідних ефедрину і неактивних форм. Періоди напіввиведення речовин складають 8-12 годин.

Повторне вживання амфетамінів протягом цього часу (жаргонна назва - "speadball - швидкісні перегони") підтримує підвищену концентрацію препарату і його активних метаболітів у сироватці крові і пролонгує стимулюючий ефект. Метаболіти виводяться з сечею і можуть бути знайдені за допомогою токсикологічних досліджень.