Рентгенанатомія стравоходу

Стравохід розташований в грудній порожнині, в задньому середостінні і починається на рівні тіла VI шийного хребця, а закінчується на рівні XI – XII грудних хребців. У дорослих нижній відділ глотки і стравохід поза|зовні| актом ковтання знаходяться в спавшомуся стані і без штучного контрастування не видно. У дітей і людей похилого віку в просвіті стравоходу може міститися повітря. Він також з'являється|появляється| в шийному відділі стравоходу після|потім| поверхневих|поверхових,зверхніх| травм слизової оболонки або в результаті|унаслідок,внаслідок| декількох порожніх|пустих| ковтків.

Рентгенологічна картина контрастованого стравоходу непостійна і динамічна. У ній можна виділити декілька фаз, наступних|слідуючих| одна за одною. Спочатку спостерігається туге заповнення просвіту барієвою суспензією. При тугому заповненні стравохід має вид злегка зігнутої стрічкоподібної тіні шириною 1,5—3 см. Його положення|становище| і конфігурація визначаються навколишніми|довколишніми| органами, деякі з яких викликають|спричиняють| нормальні вдавлення| або звуження просвіту. Ці вдавлення| і звужені ділянки краще видно при напівтугому заповненні барієвою суспензією. Так, по лівому контуру контрастованого стравоходу визначаються вдавлення| від дуги аорти і лівого головного бронха і декілька вибухань: над аортою, між аортою і лівим головним бронхом, між бронхом і лівим передсердям.

Після|потім| цього стравохід частково спадається і створюються найбільш сприятливі умови для вивчення рельєфу слизової оболонки, який представлений|уявлений| тонкими подовжніми складками, що паралельно йдуть. Кількість їх коливається|вагається| від 2 до 4, ширина не перевищує 2 мм. Надалі стравохід повністю спадається і звільняється|визволяється| від барієвої суспензії. Рентгенологічна картина стравоходу також істотно|суттєво| залежить від функціональних і анатомічних особливостей навколишніх|довколишніх| органів і структур, фази ковтання і дихання, положення|становища| обстежуваного і проекції дослідження.

У третій фазі повітряний стовп разом з барієвою суспензією, що осіла на стінках стравоходу, рухається услід за контрастною масою і утворює картину пневморельєфу| або подвійного контрастування

На КТ стравохід має вигляд овалу, де чітко візуалізується стінка завтовшки 3 – 4 мм щільністю + 30 - + 35 Н. Ширина на рівні верхньої третини – 18 мм, нижньої – 22 мм.

У практичній роботі стравохід розділяють на три відділи: шийний, грудний, абдомінальний. Абдомінальний відділ стравоходу впадає в шлунок під гострим кутом (Гіса), величина якого непостійна, але в нормальних умовах не перевищує 90°.

Для того, щоб точно визначити локалізацію патологічних змін в стравоході, виділяють декілька сегментів: 1) трахеальний (надаортальный|); 2) аортальний; 3) міжаортобронхіальний|; 4) бронхіальний; 5) підбронхіальний; 6) ретрокардіальний; 7) наддіафрагмальний; 8) внутрішньодіафрагмальний; 9) піддіафрагмальний, або абдомінальний.

Основна функція стравоходу — моторно - эвакуаторна|. Вона забезпечується перистальтичними і тонічними скороченнями м'язової оболонки. Про тонус стравоходу судять за розмірами і конфігурацією органу, по ширині просвіту при тугому заповненні і після|потім| проходження контрастної речовини, характеру|вдачі| просування барієвої суспензії. Перистальтика стравоходу рентгенологічно має вид ритмічно виникаючих звужень просвіту протяжністю 1 - 8 см, які розповсюджуються|поширюються| в каудальному| напрямі|направленні| до нижньої сфінктерної зони. При проходженні перистальтичної хвилі контур тіні стравоходу симетрично – хвилястий. Тривалість перистальтичного скорочення 2 - 4 с. Моторику стравоходу оцінюють за допомогою радіонуклідів. Зокрема, ^99м_Тс - колоїду, який активністю 20 МБк розводять у 10 мл води і дають випити хворому. Після чого з допомогою гама – камери реєструється його проходження в шлунок. В нормі колоїд проходить по стравоходу за 10 -15 сек.

Рентгенологічна діагностика захворювань стравоходу

Порушення розвитку стравоходу. До моменту народження дитини|дитяти| стравохід майже сформований. Повністю процес| формування завершується на 10-12-му місяці життя. До аномалій розвитку| стравоходу, що найбільш часто зустрічаються, відносяться:

1. Повна аплазія стравоходу.

2. Вроджена Атрезія стравоходу.

3. Вроджені Стенози на різних рівнях.

4. Кісти.

5. Подвоєння.

6. Вроджений Короткий стравохід.

Дивертикули стравоходу відносять до аномалій розвитку, але можуть бути і набутиминабутими. Це обмежене випинання стінки, яке виявляється при проходженні контрастної речовини. По механізму виникнення розрізняють пульсійні|, тракційні і тракційно – пульсійні дивертикули. Пульсійні дивертикули, зіз дном, тілом і шийкою, частіше локалізуються на задній стінці гортаноглотки в місці переходу її в стравохід (ценкерівські). Однією з причин є виникнення патологічної хвилі скорочення та релаксації кріофарінгеального м’язу. При рентгенологічному дослідженні звичайно визначається мішкоподібне випинання із з чіткими рівними контурами по задньобоковій стінці на межі глотки і стравоходу. Форма і розміри дивертикула залежать від положення|, в якому проводять дослідження, ступені заповнення його контрастною речовиною, наявності в ньому вмісту, фази дослідження.

Тракційні дивертикули, загостреної форми зіз широким входом, без шийки знаходяться на передній і передньобоковой стінці стравоходу. Тракційні дивертикули, внаслідок через тиск при проходженні їжі, стають тракційно – пульсійними|.

Нерідко| дивертикули виявляються клінічними симптомами своїх ускладнень: эзофагіта, кровотечі, перфорації, малігнізації (рідко). Найчастішим ускладненням єявляється дивертикуліт. Характерними рентгенологічними симптомами дивертикуліта є горизонтальний рівень рідини в дивертикулі, тривала затримка в ньому контрастної речовини (до 24 годину), нерівні контури, ригідність стінок, деформація складок.