Лікування променевих пошкоджень шкіри

10% розчин ДМСО сприяє розмякченю зони фіброзу за рахунок резорбції окремих колагенових волокон, зменьшенню набряку і запалення на всій глибині променевого фіброзу; 10 – 15 процедур по 20 хв з катодної прокладки при щільності току 0,05 – 0,1 мА/см²у вигляді водного розчину. Далі проводять електрофорез протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин) в буферному розчині по пропису: 3,1 борної кислоти, 3,7 хлориду калію, 1,5 г йодного натрію і 250,0 дистильованої води, хімотрипсину 25 – 50 мг на процедуру. Лідазу і ронідазу вводять з аноду в буферному розчині: цитрат натрію 2,85 г., оцетової кислоти 0,23 г., дистильованої води 250,0, щільність току 0,05 – 0,1 мА/см², 10 – 15 процедур.

Застосування протилітичних ферментів зменьшує запалення і набряк. Закінчують курс електрофорезом з гепарином. З катоду 5000 – 12000 ОД гепарину в 30 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, 15 хв., 5 – 10 процедур. Аналогічні міроприємства можуть бути проведені і при лікуванні пошкоджень інших органів.

Матеріали для самоконтролю Питання для самоконтролю

1. Що таке променева реакція і променеве пошкодження?

2. Класифікація променевих реакцій і пошкоджень.

3. Клініка, діагностика місцевих променевих реакцій.

4. Клініка, діагностика загальних променевих реакцій.

5. Гострі променеви пошкодження, клініка, діагностика.

6. Хроничні променеві пошкодження, клініка, діагностика.

7. Пізні променеві пошкодження.

8. Фактори, що впливають на ступень важкості променевих змін, прогноз, лікування.

9. Принципи профілактики, лікування і надання першої медичноі допомоги при променевих пошкодженнях.

Тестовий контроль по темі: Променеві ушкодження та реакціі.

1. Ранні променеві реакціі виникають:

1. до 3 місяців;

2. протягом доби;

3. через рік;

4. протягом діб;

5. через півроку.

2. Променеві реакціі бувають:

1. первинні та вторинні

2. загальні та місцеві

3. стабільні та нестабільні

4. психічні та соматичні

3. До проявів ранніх променевих реакцій відносяться:

1. гіперемія шкіри;

2. хромосомні обераціі;

3. атрофія шкіри;

4. гіперпігментація;

5. гіперкератоз.

4. Пізні променеві реакціі проявляються через:

1. 1-3 місяці;

2. 2-тиждень;

3. 3-100 років;

4. 4-1 місяць;

5. 5-10 діб.

5. Променеві ушкодження поділяються на:

1. первинні та вторинні;

2. загальні та місцеві;

3. стабільні та нестабільні;

4. психічні та осматичні.

6. До ізольованних променевих пошкоджень відносяться:

1. гіперемія шкіри;

2. променеві виразки;

3. механичні травми;

4. диспептичний синдром;

5. рубці шкіри.

7. Характерною зовнішньою ознакою променевих опіків є:

1. відсутність чіткіх меж гіпереміі;

2. різкі, чіткі межи гіпереміі шкіри;

3. тривалість перебігу;

4. важко поддаютьсяи терапіі;

5. гнійні ускладнення.

8. Променеві опікі лікують:

1. відкритим засобом;

2. закритим засобом;

3. кварцюванням;

4. підсушуючім засобом;

5. хірургічним шляхом.

9. Хірургічне лікування бульозної форми променевих опіків лікують:

1. вскриваючі пухирі;

2. не вскриваючі пухирі;

3. відкритим засобом;

4. з застосуванням кварцювання;

5. з застосуванням електрофорезу.

10. Гостра місцева радіаційна травма виникае від впливу іонізуючого випромінювання у дозі:

1. один Грей;

2. 0,5 Бєр;

3. понад 6 Грей;

4. понад 199 Рад;

5. понад 10 Рентген.