Підліткова наркозалежність

Відомо, що якщо аддиктивна поведінка починається з підліткового віку, то ризик формування залежності виявляється високим. Серед хворих на алкоголізм 75 % починають пиячити ще до 20 років, у тому числі 49 % - у підлітковому віці. Серед опійних та гашишних наркоманів у азійських країнах 70 % пристрастились до них ще будучи підлітками.

Вплив пубертату з його бурхливими нейроендокринними процесами, як фактору злоякісного перебігу хвороб залежності досі є остаточно нез’ясованим. Неясною є також роль у цьому процесі акселерації фізичного розвитку та психофізичного інфантилізму. Є дані про те, що психічному інфантилізму властива гедоністична установка, яка сприяє становленню аддиктивної поведінки.

З іншого боку, хронічна інтоксикація при тривалому зловживанні ПАР може затримувати гармонійний фізичний розвиток. Навіть допінги на зразок анаболічних стероїдів, стимулюючи розвиток сильної мускулатури, одночасно можуть пригнічувати статеве дозрівання аж до атрофії статевих органів. Особливо серйозними негативні наслідки наркотизації можуть бути у випадку її дебюту до 16 років.

У підлітковому віці, в період статевого дозрівання, поведінка значною мірою визначається характерними для цього періоду життя реакціями емансипації, групування з однолітками, захоплення (хоббі) і формуванням сексуального потягу. Ці фактори можуть як сприяти наркотизації, так і перешкоджати аддиктивній поведінці - утримувати від спокуси.

Реакція емансипації проявляється прагненням звільнитись від опіки, контролю та керівництва з боку рідних, батьків, вчителів і загалом усіх старших за віком. Піддаються перегляду всі правила, порядки і закони, все, що поважають і цінують дорослі. У випадку поєднання такої тотальної протестної установки щодо дорослих загалом із реакцією групування з однолітками, поведінка може ставати антисоціальною, досягаючи рівня т.з. молодіжного бунту.

Особливою формою такої реакції є так зване "отруєння свободою". Цей симптомокомплекс виникає тоді, коли суворо регламентований спосіб життя (сім’я тоталітарного типу, виховання у інтернаті, глибока провінція) різко змінюється повною свободою. Раптове зникнення численних обмежень і гіперпротекції вже саме по собі є потужним стресом. У такому випадку поведінка підлітка часто стає прямою протилежністю того, що від нього вимагали раніше. Прагнення скуштувати "заборонені плоди" особливо сприяє первинному пошуковому наркотизму.

Особливо вираженою реакція емансипації буває у гіпертимних, істероїдних та шизоїдних особистостей і дуже слабко проявляється у сенситивних та психастенічних.

Реакція захоплення (хоббі). Підліткові хоббі, особливо інтелектуально-естетичні, у переважній більшості випадків виступають потужним чинником, що протидіє аддиктивній поведінці.

Втім, при істероїдній акцентуації особистості, у випадку захоплення віршуванням чи живописом, паління гашишу іноді використовується як засіб, що начебто стимулює творчі здібності.

Шизоїдні особистості, які захоплюються східною філософією та релігією, можуть вживати той же гашиш з метою проникнення у внутрішню суть цих учень. Тілесно-мануальні хоббі (культуризм, фітнес) у більшості випадків не сумісні з аддикцією, але іноді можуть підштовхнути до використання допінгів у вигляді анаболічних стероїдів для розвитку мускулатури, або стимуляторів для інших спортивних досягнень.

Найбільш часто фактором формування аддиктивної поведінки стає особливий вид хобі, названий інформативно-комунікативним. Такі підлітки весь час віддають спілкуванню з однолітками, поглинанню та обміну малозначущою і не потребуючою інтелектуальної переробки інформацією. Звідси виникає безперестанне тяжіння до асоціальних компаній. Така поведінка легко поєднується із зловживанням алкоголем та іншими токсичними речовинами. Однак головним спонукальним мотивом, що сприяє аддиктивній поведінці є не саме прагнення нової інформації, а вплив асоціальних компаній, де нею обмінюються. В цих компаніях і відбувається знайомство з ефектами вживання ПАР.

Реакції, обумовлені формуванням сексуального потягуіноді певною мірою можуть сприяти зловживанню токсичними речовинами. Деякі інгалянти, особливо ті, що містять ефір, полегшують процес візуалізації уявлень ("що захочу, те й побачу"), у тому числі й сексуального змісту. Подібні переживання надзвичайно реалістичні і супроводжуються збудженням, іноді оргазмом.

У розмові з лікарем ці мотиви вживання ПАР, як правило, приховуються, заперечуються. Переважно вони властиві підліткам молодшого та середнього віку.

Реакція групування з одноліткамита її зв’язок з аддиктивною поведінкою стала предметом чисельних соціопсихологічних досліджень з середини 70-х років минулого сторіччя. Саме тоді, разом із виникненням епідемії підліткових наркоманій у західних країнах, стало очевидним, що первинна наркотизація відбувається у компаніях однолітків і тісно пов’язана з появою особливих підліткових угруповань, молодіжних течій, нового одягу, манери поводити себе - всього того, що отримало назву "підліткової субкультури".

Спроби ділити підліткові групи на "просоціальні" (ті, що наслідують суспільно заохочувані цінності) та "асоціальні" (активно бунтуючі) не були інформативними з точки зору їх зв’язку з аддикцією. Наприклад, комсомольські колективи, які мали б слугувати зразком "просоціальності", насправді далеко не завжди були зразком тверезого способу життя, а часто навіть навпаки.

Певний комплекс ознак дозволяє виділити власне наркоманічні групи, які зазвичай складаються із осіб, у яких вже сформувалась залежність від наркотика. Вони бувають первинними (з самого початку створеними для спільної наркотизації) і вторинними (створюються з іншою метою, але поступово об’єднуються виключно навколо наркозалежності).

Такі групи, як правило, малочисельні, але активно намагаються залучати і утримувати у своїх лавах схильних до вживання новачків. Їх приймають до свого кола і іноді навіть для початку безкоштовно забезпечують наркотиками, аби потім виставити "рахунок", коли у них розвинеться залежність. Членів групи об’єднує процес добування або виготовлення наркотичної речовини, переробка сировини, спільне вживання, а іноді і торгівля наркотиками.

Наркоманічні групи жорстко регламентуються, очолює їх у переважній більшості випадків молодий, але повнолітній лідер, який має певний наркоманічний та кримінальний досвід. Іноді його називають "вчителем", оскільки вважається, що він допомагає "розуміти", тобто максимально приємно переживати стан сп’яніння. Часто лідера іменують запозиченим з кримінального лексикону словом "пахан", або солдатським - "дід" (старослуживий). Він обкладає всіх членів групи податками, веде підрахунок їх "боргів" таким чином, що вже через короткий проміжок часу всі члени групи опиняються у кабальній грошовій залежності від нього. До того ж, лідер може самочинно накладати на них грошові штрафи за найменші провинності та непослух.

Ролі всіх членів наркоманічної групи жорстко регламентовані. Досвідчений лідер-наркоман слідкує за тим, аби уникати передозування у новачків та підтриманням загального "порядку". "Шустрило" шукає джерело постачання, продає виготовлене. "Гінець" переносить наркотик у потрібне місце. "Кролик" отримує наркотик безкоштовно за те, що на ньому "вчитель" випробує ефект тільки-но виготовленого препарату.

Відмова когось із членів групи від виконання своїх обов’язків загрожує суворою розправою. При бажанні покинути групу "відступникові" одразу пропонують сплатити надуманий "борг", сума якого є заздалегідь непосильною для нього. Потрапляючи в таку ситуацію, юні наркомани часто випрошують у батьків величезні суми начебто задля того, аби "раз і назавжди позбавитись від наркотиків".

Одним із феноменів, на яких базується утворення наркоманічних груп є т.з. контактний кайф. Це явище, яке переважно зустрічається в групах наркоманів, що зловживають препаратами опію чи гашишем. Цей стан дуже нагадує наркотичне сп’яніння, яке з’являється ще до того, як було зроблене вливання опіатів чи вдихання гашишу. Контактний кайф виникає, коли наркоман тільки-но прийшов у свою компанію, особливо серед уже сп’янілих ("кайфуючих"), або у звичній обстановці при вигляді шприца, наркотику чи сигарети з гашишем. У таких випадках в основі контактного кайфу лежить умовнорефлекторний механізм.