Психічні порушення при зловживанні канабіНоЇдами

Гострі психози.

Зустрічаються відносно рідко. Проявляються у вигляді делірію, який триває декілька днів і за клінічною картиною подібний до алкогольної "білої гарячки". Але на відміну від останньої, при канабісному делірії не виразний м’язовий тремор, характерне різке збліднення шкіри, вихід із психотичного стану відбувається поступово, без критичного сну. Передвісником психозу є тривога, яка раптово з’являється на висоті абстиненції.

Хронічні психози.

Хронічні психози, які викликані тривалим зловживанням маріхуани, являють собою сполучення псевдопаралітичного синдрому (дизартрія, атаксія, анізокорія та ін.) з симптомами, які характерні для шизофренічного процесу (маячення переслідування і стосунку, слухові галюцинації, а потім апатія і абулія).

Статистичні дані свідчать, що при хронічній інтоксикації канабіноїдами, останні мають високу активність в якості провокуючих чинників психозів з шизофреноподібною клінічною картиною та власне шизофренічного процесу.

Профілактика вживання препаратів коноплі

В нашій країні канабіноїди є офіційно забороненими наркотичними речовинами. Існує суворий контроль за використанням культивованої коноплі та проводяться знищення її дикорослих сортів. У зв’язку з юридичною забороною маріхуана є одним із найрозповсюдженіших засобів наркоторгівлі, що іноді призводить до негативних наслідків (купівля легких наркотиків на тіньовому ринку по-перше може призвести до купівлі і важких наркотиків, а по-друге підтримує їх виробників фінансово).

Через це уряди деяких країн світу (Нідерланди, Великобританія, Канада), прийняли рішення про легалізацію так званих "легких" наркотиків, яка у поєднанні з адекватною санітарно-просвітницькою роботою може призвести до позитивних зрушень у боротьбі з наркобізнесом.

З медичної точки зору санітарна просвіта щодо роз’яснення шкідливості і небезпеки зловживання препаратами коноплі проводиться за тією ж схемою, що і при інших видах наркоманії. Враховуючи можливість легалізації маріхуани, профілактична робота набуває найголовнішого значення, адже вона спрямовується головним чином на запобігання більш широкого її розповсюдження серед підлітків. Тобто питання заборони або легалізації канабіноїдів є виключно юридичною проблемою, яка не повинна впливати на медичний аспект.

Заняття № 7 психічні, поведінкові та соматоневрологічні розлади при вживанні стимуляторів історичні дані.

Листя коки та кокаїн.

Історія вживання стимуляторів бере свій початок від цивілізації інків, які протягом багатьох віків жували листя коки (Eryhoxylum coca). Листя цієї рослини відігравали важливу роль у їх релігійних обрядах, використовувались для покращення працездатності і, частково, з лікувальною метою.

Коли у ХVI сторіччі іспанські конкістадори зіштовхнулися з цивілізацією інків, то спочатку вели боротьбу із вживанням коки, вважаючи, що це суперечить католицькій вірі. Але після остаточного завоювання Центральної Америки іспанці навпаки, почали підтримувати цей вид розваг, дійшовши до висновку, що індіанці краще працюють під впливом наркотику. Поступово листя коки в даному регіоні стало відігравати роль грошей, якими європейці розраховувались за роботу з місцевим населенням. При цьому самі завойовники коку не вживали через релігійні мотиви.

Таким чином, майже до ХІХ сторіччя Європа не знала про дерево коки, аж доки біологи і ботаніки, зокрема італієць Мантегацца, не почали досліджувати флору Південної Америки, в тому числі і ефекти від вживання деяких рослин.

У 50-х роках ХІХ століття хіміки добули із листя коки препарат кокаїн, що відкрило нову епоху у зловживанні стимуляторами. Історія кокаїну на межі двох сторіч тісно пов’язана з іменем видатного австрійського психолога і психіатра Зігмунда Фрейда, одна з перших наукових праць якого була присвячена саме властивостям кокаїну. У своїх статтях він пропагував дану речовину, як препарат для місцевого знеболювання, засіб від депресії, різноманітних неврозів, сифілісу і алкоголізму. З широкого переліку властивостей, які Фрейд визнавав за кокаїном, цінним для медицини з плином часу виявилося лише місцеве знеболювання, але в той час це призвело до масової епідемії зловживання ним по всій Європі. Багато видатних митців того часу зловживали наркотиком для підвищення творчої наснаги, зокрема Жюль Верн, Роберт Луіс Стівенсон, Еміль Золя, Генріх Ібсен, навіть президент США Грант. До речі, в такий популярний і до сьогодні напій, як кока-кола на протязі перших 20 років її існування (1886-1906 рр) також входив справжній кокаїн, який лише потім був замінений на кофеїн.

Із збільшенням числа людей, які зловживали кокаїном, стала помітна і небезпека формування залежності та великої руйнівної дії на організм препаратів коки - з’явилися наукові статі, що мали на меті попередити населення про наслідки подібної пристрасті, а у 1914 році поряд із морфіном актом Гарісона був заборонений і кокаїн.

Амфетаміни.

До цього класу наркотичних речовин належать амфетамін, декстроамфетамін і метамфетамін. Вперше вони були синтезовані наприкінці ХІХ століття, і, хоча були доступні для досліджень, їх медичне застосування почалось лише після остаточної заборони кокаїну - в двадцятих роках минулого сторіччя. Вважалось, що вони корисні для лікування застудних захворювань, ожиріння, нарколепсії. Ці наркотики використовувались під час Другої світової війни саме як стимулятор. Після закінчення військових дій зловживання ними досягло характеру епідемії в Японії, Швеції та інших європейських країнах, але у США їх до кінця 60-х років не вважали небезпечними речовинами і навіть застосовували для лікування інших видів наркоманій.

На сьогодні амфетаміни майже не застосовуються в медицині, головним чином через швидкий розвиток психічної залежності. У той же час немедикаментозне їх вживання набуло широкого розповсюдження у всьому світі, переважно серед молоді. Найбільш популярні препарати - бензедрин, декседрін та метедрін (первітін).

Ефедрин та його похідні.

Ефедрин називали "радянським наркотиком" через те, що його похідні були одними з найпопулярніших стимуляторів в Радянському Союзі. Майже в кожній аптеці за наявності рецепту можна було отримати великі дози ефедрину, які досить легко підпільно перероблялись на ефедрон або первінтін - речовини з яскраво вираженою стимулюючою дією але такі, що дуже швидко викликали психічну і фізичну залежність.

За клінічними ознаками цей тип залежності подібний до амфетамінової. Саме ефедроновій наркоманії у даному розділі буде надано особливої уваги, адже закордонні вчені в своїх працях мало уваги приділяли цьому дуже небезпечному типу наркоманій, а в нашій країні вона залишається досить розповсюдженою, займаючи третє місце після маріхуани і опіатів.