Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_kurs / вип.1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
271.36 Кб
Скачать

Яку роль відіграла боротьба в тилу фашистських окупантів на україні у зриві економічних планів гітлерівців?

Керівництво фашистської Німеччини ставило здійснення своїх агресивних планів у війні проти СРСР у пряму залежність від використання економіки окупованих районів. Велике місце в цих планах відводилось пограбуванню народного господарства України.

Для проведення економічної експансії на окупованій території було створено розгалужений апарат. Одних лише сільськогосподарських керівників ( Ляфюрерів) – тобто гітлерівських ставлеників на місцях з необмеженою владою, на Україні досягло 14 тис. чол.. Крім того діяло 23 господарських інспекцій, 16 філій німецьких монополій. Було також створено кілька акціонерних товариств.

Серед них головне управління вугільною промисловості Сходу, металургійне об’єднання „Схід”. Концерн, очолюваний Герингом, узяв контроль над підприємствами важкої промисловості. Організацію робіт у Донбасі було доручено фірмі „Сіменс”.

Народному господарству України загарбники завдали величезних збитків. До Німеччини було вивезено сотні тисяч тонн сировини, продовольства, промислове устаткування, культурні цінності. Шкода завдана Українській РСР, становила 285 млрд. карбованців або 42% загальних витрат, що їх зазнав увесь СРСР від німецько-фашистської окупації.

Проте в цілому економічні плани Рейху на Україні були зірвані. Гітлерівцям вдалося частково налагодити роботу лише 9,02% довоєнної кількості підприємств видобути всього ?% донецького вугілля ( порівняно з довоєнним виробництвом). Фашисти змушені були надіслати в Донбас 1730 шахтарів, демобілізувавши їх із своїх фронтових частин. Однак і це не допомогла. Для своїх потреб німці навіть ввозили вугілля в Донбас із Верхньої Сілезії.

За роки окупації гітлерівці одержали 200 тис. тонн української залізної руди ( така кількість руди видобувалась до війни за три доби); заготовили 15% запланованого лісу, близько 28% зерна.

Головною причиною зриву економічних планів фашистів на Україні стало розгортання масової антифашистської боротьби українського народу. Важливе місце в цій боротьбі належало партизанам і підпільникам. У Ровенській, Житомирській, Сумській, Кам’янець-Подільській областях, де виникли великі партизанські краї і зони, гітлерівці втрачали можливість безперешкодно грабувати народне майно. Генеральний комісар Житомирського округу скаржився в червні 1943р., що органи окупаційної влади фактично здійснюють свої функції лише в 5 районах із 18. „Якщо в 1942р. ми зібрали 49 тис. зерна, то в цьому ми маємо лише 4,5 тис.” – повідомляв комісар.

Активними були дії партизан і підпільників по поверненню награфленого фашистами майна. Партизанський загін М.Соболева, який діяв у Лубенському районі Полтавської області, в період відступу фашистів відбив у ворога близько 4-х тисяч тонн зерна, 4,5 тис. голів великої рогатої худоби, 2,4 тис. коней, багато сільськогосподарського реманенту. Найбільш масовими формами антифашистської боротьби був економічний саботаж і диверсії, які чинило все населення окупованих районів. Робітники підприємств і установ луганська, ризикуючи життям, не виходили на роботу. Саботаж луганчан особливо посилився після перемоги радянських військ під Сталінградом.

Робітники Кадіївки зірвали пуск шахти №6, на Криворіжжі 7 раз затоплювався рудник. У Полтаві окупанти намагалися відбудувати паровозоремонтний завод, але робітники вивели із ладу заводську піч, електростанцію, псували деталі.

Подібні приклади були типовими по всюди.

Сільське населення також виявляло масовий опір „ новому аграрному порядку”. Селяни ухилялись від здачі сільськогосподарських продуктів, псували майно колгоспів і радгоспів, палили награбоване фашистами продовольство. Починаючи з осені 1941 р. і восени 1942 р. із-за саботажу, значна частина орних земель не засівалась. Восени 1943 р. під час відступу фашисти категорично заборонили проводити сівбу зернових. Але селяни Полтавщини, наприклад, засіяли понад 300 тис. га.

Значних розмірів набув опір населення примусовому вивезенню на роботу в Німеччину. Цей опір виявлявся в неявки людей на біржу праці, медичну комісію, збірний пункт. За даними генерального комісара Київського округу, на початок липня 1943р. близько 90 тис. чол.. ухилилось від явки на комісію, а також переховувались від поліцейських облав.

З наближенням звільнення від фашистської окупації населення захоплених територій ще активніше протидіяло економічній політиці гітлерівців, сприяло Радянській армії, партизанам.

Соседние файлы в папке 1_kurs