- •Історія україни: запитання і відповіді
- •Передмова
- •Як відобразилося формування української національної самосвідомості в ”кобзарі” т.Г. Шевченка?
- •Якими були характер і доля запорізької держави?
- •Радимо прочитати:
- •Яку роль відіграли запорозькі козаки в хотинській війні 1621 року?
- •Можна прочитати:
- •Чи був б. Хмельницький історичною особою міжнародного значення?
- •Література до питання:
- •Чому український народ вважає максима кривоноса народним героєм?
- •Література про героя:
- •Які були передумови і наслідки ліквідації царською росією запорозької січі?
- •Література:
- •Що ми знаємо про малоросійське товариство?
- •Якою громадською діяльність займався письменник і.П. Котляревський?
- •Які наслідки для україни мала столипінська аграрна реформа?
- •Радимо прочитати:
- •Кому належала влада на україні після повалення царизму в лютому 1917 року?
- •Радимо прочитати:
- •Чи проводила центральна рада власну зовнішню політику і які її результати7
- •Радимо прочитати:
- •Які висновки з досвіду визвольної боротьби народу україни в 1917-1920 рр. Зробив м.С. Грушевський
- •Рекомендуємо прочитати:
- •Яким було становище україни після закінчення громадської війни у 1921 р.?
- •Література:
- •Що то була за політика українізації в 20-х рр.?
- •Література до питання:
- •Чи були в україні місцеві передумови, що сприяли розгортанню сталінських політичних репресій?
- •У чому суть так званого українського інтегрального націоналізму?
- •Література:
- •Який вклад внесли радянські партизани у боротьбу з німецько-фашистськими окупантами на україні? яку роль в роки війни відіграла українська повстанська армія (упа)?
- •Яку роль відіграла боротьба в тилу фашистських окупантів на україні у зриві економічних планів гітлерівців?
- •Література до питання:
- •Якц роль відіграла бойова співдружність радянських народів у звільненні україни від фашистських загарбників?
- •Радимо прочитати:
- •Яку допомогу надали народи срср радянській україні в її повоєнному відродженні?
Якими були характер і доля запорізької держави?
За своїм походженням та станом Запоріжжя не могло мати звичайного державного устрою. Січ утворилася із несімейних одинаків, що самовільно селилися на незайнятих землях: куди не сягала влада держави з якої вони вийшли. Уже сама назва – Запорізька Січ – випадає з правил іменування країн за національною ознакою. Це результат похідного з характеру запорозької держави. Подібну історичну долю та походження назв, що не мають нічого спільного з певною національністю, повторили республіки американського континенту.
Як підкреслює підкреслює у своїй монографії „Історія запорізьких козаків” Д.І.Яворницький, в основі козацької республіки був українсько-православний етнос, який складався під впливом конкретних географічних та політико-релігійних обставин. Так що фактично запорожці врешті були із активніших формотворчих елементів української нації.
Запорізька Січ була республікою безпосереднього управління, де державна влада належала всьому народу, а не його представникам. Безпосереднє управління об’єктивно можливе лише в невеликих республіках. А людність Запоріжжя ніколи не перевищувала декількох сотень тисяч, а в самій Січі – запорізькій столиці – кількох десятків тисяч.
Незалежні духом запорожці створили своєрідну, багато в чому незвичайну модель державного будівництва. За природою держави і управління на думку М.С.Грушевського, це була демократична республіка промислово-оборонного характеру з перевагою кооперативних форм господарювання й побуту та елементами зрівняльного розподілу благ.
За державним устроєм це був союз федерацій куренів ( побутово-бойових одиниць) з федерацією паланок ( адміністративно-військових округів_ у межах запорозьких Вольностей. За людністю це була само організована корпорація самітників та утікачів, об’єднаних під власною, козацькою владою. За територією це були малодоступні, як на ті часи, місця й малоосвоєні простори Дніпро-Бузького басейну. Запорізька республіка існувала з кінця Х У ст. до 1775р.
Певна річ, Запорізька Січ, не гармоніювала з характерними в ті часи порядками централізованого єдиновладдя. Зокрема, гнів у російського царизму викликала самоправна козацька громада, певна людської гідності та усвідомлення власної сили. Великодержавні козаконенависники ганьбили запорожців за їхню непіддатливість намірам загальноімперської уніфікації. Ці настрої передає імператорський маніфест про зруйнування Січі. В ньому права і свободи Запорожжя оголошуються „політическим уродством” , вільні люди – „вредным скопищем”, своєрідні порядки – „развратной жизнью”, автономна незалежність – „неистовым управлением”.
Запорозькому товариству ,були близькими уявлення про те, що справедливим вважається тільки те суспільство, міра соціальної та економічної нерівності якого прийнята для всіх, в якому максимум суспільного добробуту індивідів, що перебувають у найгіршому становищі. Січ на тлі довколишнього світу була справедливим та привабливим суспільством. Пропонуючи кожному доступність його мети, вона робила здобуток кожного корисним для всіх.
У 1775 р. історична спадкоємність часів, нормальна на заході Європи, в Україні була насильно перервана. Необхідна умова прогресу – взаємодія збереження і оновлення суспільних структур, коли нове, зберігаючи достойні риси минулого, перевершує його, - щодо Січі була порушена. Мороз кріпосництва після весни козацтва побив паростки свободи. Еволюція державного життя на Запоріжжі залишилась незакінченою.