4. Типи словосполучень за рівнем злитості компонентів

Словосполучення бувають лексичні й синтаксичні (або стійкі й вільні) (таб.4)

У синтаксичних словосполученнях і реченнях лексичні слово­сполучення завжди виступають як один член.

Таблиця 4: Типи словосполучень за рівнем злитості компонентів

Лексичні (стійкі)	Синтаксичні (вільні)
Гнути перед усяким дідькам спину
(принижуватись перед будь-ким)	читати / книгу, конспект, вголос, виразно
неначе крізь землю провалилась	листя / зелене, жовте, золоте
(десь дітись безслідно)
Існують у мові в готовому вигляді і	Утворюються в процесі мовлення і кожне
завжди називають одне поняття	слово в них зберігає своє лексичне значення

5. Типи словосполучень за будовою

Словосполучення за структурою бувають прості й складні. До простих належать такі, які складаються з двох частин і далі не членуються; складними називаються такі, які членуються на кілька простих(таб. 5):

Таблиця 5: Типи словосполучень за будовою

Прості	Складні
Гарна дівчина, прийти на екзамен, буду	відома пісня про український рушник;
вступати до інституту, найбільш відомий шлях, вивчати українську мову, юнак не йме віри	не лише українська мова, а й англійська мова

6. Типи словосполучень за опорним словом

Роль головного слова в підрядних словосполученнях може вико­нувати повнозначне слово, що належить до будь-якої із відмінюваних частин мови. Отже, за способом вираження головного слова можна виділити шість типів словосполучень: іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, прислівникові, дієслівні, або субстантивні, ад'єктивні, про номінальні, нумеральні, адвербіальні, дієслівні (таб. 6). Різниця у термінології (іменникові = субстантивні) пояснюється використанням різних мов, для позначення однієї і тієї самої частини мови (укр. = латина). Подвійне тлумачення дається для усунення проблем при використанні підручників різних авторів, щодо розгляду даної теми.

Таблиця № 6: Типи словосполучень за опорним словом

Відмінювані
Іменникові, субстантивні	Прикметникові, ад’єктивні	Займенникові, прономінативні		Числівникові, нумеральні	Дієслівні
Успіх абітурієнта Рух активний	Теплий по- весняному	вони пишуть хтось з них		рівно п'ять другий від центру	скласти успішно
Невідмінювані
Прислівникові, адвербіальні			дієслівні форми
високо вгору			написати заяву, відповідаючи усно

7. Типи словосполучень за відношенням між компонентами словосполучення

За характером відношень між компонентами словосполучення поділяються на такі типи: 1) атрибутивні, 2) об'єктні, 3) суб'єктні, 4) обставинні, 5) комплетивні.

Атрибутивні відношення - предмети та їх ознаки: старанний учень, виняткова причина, красива дівчина. Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами мови, які не позначають узагальнену ознаку. При атрибутивних відношеннях залежний компонент словосполучення в межах речення завжди є означенням.

Значення об'єкта (у реченні - додаток) залежне слово має в тих випадках, коли ГС виступає віддієслівним іменником, який співвідносний з перехідним дієсловом, що вимагає знах. в.: захист Вітчизни, читання книжки, перевірка зошитів // захищати Вітчизну, читати книжку, перевіряти зошита і т.ін.

Об'єктні відношення виникають при семантико-граматичній взаємодії компонентів словосполучення, вони наявні в тих словосполученнях, де ГС вимагає (валентнісне

прогнозування) свого поширення об'єктом (на який спрямована чи з яким пов'язується дія): запустити супутник, створити двигун, орати трактором, схвалений урядом і под.

Суб'єктні відношення виникають у словосполученнях, в яких залежна форма позначає суб'єкт дії, діяча (іменник а інша субстантивована частина мови). Суб'єктні відношення ґрунтуються на лексико-граматичній природі ГС, яким виступає дієслово. Пор.: Приїхав батько - приїзд батька, вітер розкидав - розкидані вітром. Можливий збіг в одній формі двох видів відношень: суб'єктних і об'єктних, так звана синтаксична омонімія: характеристика учня - учень характеризує і учня характеризують.

Обставинні відношення - дії (або ознаки) і обставини, що характеризують дії (або ознаки). Види обставинних відношень: а) часові (повернутися вранці, піти пізно, приїхати через місяць), б) просторові (йти полем, жити в селі, перебувати на березі), в) мети (приїхати відпочити, подарувати на пам'ять), г) причинові (сказати помилково), ґ) означально- обставинні (хоробро битися, гаряче говорити) і под.

Комплетивні (доповнюючі) відношення виникають в синтаксично зв'язаних (цілісних) словосполученнях, коли ГС потребує смислового доповнення: три пальми, вид спорту, склянка води, ставати червоним. Словосполучення з цими відношеннями переважно виконують роль одного члена речення.

Велика кількість словосполучень може мати синкретичне значення, тобто поєднувати декілька значень відзначених як основні. Так, можуть поєднуватися атрибутивні й об'єктні відношення (миска з пиріжками, дума про тебе написання книжки), атрибутивні й обставинні (мандрівка в гори повернення з міста).